Рішення

від 15.10.2008 по справі 33/171пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/171пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.10.08 р.                                                                                                       Справа № 33/171пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Новікова Р.Г., при секретарі судового засідання Ващенко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарантстрой” м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Антарес” м. Донецьк

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Діброва О.І. – за дов. від 22.09.2008р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантстрой» м. Донецьк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» м. Донецьк з позовом про визнання права власності на будівлю магазину, розташовану за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Маміна-Сибіряка, 45, загальною площею 74,3м2 та зазначену літерою «А-1», у повному обсязі відповідно до технічного паспорту.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір купівлі – продажу №3349 від 11.05.2005р., договір оренди земельної ділянки від 09.11.2006р., технічний паспорт від 14.08.2008р., висновок спеціаліста -  ТОВ «Донбасспецмонтаж» за договором №1500 від 26.08.2008р. про технічний стан будівельних конструкцій будівлі магазину.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, але надав суду відзив на позовну заяву, в якому не визнав в повному обсязі позовні вимоги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 15.10.2008р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 15.10.2008р. до господарського суду Донецької області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантстрой» м. Донецьк на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2005р., зареєстрованого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю. від 11.05.2005р. в реєстрі за №3349 придбало у власність торговий павільйон, тимчасово розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Маміна-Сибіряка, 45.

Крім того, позивач 09.11.2006р. уклав з Маріупольською міською радою на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 0,0166га, яка знаходиться по вул. Маміна-Сибіряка, 45 в Іллічівському районі міста Маріуполя, згідно рішення Маріупольської міської ради №5/5-613 від 26 вересня 2006 року.

27.08.2008р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» з пропозицією реалізувати будівлю магазину, розташовану за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Маміна-Сибіряка, 45, загальною площею 74,3м2.

Відповідач своїм листом від 05.09.2008 року погодився на пропозицію придбати приміщення та запропонував надати копії правоустановчих документів, які підтверджують право власності на це приміщення. Позивач надав відповідачу необхідні документи. Однак відповідач листом від 11.09.2008 року відмовився від придбання приміщення, посилаючись на те, що позивач не має права власності на це майно.

Вищевказана будівля використовується позивачем в підприємницькій діяльності, як суб'єктом підприємницької діяльності, для здійснення роздрібної торгівлі.

У 2007 році позивач, після реконструкції придбаної будівлі, зробив переобладнання торгівельного павільйону під магазин загальною площею 74,3м2 та отримав висновок спеціаліста - ТОВ «Донбасспецмонтаж» м. Маріуполь Донецької області, за договором №1500 від 26.08.2008р., в якому було встановлено, що будівельні роботи по переобладнанню будівлі під магазин під літерою «А-1», розташованого за адресою: місто Маріуполь, вулиця Маміна-Сибіряка, 45, виконані у відповідності до БНіПу 3.03.01-87, дефектів та ушкоджень не виявлено. Будівля знаходиться у задовільному технічному стані, який забезпечує її безпечну та надійну експлуатацію.

Частина 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає, що споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Відповідно до ч.3. ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під збудоване нерухоме майно.

Згідно зі ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю до громадян, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля. На підставі цього позивач уклав з Маріупольською міською радою на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 0,0166га, яка знаходиться по вул. Маміна-Сибіряка, 45 в Іллічівському районі міста Маріуполя, згідно рішення Маріупольської міської ради №5/5-613 від 26 вересня 2006р.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на новостворене (перебудоване) нерухоме майно виникає з моменту створення (перебудови) майна.

Відповідно до вимог ст. 139, 144 Господарського кодексу України, майнові права підприємства виникають внаслідок створення майна, а майно - це будинки, споруди, машини, тощо.

Таким чином, після закінчення будівництва магазину, позивач отримав право власності на новостворене майно.

На час розгляду справи суду не надані матеріали, які б підтверджували, що реконструкція позивачем торгівельного павільйону під магазин, який належить йому на праві власності, порушує будь - чиї права, та охоронювані законом інтереси. Позивач володіє, користується та розпоряджається вищевказаним майном.

Цивільним кодексом України передбачено, що володіння майном є правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Оскільки жодним судом не встановлено неправомірне володіння позивача нежитловою будівлею - магазином, розташованим за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Маміна-Сибіряка, 45, загальною площею 74,3м2, то позивач володіє цім майном правомірно. Конституцією України та чинним законодавством України встановлена презумпція правомірності фактичного володіння майном, тому вищевказане майно правомірно знаходиться у володінні позивача.

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України право власності є непорушним.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Стаття 391 Цивільного кодексу України встановлює  загальні положення щодо захисту права власності, а саме те, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Стаття 392 Цивільного кодексу України надає право власнику майна пред'явити позов про визнання права власності на майно.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, тобто ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, крім випадків і в порядку, встановленому законом. Тобто, Конституцією України та чинним законодавством встановлена презумпція правомірності володіння позивачем майном, оскільки воно знаходиться у його фактичному володінні.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантстрой» м. Донецьк про визнання права власності на будівлю магазину, розташовану за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Маміна-Сибіряка, 45, загальною площею 74,3м2.

Судові витрати, понесені позивачем під час провадження в справі, підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 321, 331, 372, 376, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 139, 144 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 83, 84, 85, 90 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантстрой» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» м. Донецьк про визнання права власності на будівлю магазину, розташовану за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Маміна-Сибіряка, 45, загальною площею 74,3м2- задовольнити.

Визнати право власності на будівлю магазину, розташовану за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Маміна-Сибіряка, 45, загальною площею 74,3м2 та зазначену літерою «А-1», у повному об'ємі відповідно до технічного паспорту, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантстрой» (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 96-а, ЗКПО 25110942).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» (83016, м. Донецьк, вул. Університетська, 48, ЗКПО 31832943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантстрой» (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 96-а, ЗКПО 25110942) витрати з оплати державного мита в сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 15.10.2008р. проголошений повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

               Суддя