Постанова

від 16.03.2012 по справі 2а/0270/666/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

16 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/666/12

Вінницький окружний адм іністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії В олодимирівни,

за участю:

секретаря судового засіда ння: Розлуцького Андрі я Миколайовича

позивача: Пічкура В.М.

відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обм еженою відповідальністю "В.К .В."

до: Державної податкової і нспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним и бездіяльності та дій, визна ння протиправним та скасуван ня рішення, зобов'язання вчин ити дії

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.К.В." зверн улось до суду з адміністрати вним позовом до Державної п одаткової інспекції у м. Вінн иці про :

- визнання протиправною без діяльності, яка полягає у неп рийнятті рішення за заявою п ро застосування спрощеної си стеми оподаткування;

- визнання протиправними ді й, які полягають у залишенні б ез розгляду заяви про видачу свідоцтва про право сплати є диного податку на 2012 рік, яка не подавалась позивачем;

- визнання протиправним та с касування рішення про перев едення з 01.01.2012 року на загальну систему оподаткування;

- зобов' язання прийняти рі шення за результатами розгля ду заяви про застосування сп рощеної системи оподаткуван ня та вчинити певну дію, а саме видати свідоцтво платника є диного податку.

Позовні вимоги мотивовані , зокрема, наступним.

24.01.2012 року ТОВ "В.К.В." звернулос ь до податкового органу з зая вою про застосування спрощен ої системи оподаткування, зг ідної якої просило видати св ідоцтво платника єдиного под атку .

На вказану заяву позивач от римав лист від 02.02.2012 року № 5841/10/151, з гідно якого відповідач залиш ив без розгляду заяву про вид ачу свідоцтва про право спла ти єдиного податку на 2012 рік, вк азавши, що з 01.01.2012 року позивача переведено на загальну сист ему оподаткування. З такими д іями позивач не погоджується , обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Відповідно до положень пун кту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5.ста тті 291 Податкового кодексу Укр аїни не можуть бути платника ми єдиного податку суб' єкти господарювання (юридичні ос оби та фізичні особи - підприє мці), язі здійснюють видобуто к, виробництво, реалізацію до рогоцінних металів і дорогоц інного каміння, у тому числі о рганогенного утворення.

Суть позиції позивача поля гає в тому, що процитована но рма не поширюється на вид дія льності, яким займається поз ивач, а саме виробництво ювел ірних виробів. Відтак, на думк у суб' єкта господарювання, прийняте податковим органом рішення є незаконним та підл ягає скасуванню.

До початку розгляду справи по суті представником позив ача подано заяву про зміну по зовних вимог, в якій просив су д п. 4 позовних вимог викласти у наступній редакції: зобов'я зати вчинити певну дію, а саме видати свідоцтво платника є диного податку.

Дана заява, відповідно до по ложень ст.ст. 49, 51, 137 КАС України п рийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні предс тавник позивача підтримав пе рвинні позовні вимоги, посил аючись на обставини, викладе ні у позовній заяві.

Представник відповідача п озов не визнав, просив в його з адоволені відмовити, посилаю чись на обставини викладені у запереченнях.

У своїх запереченнях предс тавник відповідача зазначив , що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало здійснення позивачем видів діяльності, які не дають йому права на застосування спрощ еної системи оподаткування.

Розглянувши матеріали спр ави, дослідивши докази, вислу хавши думку осіб, що беруть уч асть у справі, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою від повідальністю "В.К.В", згідно с відоцтва про державну реєстр ацію Серії А00 № 144678, зареєстрова но як юридична особа з 05.12.2000 ро ку виконавчим комітетом Вінн ицької міської ради, ідентиф ікаційний код 31255006(а.с.15).

24.01.2012 року позивач звернувся до Державної податкової інсп екції з заявою про застосува ння спрощеної системи оподат кування, якою просив перевес ти його на спрощену систему о податкування, обліку і звітн ості з 01.01.2012 року та вказав на об рані ним види діяльності згі дно КВЕД ДК 009:2005, а саме:

- 36.22.0 “Виробництво ювелірних виробів”

- 52.73.2 “Ремонт ювелірних вироб ів”.

