Постанова

від 23.10.2008 по справі 47/208-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/208-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2008 р.                                                           Справа № 47/208-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Шихайло О.Б.  (довіреність б/н від 20 червня 2008 року),  Мерзлікіна В.О. (довіреність б/н від 26 серпня 2008 року)

відповідача - Левченко Р.В. (довіреність №346/01 від 11.03.08),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2322Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.08 у справі № 47/208-08 

за позовом Акціонерного товариства закритого типу  "Спецбудмонтаж", м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа  

про стягнення 96256,28 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 вересня 2008 року у справі №47/208-08, з урахуванням ухвали від 29.09.08 про виправлення технічних описок (суддя Светлічний Ю.В.), позов задоволено повністю.  Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" на користь Акціонерного товариства закритого типу  "Спецбудмонтаж" основної заборгованості у розмірі 20000,00грн., інфляційних у розмірі 5500,00грн., 3% річних у розмірі 562,95грн., основної заборгованості у розмірі 55200,00 грн., пені у розмірі 5520,00 грн., інфляційних у розмірі 8545,70грн., 3% річних у розмірі 927,63грн., держмито в сумі 962,56грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" - з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03 вересня 2008 року у справі 47/208-08 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 14045,70грн. та 3% річних у розмірі 1490,58грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (з подальшим уточненням, в якому просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, за винятком стягнення інфляційних 5500,00 грн. та 3% річних у розмірі 533,45 грн. за порушення відповідачем строків оплати за договором №409-05 від 26.10.05, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 20000,00 грн., 3% річних у розмірі 29,50 грн. за договором №409-05 від 26.10.05, а також –суму основного боргу у розмірі 55200,00 грн., пені у розмірі 5520,00 грн., інфляційних у розмірі 8545,70 грн., 3% річних у розмірі 927,63грн. за договором №240-05 від 16.06.05.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Афанасьєв В.В., суддя Бухан А.І. від 02.10.08 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.10.08.

Ухвалою першого заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.08 склад колегії змінено та сформовано для розгляду даної справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 409-05 на здійснення авторського нагляду від 26.10.2005р.  та договір №240-05 від 16.06.2005р.

Відповідно до умов договору №409-05 від 26.10.2005р. замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання авторського нагляду за технічним переозброєнням виробництва склотари.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань виконав роботи, що підтверджуються актом №1 від 06.2006р. передачі-приймання проектної продукції, актом №2 від 07.08.2007р.

Пунктом 2.2 вищезазначеного договору передбачено, що замовник здійснює оплату в наступному порядку: 50% від вартості робіт, що складає 30000,00грн. в тому числі ПДВ 5000,00 грн. після підписання договору, а наступні виплати здійснюються на підставі актів (довідок) здійснення авторського нагляду, підписаних сторонами; вартість робіт за договором склала 60000,00 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, а саме, здійснив оплату за виконані роботи частково у сумі 40000,00 грн. враховуючи передплату. Таким чином, сума заборгованості за вищевказаним договором склала 20000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу  України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 20000,00 грн. - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Місцевим господарським судом визнано обґрунтованим наданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 5500,00 грн., 3% річних у розмірі 562,95грн.

Як вбачається з даного розрахунку (а.с.3), початковим терміном для нарахування вищевказаних сум визначено 07.08.07. На думку позивача, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за договором №409-05 від 26.10.2005р., починаючи з цієї дати, оскільки саме 07.08.07 мав відбутися остаточний розрахунок на підставі акта №2 приймання-передачі науково-технічної продукції за вищевказаним договором.  

Разом з тим, як обґрунтовано вказує відповідач в апеляційній скарзі та у наданих суду поясненнях, пунктом 2.2 договору №409-05 від 26.10.2005р. встановлено, що виплати здійснюються на підставі актів (довідок) здійснення авторського нагляду, підписаних Сторонами. Тобто, як вбачається з наведеної норми договору, його умовами визначено лише підстави, а не строк оплати замовником (відповідачем) виконаної роботи.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, відповідна претензія №334 від 19.06.08 надійшла  до ТОВ "Мерефянська скляна компанія" 26.06.08, тобто –у відповідності до вищенаведених приписів статті 530 Цивільного кодексу України –останнім терміном виконання даного зобов'язання є 03.07.08, отже нарахування сум інфляційних та річних за прострочення його виконання має починатися з 04.07.08.

Позивач у наданому апеляційному господарському суду 20.10.08 уточненні до відзиву на апеляційну скаргу зазначає про свою згоду із викладеною в апеляційній скарзі позицією відповідача в частині нарахування інфляційних та річних за порушення строків оплати за договором №409-05 від 26.10.2005р.

Таким чином, враховуючи, що строк порушення вищевказаного зобов'язання становить 18 днів (з 04.07.08 по  22.07.08, коли було подано позовну заяву до суду), сума 3% річних, що підлягає нарахуванню за вказаний період, становить 29,50 грн. Обґрунтованість зазначеного розрахунку підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду –в частині стягнення інфляційних в розмірі 5500,00 грн. та 3% річних в розмірі 533,45 грн.  –підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно обґрунтованості стягнення з відповідача коштів за порушення зобов'язань за договором №240-05 від 16.06.2005р., колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний договір щодо розробки проекту та робочої документації на технічне переозброєння виробництва склотари було укладено між СП з іноземними інвестиціями «Скло»у формі ТОВ (замовник) та АТЗТ «Спецстроймонтаж»(виконавець).

