Постанова

від 16.02.2012 по справі 14299/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 16 лютого 2012 р.                                                                                 № 2-а- 14299/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -   Єгупенко В.В.   

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.  

за участю представників сторін:

представника позивача - Шабали О.С.

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

 Приватного підприємства "БСК"   

до

 Державної податкової інспекції  у Ленінському районі  міста Харкова   

про

 скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "БСК", звернувся до  Харківського окружного адміністративного суду  з  адміністративним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення -  рішення №0000551800 від 01.08.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Позивач вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об‘єктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність, пояснивши, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволенню, керуючись наступним.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «БСК» з питань правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинах х ПП «Контур прим» за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року, за результатами якої складено акт від 15.07.2011 року №1319/18015/32032997.

На підставі вищевказаного акту Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 01.08.2011 року №0000551800.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ПП «БСК» (замовник) та ПП «Контур Прим» (підрядник) було укладено договори №1007/1 від 01.07.2010 року та №1410 від 14.10.2009 року, за умовами яких замовник доручає а підрядник зобов'язується виконати всі роботи передбачені договором а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх (а.с.34-37).

ПП «Контур Прим» на адресу ПП «БСК» виписано податкові накладні (а.с.26-33).

За умовами договорів форма сплати безготівкова, позивачем сплачено вартість робіт у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.46-56).

На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання виконаних робіт (а.с.38-45).

Інспекцією Регіонального розвитку та будівництва України, Інспекцією державного архітектурно –будівельного контролю у Харківській області, Приватному підприємству «БСК»видано ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням архітектури серії АВ №514916 від 22.03.2010 року (а.с.101).

Також, судом встановлено, що між ПП «БСК» (підрядник) та  Одеською залізницею (замовник) було укладено договір на виконання підрядних робіт, а саме договір від 06.07.10 за №П-10-89.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме довідками о вартості виконаних підрядних робіт, актами прийому виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-2в), відомістю ресурсів до акту прийому виконаних підрядних робіт, кошторисами (ф.№ КБ-3), розрахунками.

Також, між ПП «БСК» (підрядник) та  ЗАТ «Український бекон» було укладено договори на виконання підрядних робіт від 17.09.2009 №17/09, специфікація №1, додаткова угода, №25/01 від 25.01.2010 року, специфікація №1 від 25.10.2010 року, №10/06 від 06.07.2010 року, специфікація №1.

Виконання умов договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме актами прийому виконаних підрядних.

Між ПП «БСК» та ЗАТ «Біолекс» укладено договір підряду №25/06 від 25.01.2010 року, специфікація №1 від 25.06.2010 року.

25.03.2010 року між Приватним Українсько Британським товариством з обмеженою відповідальністю Українською фабрикою «Ахмад Ті» укладено договір №25/03-2010 року, договір №24/03-2010 від 24.03.2010 року, від 01.02.2010 року №1/02-2010 року.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме протоколами узгодження вартості робіт, актами прийому виконаних підрядних робіт.

12.04.2010 року між ЗАТ «Миронівська птахофабрика та ПП «БСК» укладено договір №12/04.

Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме актами прийому виконаних підрядних робіт.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні”і п.2.4. ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”.

Статтею 1 розділу 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування –довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагента позивача ПП КОНТУР ПРИМ не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб‘єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Так, позивачем до матеріалів справи були надана належним чином завірена копія ліцензії на проведення будівельних робіт.

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Постанови №1396 від 05.12.2007р. “Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві”, а також Наказу №47 від 27.01.2009р. “Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності”ПП «БСК» діяло на підставі ліцензії для провадження діяльності пов'язану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Суд зазначає, що доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряє мий період підтверджена податковими накладними.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення контрагенту вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не підтверджуються добутими судом доказами.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та  обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими  в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів  владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийняте податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного,  та керуючись ст. 19  Конституції України,  Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами",  ст.ст. 160,161,162,163 КАС України суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "БСК" до Державної податкової інспекції  у Ленінському районі  міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції  у Ленінському районі  міста Харкова №0000551800 від 01.08.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "БСК" (код 32032997) сплачене державне мито у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2012 року.

           Суддя                                                                                     Єгупенко В.В.