За результатом розгляду да ної заяви ДПІ у м. Вінниці нада но лист № 5741/10/151 від 02.02.2012 року, яким податковий орган, залишив бе з розгляду заяву позивача пр о видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку, поси лаючись на вимоги пункту 4 пі дпункту 291.5.1 статті 291 Податково го кодексу України. Даною нор мою передбачено, що не можуть бути платниками єдиного под атку суб' єкти господарюван ня (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійсн юють видобуток, виробництво , реалізацію дорогоцінних ме талів і дорогоцінного камінн я, у тому числі органогенного утворення.

Одночасно, податковим орга ном з 01.01.2012 року платника переве дено на загальну систему опо даткування.

Не погоджуючись з таким ріш енням та діями позивач зверн увся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовни х вимог суд керується та вихо дить з наступного.

Правові засади застосуван ня спрощеної системи оподатк ування, обліку та звітності, а також справляння єдиного по датку встановлюються у глав і 1 (статті 291-300) Податкового коде ксу України (ПК України).

Так, згідно з пунктом 291.3 стат ті 291 ПК України юридична особ а чи фізична особа - підприєм ець може самостійно обрати с прощену систему оподаткуван ня, якщо така особа відповіда є вимогам, встановлених цією главою, та реєструється плат ником єдиного податку в поря дку, визначеному цією главою .

Пунктом 291.4 статті 291 ПКУ встан овлено, що до другої групи пла тників єдиного податку належ ать фізичні особи - підприємц і, які здійснюють господарс ьку діяльність з надання пос луг, у тому числі побутових, пл атникам єдиного податку та/а бо населенню, виробництво та /або продаж товарів, діяльніс ть у сфері ресторанного госп одарства, за умови, що протяго м календарного року відповід ають сукупності таких критер іїв: не використовують прац ю найманих осіб або кількіст ь осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одноч асно не перевищує 10 осіб; обся г доходу не перевищує 1 000 000 грив ень.

Як зазначено в судовому зас іданні представником відпов ідача, позивач відноситься с аме до 2-ої групи.

Згідно з підпунктом 298.1.1 пунк ту 298.1 статті 298 ПКУ для обрання а бо переходу на спрощену сист ему оподаткування суб'єкт го сподарювання-юридична особа подає до органу державної по даткової служби заяву, до яко ї додається розрахунок доход у за попередній календарний рік.

Статтею 299 ПК України визнач ено, що свідоцтво платника єд иного податку видається суб' єкту господарювання, який по дав до органу державної пода ткової служби заяву щодо обр ання або переходу на спрощен у систему оподаткування. Сві доцтво платника єдиного пода тку видається органом держав ної податкової служби безопл атно протягом 10 календарних д нів з дня подання суб'єктом го сподарювання заяви.

Пункт 299.8 ст. 299 ПК України пере дбачає, що у разі відмови у вид ачі свідоцтва платника єдино го податку орган державної п одаткової служби зобов'язани й надати протягом 10 календарн их днів з дня подання суб'єкто м господарювання заяви письм ову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єкто м господарювання у встановле ному порядку.

Вказана норма також визнач ає виключний перелік підстав , що надають право податковом у органу приймати рішення пр о відмову у видачі суб'єкту го сподарювання свідоцтва плат ника єдиного податку, а саме:

1) невідповідність такого с уб'єкта господарювання вимог ам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта госпо дарювання, який утворюється в результаті реорганізації ( крім перетворення) будь-яког о платника податку, непогаше них податкових зобов'язань ч и податкового боргу, що виник ли до такої реорганізації;

3) подання протягом календа рного року більше одного раз у заяви про перехід на спроще ну систему оподаткування.

Далі, у вказаній нормі, пере лічуються підстави для прийн яття саме рішення про відмов у у видачі свідоцтва платник а єдиного податку.

Однак, результат розгляду з аяви позивача про застосуван ня спрощеної системи оподатк ування як залишення даної за яви без розгляду листом, не є рішенням відповідно до Глав и 1 Розділу XIV ПК України.

Водночас слід зауважити, що представник податкового орг ану також стверджував, що оск аржуваний лист не являється рішенням податкового органу в розумінні положень Податк ового кодексу України.

Тому, суд приходить до висно вку, що рішення за результата ми розгляду заяви заяви пози вача не прийнято.

Визначаючись щодо позовни х вимог позитвача, суд виходи в з наступного.

Однією із вимог можливості застосування спрощеної сист еми оподаткування є вид госп одарської діяльності, який о брано суб'єктом господарюван ня (пункт 291.4 статті 291 Податково го кодексу України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 стат ті 14 Податкового кодексу Укра їни встановлено, що господар ська діяльність - це діяльніс ть особи, що пов'язана з виробн ицтвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, викона нням робіт, наданням послуг, с прямована на отримання доход у і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а т акож через будь-яку іншу особ у, що діє на користь першої осо би, зокрема за договорами ком ісії, доручення та агентськи ми договорами.

Аналіз норм Податкового Ко дексу свідчить про те, що у дея ких випадках вид господарськ ої діяльності визначається п рямим посиланням на Націонал ьний Класифікатор видів екон омічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕ Д ДК 009:2005) (статті 48, 154, 209, 291, 298, підрозд іл 4 розділу XX Податкового код ексу України). При цьому, відпо відно до пункту 298.3 статті 298 та п ункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України вид господа рської діяльності згідно з К ВЕД безпосередньо зазначаєт ься у заяві та свідоцтві плат ника єдиного податку - фізичн ої особи-підприємця.

Підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пу нкту 291.5 статті 291 Податкового к одексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб 'єкти господарювання, які зді йснюють видобуток, виробницт во, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного камі ння, у тому числі органогенно го утворення.

Дана норма регламентує пит ання щодо неможливості переб ування на спрощеній системі осіб, які займаються діяльні стю, що пов' язана саме з доро гоцінними металами та камінн ям, що не є тотожним ювелірним виробам. Вказане випливає та кож з наступного.

Стаття 14 ПК України не дає ви значення понять “видобуток, виробництво, реалізація доро гоцінних металів і дорогоцін ного каміння”. Водночас, згід но статті 5 цього ж кодексу, ін ші терміни, що застосовуютьс я у цьому Кодексі і не визна чаються ним, використовуютьс я у значенні, встановленому і ншими законами.

Так, правові основи і принци пи державного регулювання ви добутку, виробництва, викори стання, зберігання дорогоцін них металів і дорогоцінного каміння та контролю за опера ціями з ними регулює Закон Ук раїни “Про державне регулюва ння видобутку, виробництва і використання дорогоцінних м еталів і дорогоцінного камін ня та контроль за операціями з ними”.

Статтею 1 цього Закону визна чено, що: дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і ме тали платинової групи паладі й, іридій, родій, осмій, рутені й) у будь-якому вигляді та стан і (сировина, сплави, напівфабр икати, промислові продукти, х імічні сполуки, вироби, відхо ди, брухт тощо); дорогоцінне ка міння - це природні та штучні ( синтетичні) мінерали в сиров ині, необробленому та обробл еному вигляді (виробах); дорог оцінне каміння органогенног о утворення - це перли і буршти н в сировині, необробленому т а обробленому вигляді; видоб уток дорогоцінних металів - в илучення дорогоцінних метал ів з надр і відходів гірничо-з багачувального або металург ійного виробництва (хвости з багачення, відвали, шлаки, шла ми, недогарки) усіма можливим и способами; видобуток дорог оцінного каміння та напівдор огоцінного каміння - вилучен ня дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можли вими способами ; виробництво дорогоцінних металів - вилуч ення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентрат ів та інших напівпродуктів, в ідходів і брухту, що містять ц і метали, та афінаж дорогоцін них металів; афінаж дорогоці нних металів - металургійний процес одержання дорогоцінн их металів високої чистоти ш ляхом відділення від них заб руднюючих домішок.