Згідно з договором від 12.01.06 про заміну сторони у зобов'язанні (а.с.78), замовник за згодою виконавця передав, а правонаступник - ТОВ "Мерефянська скляна компанія" –прийняв на себе права і обов'язки, які витікають з факту укладання та часткового виконання договору №240-05 від 16.06.2005р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, вартість виконаних робіт за даним договором та всіма додатковими угодами до нього відповідно до актів виконаних робіт на 16.06.2008р. склала 787 640,00 грн. Станом на 16.07.2008р. оплата за виконані роботи по даному договору здійснена частково в сумі 732 440,00 грн.

Відповідачем не були оплачені роботи, виконані АТЗТ "Спецбудмонтаж" відповідно до Додаткової угоди №4 від 15.06.2007 року до договору №240-05 від 16.06.2005р.

А саме - заборгованість складається з сум двох не оплачених актів. За актом №1 від 07.08.2007р. передачі-приймання науково-технічної продукції (відповідно до додаткової угоди №4 від 15 червня 2007р. до договору №240-05 від 16 червня 2005р.) підлягає до перерахування - 27 600,00 грн. За актом №2 від 17.12 2007р. передачі-приймання науково-технічної продукції (відповідно до додаткової угоди №4 від 15 червня 2007р. до договору №240-05 від 16  червня 2005 року) підлягає до перерахування - 27 600,00 грн. Таким чином, загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором №240-05 від 16.06.2005р. становить 55200,00грн.

Пунктом 2.5. договору №240-05 від 16 червня 2005р. (а.с.25) передбачено, що наступні оплати здійснюються "Замовником" відповідно до графіку оплати за виконану продукцію протягом п'яти банківських днів від дати підписання двостороннього акта приймання - передачі робіт.

Тобто у вищевказаному договорі чітко визначено строк оплати замовником (відповідачем) виконаної роботи. Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що, оскільки вищенаведеним пунктом 2.5 договору передбачено розрахунок не за виконані роботи, а за продукцію, то строк виконання робіт слід вважати не встановленим, отже до виконання зобов'язань за договором №240-05 від 16 червня 2005р. також має бути застосовано статтю 530 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, пунктом 1.1 даного договору визначено, що його предметом є розробка проекту і робочої документації на технічне переозброєння виробництва склотари. Таким чином, з системного аналізу усіх норм договору вбачається, що приписи пункту 2.5 стосуються саме строків оплати виконаних робіт, які є предметом договору.

Таким чином, на думку колегії суддів, твердження заявника апеляційної скарги - щодо невизначеності у договорі строків оплати виконаних робіт –зроблені при довільному тлумаченні тексту вищевказаного договору, а відтак, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості належних доказів. Отже фактичні та правові підстави для застосування статті 530 Цивільного кодексу України до виконання зобов'язань за даним договором, на думку колегії суддів, відсутні.

Не відповідають матеріалам справи і твердження відповідача про відсутність відповідного двостороннього акту приймання-сдачі робіт за договором №240-05 від 16 червня 2005р., оскільки, як уже зазначалося, факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та прийняття виконаних робіт замовником (відповідачем) підтверджується відповідними актами, підписаними обома сторонами: актом №1 від 07.08.2007р. (а.с.76), актом №2 від 17.12 2007р.(а.с.77).

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 55200,00грн. є обґрунтованими, а відтак місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що вони підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 4.2 договору №240-05 від 16.06.2005р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено відповідальність у вигляді пені у розмірі 10% від суми етапу договору за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5520,00грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 8545,70грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 927,63грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим також підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження відповідача стосовно необґрунтованості стягнення сум інфляційних та 3% річних за договором №240-05 від 16.06.2005р. зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення у вищевказаній частині.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню –з підстав, викладених вище - а оскаржуване рішення має бути скасовано частково - в частині стягнення інфляційних в розмірі 5500,00 грн. та 3% річних в розмірі 533,45 грн. за договором №409-05 від 26.10.2005р., і в цій частині слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.09.08 у справі № 47/208-08 має бути залишено без змін.

Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог має бути здійснено перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Щодо витрат відповідача зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги колегія суддів відзначає, що вказані витрати мають бути залишені за відповідачем, оскільки з його вини спір доведено до суду.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101,  пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.08 у справі № 47/208-08 скасувати частково в частині стягнення інфляційних в розмірі 5500,00 грн. та 3% річних в розмірі 533,45 грн. (договір №409-05 від 26.10.2005р.) і в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.09.08 у справі № 47/208-08 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-А, р/р 26003016814223 ФВАТ "УкрЕксімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 32952061) на користь АТЗТ "Спецбудмонтаж" (м. Харків, пер. Метізний, 14А, р/р 26002961053104 філія ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" в м Харкові, МФО 350385, код ЄДРПОУ 30289207) витрати зі сплати державного мита за подання позовної заяви в розмірі 901,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 110,56 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді