Постанова

від 15.03.2012 по справі 4-256/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

           

Справа №  4-256/12

П О С Т А Н О В А

15 березня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді   Карабаня В.М.    ,

при секретарі Руденко Ю. О.,

          за участю прокурора   Зубовського Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій Генеральної прокуратури України та стягнення матеріальної  і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Заявники звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргами про визнання неправомірними дій Генеральної прокуратури України та стягнення матеріальної  і моральної шкоди.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2012 року матеріали скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

В судове засіданні заявники не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Прокурор просив суд залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення по заявам  були прийняті в порядку визначеному КПК України та Законом України «Про звернення громадян».

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали судової справи №4-256/12, дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, скаржники просять визнати, що Генеральний прокурор України при розгляді їх заяв про виконання рішення суду від 20.01.2003 року про подачу заяви до прокуратури для встановлення наявності, комплектності майна, вчинив неправомірні дії та зобов’язати Генерального прокурора України розглянути їх заяви відповідно до вимог ст. 97 КПК України та стягнути матеріальну та моральну шкоду.

У відповідності зі ст. 236 КПК України, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачене КПК України.

Відповідно до ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти одне з таких рішень:

1.   порушити кримінальну справу;

2.   відмовити в порушенні кримінальної справи;

3.   направити заяву або повідомлення за належністю.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що заяви скаржників було розглянуто Генеральною прокуратурою України не в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.

У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати  до   розгляду  заяви   і   повідомлення   про   вчинені   злочини,   за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.

Однак такий порядок вирішення звернень стосується виключно заяв (повідомлень) про вчинення злочинів.

Разом з тим, заяви скаржників з якими вони зверталися до Генеральної прокуратури України до скарги додано. Як вбачається зі змісту скарг, скаржники вказували на те, що всі докази будуть надані в судове засідання. Проте жодних доказів на обґрунтування своїх вимог скаржниками надано не було, хоча про час та місце слухання справи вони були повідомлені належним чином.                                        Як вбачається з письмових заперечень Генеральної прокуратури України заяви скаржників за своїм змістом не є заявами про вчинення злочину, оскільки в них міститься лише незгода з відповідями органів прокуратури, а тому вони не підлягали вирішенню в порядку ст.97 КПК України.

Вивчивши та проаналізувавши зміст поданих скарг, суд приходить до висновку, що вказані у заявах скаржників обставини не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

Разом з тим, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються в межах кримінального судочинства, і, відповідно, суд не наділений правом зобов'язувати прокурора вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено кримінально - процесуальним законодавством.

У відповідності до ст.19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, цими нормативними актами підстави та повноваження суду на визнання незаконними дій (бездіяльності) прокурора та зобов'язання прокурора вчиняти певні дії при розгляді заяви про злочин, не передбачені.

Вимоги скарги щодо визнання незаконними бездіяльності прокурора, зобов'язання його прийняти рішення згідно ст.97 КПК України не лежать в площині компетенції суду, яка визначена положеннями чинного Кримінально-процесуального кодексу України.

Інші вимоги скарги теж не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Суд зобов'язаний виконати свій процесуальний обов'язок та діяти лише у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та її законами, а це зумовлює необхідність залишення скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 55 Конституції України, ст.ст. 95, 97, 236 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

 У задоволені скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій Генеральної прокуратури України та стягнення матеріальної  і моральної шкоди - відмовити.

          На постанову суду протягом 15 діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя                                                                                           Карабаня В.М.