Як вбачається з положень ст атей 1, 4 Закону України "Про дер жавне регулювання видобутку , виробництва і використання дорогоцінних металів і доро гоцінного каміння та контрол ь за операціями з ними" операц ії з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням пере дбачають здійснення декільк ох видів діяльності, кожен з я ких має свої особливості, у то му числі особливості правово го регулювання.

Так, згідно із КВЕД ДК 009:2005 дія льність щодо виробництва дор огоцінних металів належить д о підкласу 27.41.0 “Виробництво до рогоцінних металів”. Цей під клас включає: виробництво та афінаж необроблених дорогоц інних металів: золота, срібла , платини тощо; виробництво с плавів з дорогоцінних металі в; виробництво напівфабрика тів з дорогоцінних металів; н анесення покриття з срібла н а недорогоцінні метали; нане сення покриття з золота на не дорогоцінні метали та срібло ; нанесення покриття з платин и або металів платинової гру пи на золото, срібло та недоро гоцінні метали.

При цьому, цей підклас не вк лючає виробництво годиннико вих корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоці нних металів (клас 36.22).

Жоден із зазначених видів д іяльності не містить робіт, я кі б включали або були б пов'яз ані з виготовленням ювелірни х та побутових виробів з доро гоцінними металами та дорого цінним камінням. Зазначені в иди діяльності не передбачаю ть наявність як результату ї х провадження кінцевого прод укту (товару) у вигляді ювелір них та побутових виробів з до рогоцінних металів, що можут ь бути реалізовані.

Окремо слід зазначити, що у ДСТУ 3375-96 "Вироби золотарс ькі. Терміни та визначення " дано визначення ювелірних в иробів: це вироби культурно-п обутового призначення з кошт овних металів, із застосуван ням коштовних металів, вироб и з не коштовних разі застосу вання різних видів художньої обробки, наприклад скань, зер нь, чернь, фініфть, ритування, карбування, кування, алмазне гранування; вироби із матер іалів, що імітують коштовні метали, за умови високох удожнього його в поєднанні з коштовними, напівкоштовним и та кольоровими каменями чи штучного походження, перли нами, коралами, бурштином, пер ламутром, склом, кришталем, ро гом, костю; високохудожні вир оби з каменю, вдалину, рогу, ко сті.

Тобто, ювелірні вироби-це не обов'язково вироби з дорогоц інних металів або дорогоцінн ого каміння, але й біжутерія.

Таким чином, не можуть обрат и спрощену систему оподаткув ання, обліку та звітності юри дичні особи і фізичні особи-п ідприємці, які здійснюють ви добуток, виробництво, реаліз ацію саме дорогоцінних метал ів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного ут ворення, за сферою регулюван ня Закону України "Про держав не регулювання видобутку, ви робництва і використання дор огоцінних металів і дорогоці нного каміння та контроль за операціями з ними" та вищевка заними кодами КВЕД ДК 009:2005.

З наведеного вбачається, що обмеження на застосування с прощеної системи оподаткува ння, обліку та звітності поши рюється тільки на суб'єктів г осподарювання, які здійснюют ь операції з дорогоцінними м еталами та дорогоцінним камі нням як сировиною, а не з готов ою продукцією споживчого при значення, а саме: видобуток (пі дкласи 13.20.0, 14.50.0 згідно з КВЕД ДК 00 9:2005); виробництво (підклас 27.41.0 зг ідно з КВЕД ДК 009:2005); торгівля до рогоцінними металами і дорог оцінним камінням, у тому числ і органогенного утворення (п ідкласи 51.52.4, 51.56.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005).

Аналогічна позиція виклад ена у листі Комітету Верховн ої Ради України з питань фіна нсів, банківської діяльності , податкової та митної політи ки від 27.01.2012 року №04- 39/10-83. Відповід но до зазначеного листа юрид ичні та фізичні особи-підпри ємці при здійсненні ними вир обництва годинникових корпу сів з дорогоцінних металів, в иробництва ювелірних виробі в з дорогоцінних металів, а та кож оптової та роздрібної то ргівлі ювелірними виробами м ають право обрати спрощену с истему оподаткування, обліку та звітності та зареєструва тися платником єдиного подат ку відповідно до норм Податк ового кодексу України.

