Постанова

від 26.09.2006 по справі 15/272-06-7372а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

        "26" вересня 2006 р.

Справа  № 15/272-06-7372А

 12 год. 28 хв.                                                                               

м. Одеса

Господарський

суд Одеської області у складі:

Судді                                             

Петрова В.С.

При

секретарі                                Стойковій М.Д.

За

участю представників:

від

позивача -          ОСОБА_2.;

від

відповідача -      Тіхонова Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одесі про

визнання дій протиправними та визнання нечинними рішень та наказу про

проведення перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з

адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі

м. Одесі про визнання дій протиправними та визнання нечинними рішень, вказуючи

на наступне.

03.04.2006 року відповідачем на

підставі акту перевірки № НОМЕР_1 від 28.03.2006 року були винесені рішення №

НОМЕР_2 від 03.04.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в

сумі 625 грн. 75 коп. за порушення п. 1 та п.8 ст. 3 Закону України „Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг” та рішення № НОМЕР_3 від 03.04.2006 року про застосування

фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за роздрібну торгівлю

алкогольними виробами без наявності ліцензії.

В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на те, що підстав для притягнення до відповідальності не було

взагалі, у зв'язку з відсутністю події порушення, оскільки він не здійснював

торгівлю алкогольними напоями і був відсутній на торговельному місці. Крім

того, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення

перевірки, передбачені ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а

також відсутнє і саме порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг”, оскільки він відповідно до ст. 6 Указу Президента України „Про спрощену

систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” має

право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати. Співробітники

відповідача припустилися численних порушень порядку оформлення результатів

перевірки, що на думку позивача, є додатковою підставою для визнання цих  рішень нечиними.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 26.07.2006 р. відкрито провадження в адміністративній

справі № 15/272-06-7372А.

В ході розгляду справи позивач

доповнив додатковим нормативним обґрунтуванням свої позовні вимоги та просить

суд також визнати нечинним наказ ДПІ у Київському районі м. Одеси № НОМЕР_4 від

28.03.2006 р. „Про проведення позапланових виїзних перевірок”.

Крім того, позивач звернувся до

суду з клопотанням про стягнення з Державного бюджету судових витрат на правову

допомогу в розмірі 1 500 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає

з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву.

У зв'язку з набранням 01 вересня

2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський

суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих

положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності

окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським

судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,

вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ

визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд

встановив наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) зареєстрований 01.12.1998

р. Київською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради як суб'єкт

підприємницької діяльності, реєстраційний №   

НОМЕР_6.

12.01.2004 року СПД ОСОБА_1 отримав

в ДПІ у Київському районі м. Одеси патент серії ПАВ № НОМЕР_7 з терміном дії до

30.06.2004 року з наступними періодичними продовженнями його терміну дії до

30.06.2006 року. Тобто оподаткування позивача здійснюється за спрощеною

системою шляхом придбання патенту.

28 березня 2006 р. працівниками

сектору оперативного  контролю  відділу 

контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Київському районі м. Одеси

Світорцем О.М. та Прохоровою І.В. на підставі наказу ДПІ у Київському районі м.

Одеси №НОМЕР_4 від 28.03.2006, посвідчень № 487 та № 486 від 28.03.2006

направлення №461 від 28.03.2006.була проведена позапланова виїзна перевірка

крамниці-павільйону ЦП-23, що належить СПД ОСОБА_1 розташованого за адресою: м.

АДРЕСА_1.

Позапланова перевірка проведена з

питань дотримання СПД ОСОБА_1 Закону України „Про застосування реєстраторів

рахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” від

06.07.1995 р. № 265/95-ВР і Закону України „Про державне регулювання

виробництва і обігу спирту етилового, лячного і плодового, алкогольних напоїв

та тютюнових виробів” від 19.12.95р. № 481/95-ВР, про що складено акт перевірки

№ НОМЕР_1 від 28.03.2006 р.

СПД ОСОБА_1  від підпису та пояснень відмовився, про що

складено акт відмови від підпису НОМЕР_8 від 29.03.2006 р.

За результатами позапланової

перевірки були встановлені порушення та застосовані штрафні санкції, зокрема,

встановлено:

- факт реалізації „Джин-тоник” 4

шт. по ціні 2,75 грн. за кожний, „Бренді-Кола” 2 шт. по ціні 2,75 грн. кожна,

пиво „Балтика № 7” 4 шт. за ціною 3,75 грн. за кожну пляшку, ставрида сушена

„Золотий терем” 1шт. за ціною 6,50 грн., фісташки ТМ „641” 2 упаковки за ціною

4,00 грн. за кожну, шейк 1 шт. за ціною 3,75 грн., „Ром-кола” 1шт. за ціною

2,75 грн., кульок 3 шт. за ціною 0,15грн. за кожний, на загальну суму 52,95грн.

- розрахункова операція проведена без застосування РРО, розрахунковий документ

не видавався, чим порушено вимоги ст. 3 п.1 Закону України „Про застосування

РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р.

№265/95-ВР (із змінами та доповненнями). За непроведення розрахункової операції

без РРО, згідно ст. 17 п.1 Закону України „Про застосування РРО в сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із

змінами та доповненнями) передбачені фінансові санкції у п'ятикратному розмірі

вартості проданих товарів, на які виявлена невідповідність;

- факт реалізації двадцяти одного

виду товару без наявності цінників, на: рулет „Рошен”(„Рулет Швейцарський” горіховий, „Рулет

Швейцарський” кокосовий, „Рулет Швейцарський” трюфельний), рулет „Рошен”

(„Шоколадний замок” з кокосом, „Шоколадний замок” з полуницею, печиво

„Есмеральда”, печиво „Рошен” („Тортинка” горіхова „Тортинка” з родзинками),

шоколадний батончик „Рошен”, цукерки „Рошен” („Вар'єте”), цукерки „Рошен”

(„Асорті” ), цукерки „Монте Кристо”, сухарики любительські „Золоте Руно”, сирок

„Чудо” полуниця, сирок „Сирочок фруктовий”, масло „Хутором”, вода „Морщинська”

10л., вода „Моршинська” 6л., печиво „Паночка”, чай „Ахмад № 1”, сік „Сад” 0,5

л, чим порушено вимоги ст. 3 п. 8 Закону України "Про застосування РРО в

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265/95-ВР

(із змінами та доповненнями). За невиставлення цінників на товар, який

знаходився в реалізації, згідно ст. 23 Закону України „Про застосування РРО в

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №

265/95-ВР (із змінами та доповненнями) передбачені фінансові санкції у розмірі

одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний не виставлений

цінник;

- факт реалізації алкогольних

виробів без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними

напоями, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 р.

„Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами та

доповненнями). За реалізацію алкогольних виробів без придбання ліцензії на

право роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно ст. 17 Закону України №

481/95-ВР від 19.12.1995 р. „Про державне регулювання виробництва і обігу

спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів” (із змінами та доповненнями) передбачені фінансові санкції у повному

розмірі вартості отриманих за реалізацію товарів, але не менше 1700,00грн.

На думку суду, перевірку проведено

відповідачем незаконно, в порушення вимог Закону України  „Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі,  громадського

харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (із змінами та

доповненнями) та Закону України „Про державну податкову службу в Україні”

від   04.12.1990 р. № 509-ХІІ   (із змінами та доповненнями) з наступних

підстав.

Державна податкова служба України у

своїй діяльності керується Конституцією України,  Законом 

України   „Про державну  податкову службу  в Україні”, 

іншими  законами України,   Указами   Президента  

України,   Постановами   Кабінету  

Міністрів   України та іншими

нормативно-правовими актами.

Права і обов'язки органів державної

податкової служби визначені Законом України „Про державну податкову службу в

Україні” від 04.12.90 N 509-ХІІ (із змінами та доповненнями),  зокрема в межах  компетенції і у порядку, встановленого

законами України,  мають право

здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення готівкових   розрахунків за товари (послуги).

Статтею 15 Закону України „Про

застосування реєстраторів рахункових операцій у сфері торгівлі громадського

харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями)

визначено, що контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності

порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону

здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення

планових або позапланових перевірок відповідно до законодавства України.

Статтею 16 вказаного Закону

визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства

здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію

цього Закону. Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими

контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті

(особи, що використовують спрощену систему оподаткування), може здійснюватися

виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до

рішення суду.

Законна підстава проведення

органами державної податкової служби позапланових виїзних перевірок визначена

частиною 8 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в

Україні”.

Відповідно до вказаної імперативної

норми обов'язковою підставою та умовою здійснення органами державної податкової

служби позапланової виїзної перевірки є наявність відповідного рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні” орган державної податкової

служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду

письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дані її початку і закінчення,

склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до

частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої

перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами

державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки

таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості.

У розгляді питання про надання

дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь

представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та

час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної

перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого

розгляду.

З наведених вище приписів

законодавства щодо єдиної підстави проведення

позапланової виїзної перевірки та

судової процедури вирішення цього питання вбачається, що без рішення суду стосовно

проведення ДПА в Одеській області позапланової виїзної документальної перевірки

позивача у посадових осіб ДПІ відсутні правові підстави для проведення

перевірки.         

Обґрунтовуючи заперечення на позов,

відповідач помилково ототожнює і не розрізняє нормативно визначену підставу

здійснення органами державної податкової служби позапланової виїзної перевірки

та обставини, наведені у ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову

службу в Україні”.

Частиною 8 статті 11-1 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні” визначено, що виїзна

позапланова перевірка органами ДПС може здійснюватися лише на підставі рішення

суду.

У частині 6 ст. 11-1 Закону України

„Про державну податкову службу в Україні” йдеться лише про обставини, за

наявності хоча б однієї з яких закон пов'язує можливість проведення

позапланової виїзної перевірки за наявності при цьому відповідного рішення

суду.

Отже, з аналізу наведених вище норм

випливає, що обов'язковою підставою здійснення органами державної податкової

служби позапланової виїзної перевірки є наявність про це судового рішення, а

також, додатково, хоча б однієї з обставин, передбачених у ч. 6 ст. 11-1 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих

положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

(щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів

реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту

недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)

до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим

Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто,

законодавець, приймаючи вказаний Закон, (в тому числі й норму щодо необхідності

задля здійснення органами державної податкової служби позапланової виїзної

перевірки судового рішення), надав його нормам пріоритетне значення відносно

інших норм.

Положеннями пп. 4.4.1. п. 4.4. ст.

4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” також закріплено, що у разі коли

норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,

або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають

неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або

контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь

як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на

користь платника податків.

До того ж ч. 1 ст. 11-2 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові

особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення

планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх

проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання

платнику податків під розписку направлення на перевірку і копії наказу

керівника податкового органу.

Відповідно до частини 2 цієї ж

статті ненадання зазначених документів платнику податків або їх надання з

порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті (зокрема за

відсутності при цьому підстав для проведення перевірки), є підставою для

недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення

планової або позапланової виїзної перевірки.

Оскільки направлення на позапланову

перевірку позивача і копія відповідного наказу службовцями не були надані в

порушення вимог ч. 1 ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в

Україні”, а також за відсутності підстав для проведення позапланової виїзної

перевірки (відповідного судового рішення), проведення перевірки є незаконним.

Що стосується тверджень відповідача

стосовно того, що відповідні документи не були надані позивачу при проведенні

перевірки у зв'язку з відмовою останнього від їх отримання, суд зазначає

наступне.

Так, відповідач в обґрунтування

відмови позивача від отримання матеріалів перевірки надав суду копію акта

відмови від підписання матеріалів перевірки від 29.03.2006 року. Але перевірку

було проведено та складено відповідний акт 28.03.2006 р., тобто за день до

складання акта відмови від підписання. При цьому в акті перевірки від

28.03.2006 року зазначено, що СПД ОСОБА_1 був присутній при проведенні

перевірки.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України

докази, яки одержані з порушенням закону, судом при вирішені справи не беруться

до уваги.

Отже, акт позапланової виїзної

перевірки крамниці-павільйону ЦП-23, що належить СПД ОСОБА_1, розташованого за

адресою: м. АДРЕСА_1 № НОМЕР_1 від 28.03.2006 р. як доказ порушення позивачем

вимог законодавства -Закону України „Про застосування реєстраторів рахункових

операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р.

і Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту

етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від

19.12.1995 р. № 481/95-ВР судом до уваги не приймається.

Крім того, відповідач в порушення

вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не спростував в судовому засіданні твердження

позивача стосовно того, що він особисто не здійснював торгівлю алкогольними

виробами без застосування РРО у зв'язку з його відсутністю в торговельній

точці, яку було зачинено, а в акті перевірки не зазначено, хто саме здійснив

реалізацію алкогольних виробів.

Таким чином, на підставі

вищевикладеного суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховані штрафні

санкції позивачу, у зв'язку з чим рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій № НОМЕР_2 від 03.04.2006 року та рішення про застосування

фінансових санкцій № НОМЕР_3 від 03.04.2006 року підлягають визнанню нечинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу

Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження

рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди

перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням

повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з

урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати

скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних

повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на

захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу

адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного

позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення

суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і

про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про

поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу

його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання

відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача

коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності

об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7)

примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8)

визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних

повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і

захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних

повноважень.   

При наданні оцінки змісту позовних

вимог суд зазначає наступне. Так, позивач у позовній заяві та заяву про

доповнення позовних вимог просить визнати дії ДПІ у Київському районі м. Одеси

по проведенню перевірки, складанню акта № НОМЕР_1 від 28.03.2006 р. та

винесенню рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправними,

а також визнати нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових)

санкцій, рішення про застосування фінансових санкцій та наказу про проведення

перевірки.

Оскільки дії відповідача по

проведенню перевірки охоплюються наказом про проведення перевірки, направленням

на перевірку, складанням акту перевірки та винесенням рішень про застосування

штрафних (фінансових) санкцій та фінансових санкцій, суд вважає, що визнання

нечинним наказу № НОМЕР_4 від 28.03.2006 р. „Про проведення позапланових

виїзних перевірок” як окрема вимога охоплюється вимогами про визнання дій  відповідача по проведенню перевірки

протиправними.     

Оцінюючи надані докази в

сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком

обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим

підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд вважає

обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з державного бюджету витрат на

правову допомогу адвоката в сумі 1 500 грн. відповідно до п. 3 ст. 87 Кодексу

адміністративного судочинства України, виходячи з наступного. 

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь

сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені

нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого

самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи,

05.07.2006 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на

заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_9 від 23.12.2002 р.), що є представником

позивача у даній справі, укладено угоду про надання адвокатської допомоги у

адміністративній справі.

Так, згідно квитанції НОМЕР_10 від

04.09.2006 р. позивач сплатив адвокату ОСОБА_2 відповідно до умов укладеної

угоди про надання адвокатської допомоги гонорар у розмірі 1 500 грн.        

Таким чином, оскільки позивач поніс

витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката, та ці витрати документально

підтверджені, суд присуджує з Державного бюджету 1 500 грн. на користь

позивача.

Також підлягають стягненню з

Державного бюджету витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6,80

грн.  

Керуючись п.

6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у

Київському районі м. Одесі про визнання дій протиправними та визнання нечинними

рішень і наказу задовольнити в повному обсязі.

2.          Визнати дії Державної податкової

інспекції у Київському районі м. Одесі по проведенню перевірки Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 протиправними.

3.          Визнати нечинними рішення Державної

податкової інспекції у Київському районі м. Одесі № НОМЕР_2 від 03.04.2006 року

про застосування штрафних (фінансових)санкцій та рішення № НОМЕР_3 від

03.04.2006 року про застосування фінансових санкцій .

4.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету

України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

(АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_5) 1500/одна тисяча п'ятсот/грн. 00 коп.

витрат на оплату послуг адвоката.

5.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України

на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

(АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_5) 06 /шість/ грн. 80 коп. судового

збору.

Постанову суду може бути оскаржено

в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в

порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено

27.10.2006 р.

Суддя                                                                                

Петров В.С.