Постанова

від 13.03.2012 по справі 2а/1570/10662/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 2а/1570/10662/2011

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року                                                                                           м.Одеса

       Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Балан Я.В.,

розглянувши  в  письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Дочірнього підприємства «Чорноморець –1»(код ЄДРПОУ 31432401) про стягнення заборгованості по страховим внескам у сумі 689 грн. 15 коп.,-

  ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Дочірнього підприємства «Чорноморець –1»(надалі –                        ДП «Чорноморець –1») про стягнення заборгованості по страховим внескам у сумі                689 грн. 15 коп., в якому позивач зазначив, що згідно звіту за формою Ф – 4 Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за І квартал 2008 р.                  ДП «Чорноморець –1» має заборгованість перед Одеським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 689 грн. 15 коп., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, проте, повістка була повернута до суду, з поштовою відміткою «за зазначеною адресою не проживає»(аркуш справи 41). Відповідно до ч. 11. ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, поштове відправлення із повісткою, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається врученою належним чином. Заяв, клопотань та заперечень на позов від відповідача до суду не надходило.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 28.04.2001 р. Комінтернівською районною державною адміністрацією зареєстровано дочірнє підприємство «Чорноморець –1», про що 28.04.2001 р. у журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис за                                   № 04057155Ю0010309, місцезнаходження: Одеська область, Комінтернівський район,       с. Крижанівка, вул. Ветеранів, 24 (аркуш справи 7).

Статутом ДП «Чорноморець –1»встановлено, що метою підприємства є отримання прибутку засновником (аркуші справи 53-60).

Як вбачається із картки страхувальника юридичної особи -  ДП «Чорноморець –1», відповідач знаходиться на загальній системі податку, місцевий реєстраційний номер страхувальника № 2249 (аркуш справи 5).

21.04.2008 р. відповідачем було надано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообв'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2008 р., в якому заборгованість за страхувальником на кінець звітного періоду склала 689 грн. 15 коп., а саме заборгованість, пов'язана із невиплатою заробітної плати (аркуш справи 9).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 р., Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»№ 2213-III від 11.01.2001 р., Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 р., Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26 червня 2001 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 р. джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є зокрема страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 р., є страхувальники та застраховані особи.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 р. закріплено, що юридичні особи, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 р. страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»№ 2240-III від 18.01.2001 р., страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від             № 2240-III 18.01.2001 р., стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16  від 26 червня 2001 р. визначений перелік осіб, які підлягають обов'язковому взяттю на облік в якості страхувальника Фонду, а саме:

-          підприємства, установи, організації, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, в особі власника або уповноваженого ним органу;

-          філії, відділення та інші відокремлені підрозділи страхувальників, зазначених в підпункті 2.1.1, що не мають статусу юридичної особи і самостійно проводять розрахунки з оплати праці, інші суб'єкти господарської діяльності, що використовують працю найманих працівників і не мають статусу юридичної особи;

-          фізичні особи, які використовують працю найманих працівників.

-          розташовані в Україні іноземні підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародні), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до абз. 1 п 2.5 вищевказаної Інструкції,  юридичні особи, які використовують найману працю, інші суб'єкти господарської діяльності, набувають статусу страхувальника в строки юридичні особи - з дня взяття їх на облік в органі Фонду.

Пунктом 4.1 зазначеної Інструкції передбачено, що страхувальники, зазначені в пунктах 2.1 та 2.2 Інструкції, щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці. Нарахування здійснюються без зменшення заробітної плати на суму податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до п. 7.1 вказаної Інструкції, страхувальники та інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і своєчасно надавати органам Фонду звітність щодо цих коштів за формою, яка затверджується в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

               Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Дочірнього підприємства «Чорноморець –1»про стягнення заборгованості по страховим внескам у сумі 689 грн. 15 коп. є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Дочірнього підприємства «Чорноморець –1»(код ЄДРПОУ 31432401) про стягнення заборгованості по страховим внескам у сумі 689 грн. 15 коп. –задовольнити у повному обсязі.  

Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморець –1»заборгованості по страховим внескам у сумі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. на   р/р 37175200900001, ГУДКУ в Одеській області, МФО банку 828011.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені                     ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано «19»березня 2012 р.

Суддя                                                                                                Я.В. Балан