При цьому, Податковим кодек сом України не встановлено о бмежень на застосування спро щеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, щ о здійснюють діяльність з ви готовлення та реалізації юве лірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Суд о кремо звертає увагу на те, що саме вищезазначені види дія льності були обрані позиваче м.

Таким чином, достатніми умо вами для застосування спроще ної системи оподаткування ві дповідно до норм Податкового кодексу України є здійсненн я виробництва годинникових к орпусів з дорогоцінних метал ів, а також виробництва ювелі рних виробів з дорогоцінних металів. При цьому, про такі ви ди діяльності позивач зазнач ає у заяві при обранні спроще ної системи оподаткування.

При вирішені даного спору, с уд також звертає увагу, що одн ією з основних засад податко вого законодавства України є презумпція правомірності ді й платника податку в разі, якщ о норма закону чи іншого нор мативно-правового акта, вида ного на підставі закону, або я кщо норми різних законів чи р ізних нормативно-правових ак тів припускають неоднозначн е (множинне) трактування прав та обов'язків платників пода тків або контролюючих органі в, внаслідок чого є можливіст ь прийняти рішення на корист ь як платника податків, так і к онтролюючого органу (пп. 4.1.4. п. 4. 1. ст. 4 ПКУ).

Отже, приймаючи до уваги без підставність тверджень відп овідача про невідповідність позивача вимогам статті 291 По даткового кодексу України в частині обраного виду діяльн ості, прийняте ДПІ в м. Вінниц і рішення щодо відмови позив ачу у застосуванні спрощеної системи оподаткування не мо же вважатись законним та обґ рунтованим, а тому є протипра вним та, відповідно, підлягає скасуванню. Наслідком чого є визнання протиправними дій податкового органу щодо викл ючення виду діяльності з код ом 36.22.0 (у свідоцтві зазначений код 36.2) згідно КВЕД ДК 009:05 "Виробн ицтво ювелірних виробів" з св ідоцтва платника єдиного под атку.

Окремо суд зазначає про нас тупне.

Відповідно до статті 17 КАС У країни компетенція адмініст ративних судів поширюється н а спори фізичних чи юридични х осіб із суб'єктом владних по вноважень щодо оскарження йо го рішень (нормативно-правов их актів чи правових актів ін дивідуальної дії).

Форма рішення, яке податко ві органи повинні приймати у разі відмови у видачі суб' є кту господарювання свідоцтв а платника єдиного податку П К України не встановлена. Тоб то юридичної форми відмови я к рішення органу виконавчої влади - офіційного письмовог о документа, який породжує пе вні правові наслідки, спрямо ваний на регулювання тих чи і нших суспільних відносин, ма є обов'язковий характер для с уб'єктів цих відносин, не пере дбачено. Однак, у статті 299 ПК Ук раїни чітко зазначено, що у ра зі відмови у видачі свідоцтв а платника єдиного податку о рган державної податкової сл ужби зобов' язаний надати пи сьмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена у вст ановленому порядку. Далі, у вк азаній нормі, перелічуються підстави для прийняття саме рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

З огляду на викладене, суд п риходить до висновку, що в дан ому випадку лист №5841/10/151 від 02.02.2012 р оку, яким заяву позивача зали шено без розгляду, не є розпор ядчим документом суб' єкта в ладних повноважень, та не тяг не за собою юридичних наслід ків для суб' єкта господарюв ання та який не може бути оска ржений до суду.

Щодо вимог позивача про ви знання протиправними дій від повідача, які полягають у зал ишенні без розгляду заяви пр о видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку на 2012 р ік та зобов'язання останньог о видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку, су д прийшов до висновку про від сутність підстав для їх задо волення.

Так як, суд не може підмінят и державний орган, рішення як ого оскаржуються приймаючи замість рішення, яке визнаєт ься протиправним, інше рішен ня, яке б відповідало закону, т а давати вказівки, які б свідч или про вирішення питань, які належать до компетенції так ого суб'єкта владних повнова жень.

При вирішені даного спору с уд також керується наступним .

Виходячи з приписів статті 19 частини 2 Конституції Украї ни органи державної влади та органи місцевого самоврядув ання, їх посадові особи зобов 'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спос іб, що передбачені Конституц ією та законами України.

Згідно частини 1 статті 9 КАС У суд при вирішенні справи ке рується принципом законност і, відповідно до якого: суд вир ішує справи відповідно до Ко нституції та законів України , а також міжнародних договор ів, згода на обов'язковість як их надана Верховною Радою Ук раїни. Суд застосовує інші но рмативно-правові акти, прийн яті відповідним органом на п ідставі, у межах та у спосіб, п ередбачені Конституцією та з аконами України.

Відповідно до статті 2 части ни 1 КАС України завданням адм іністративного судочинства є захист прав, свобод та інтер есів фізичних осіб, прав та ін тересів юридичних осіб у сфе рі публічно-правових відноси н від порушень з боку органів державної влади, органів міс цевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, і нших суб'єктів при здійсненн і ними владних управлінських функцій на основі законодав ства, в тому числі на виконанн я делегованих повноважень шл яхом справедливого, неуперед женого та своєчасного розгля ду адміністративних справ.

Вирішуючи спір, суд врахов ує положення частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої у сп равах щодо оскарження рішен ь, дій чи бездіяльності суб'є ктів владних повноважень адм іністративні суди перевіряю ть, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повнова жень та у спосіб, що передбаче ні Конституцією та законами України; з використанням пов новаження з метою, з якою це по вноваження надано; обґрунтов ано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення д ля прийняття рішення (вчинен ня дії); безсторонньо (неупере джено); добросовісно; розсудл иво; з дотриманням принципу р івності перед законом, запоб ігаючи несправедливій дискр имінації; пропорційно, зокре ма з дотриманням необхідного балансу між будь-якими неспр иятливими наслідками для пра в, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких сп рямоване це рішення (дія); з ур ахуванням права особи на уча сть у процесі прийняття ріше ння; своєчасно, тобто протяго м розумного строку.

Таким чином, в даному випадк у відповідна сторона - ДПІ у м. Вінниці не дотримала вимоги закону про захист охоронюва них прав та інтересів юридич них осіб у сфері публічно-пра вових відносин на підставі, у межах повноважень та у спосі б, що передбачені Конституці єю та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владни х повноважень є неправомірни м, що дає суду підстави для час ткового задоволення адмініс тративного позову.

Відповідно до 3 ст. 94 КАС Укра їни, якщо адміністративний п озов задоволено частково, су дові витрати, здійснені пози вачем, присуджуються йому ві дповідно до задоволених позо вних вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний поз ов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною безд іяльність Державної податк ової інспекції у м. Вінниці, що до не прийняття рішення за ре зультатами розгляду заяви т овариства з обмеженою відпов ідальністю "В.К.В." про застос ування спрощеної системи опо даткування .

3. Зобов'язати Державну пода ткову інспекцію у м. Вінниці п рийняти рішення за результат ами розгляду заяви товариств а з обмеженою відповідальніс тю "В.К.В. про застосування спр ощеної системи оподаткуванн я.

4. В решті позовних вимог - ві дмовити.

5. Стягнути з Державного бюд жету України на користь това риства з обмеженою відповіда льністю "В.К.В." судові витрати в сумі 16,10 грн. шляхом їх безспі рного списання органами Держ авної казначейської служби У країни з рахунків Державної податкової інспекції у м. Він ниці

Постанова суду першої інстанції набирає законної с или в порядку, визначеному ст . 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС Укра їни, апеляційна скарга на пос танову суду першої інстанції подається протягом десяти д нів з дня її проголошення. У ра зі застосування судом частин и третьої статті 160 цього Коде ксу, а також прийняття постан ови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня от римання копії постанови. Якщ о суб'єкта владних повноваже нь у випадках та порядку, пере дбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було п овідомлено про можливість от римання копії постанови суду безпосередньо в суді, то деся тиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду о бчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденно го строку з моменту отриманн я суб'єктом владних повноваж ень повідомлення про можливі сть отримання копії постанов и суду.

Суддя Жданкіна На талія Володимирівна