Постанова

від 14.03.2012 по справі 1454/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Харків  

 "14" березня 2012 р.                                                                        № 2а- 1454/12/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді -  Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника  позивача –ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.02.2012р.);

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 7663/9/10-12 від 20.05.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю " Вільхуватський олієпресовий завод"  до   Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області  про   скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з  позовом, в якому просить суд :

-скасувати наказ від 12.12.2011 року №1142 Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод».

- визнати неправомірними дії Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод»з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість   та податку на прибуток за вересень 2011 р. по операціям з ТОВ "Будівництво Пан-Україна"(код ЄДРПОУ 34859292), за результатами якої складено акт 22.12.2011 року №2882/234/37131570.      

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної  Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010842340, яким збільшено суму грошового  зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +94 996,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 749,00 грн.  

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної  Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010852340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 114 796,00 грн.  

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що Харківською ОДПІ у Харківській області не було дотримано порядку проведення перевірок, в результаті чого відповідач , складаючи акт перевірки діяв не на підставі та не у  межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, прийняв рішення не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому податкові повідомлення - рішення повинні бути скасовані . Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на  порушення, встановлені в ході перевірки позивача, які зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення проти нього,  пояснення представників сторін,  встановив наступне

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Товариство з обмеженою відповідальністю " Вільхуватський олієпресовий завод" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.07.2010 року. Згідно даних акту перевірки № 2882/234/37131570 від 22.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Вільхуватський олієпресовий завод" перебуває на обліку в ДПІ з 22.07.2010 року № 28256.(а.с.23).

Судом встановлено, що на підставі наказу від 12.12.2011 року №1142, виданого Харківською ОДПІ , згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI проведена невиїзна документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод»з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 р. по операціям з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(код ЄДРПОУ 34859292).

За результатами перевірки Харківською ОДПІ був складений акт від 22.12.2011 року №2882/234/37131570 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод»з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011 р. по операціям з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(код ЄДРПОУ 34859292).».

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем були подані до Харківської ОДПІ заперечення на акт від 22.12.2011 року №2882/234/37131570. За результатом розгляду заперечень відповідач листом від 16.01.2011 р. №368/10/23-418 залишив висновку акту перевірки без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 22.12.2011 року №2882/234/37131570 відповідачем складено: податкове повідомлення - рішення від 20.01.2012 року №0010842340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +94 996,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) –23 749,00 грн. та податкове повідомлення –рішення від 20.01.2012 р. №0010852340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 114 796,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення від 20.01.2012 року №0010842340 та від 20.01.2012 р. №0010852340 були отримані Позивачем 30.01.2012 року.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод»:

1. п.198.1, п.198.3, п.198.6., ст.198 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на суму 94 996,00 грн.;

2. внаслідок порушення підприємством вимог п.п.138.1. п.138.1 ст.138, п.п.193.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI перевіркою встановлено заниження суми податок на прибуток у сумі 114 796,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 р. на 114 796,00 грн.

Що стосується посилань позивача щодо порушень під час призначення та проведення перевірки відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до  п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Ст.75 ПКУ закріплює види перевірок, які мають право проводити органи податкової служби, а саме:  (п75.1.ПКУ)  камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

          п.п. 75.1.2.ст. 75 ПКУ закріплено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно вимог п.79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Положеннями пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

п.п.78.1.1. ст. 78 ПКУ однією з підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначено: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією з основних гарантій прав платників податків при здійсненні заходів податкового контролю є законодавче встановлення вичерпного переліку підстав проведення документальних позапланових перевірок.

Обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; 3) наявність на момент перевірки у податкового органу звітних, первинних, інших документів та інформації.

Як вбачається з наказу від 12.12.2012 р. №1142 Харківської ОДПІ про проведення перевірки юридичною підставою для видання цього наказу обрано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК, а фактичною –не надання пояснень та їх документальних підтверджень у повному обсязі за фактами, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства на запит податкової інспекції від 22.11.2011 №16839/10/23-417.

Судом встановлено, що позивачем листом №05/12-1 від 05.12.2011 р. були надані пояснення та первинні документи, які підтверджують реальність господарських правовідносин з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»до канцелярії Харківської ОДПІ.

Таким чином, позивачем було виконано обов'язок, передбачений ч.5 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України щодо надання інформації, визначеної у запиті органу державної податкової служби, та її документального підтвердження.

Крім того, слід зазначити, що такої підстави, як: «ненадання пояснень та їх документальних підтверджень у повному обсязі»п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України не містить. Наявність інших обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, зі змісту наказу та повідомлень не вбачається.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано порядку проведення перевірки та за відсутності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, то прийнятий відповідачем наказ від 12.12.2011 року №1142 та дії по проведенню перевірки є необґрунтованими, у зв"язку з чим зазначені вимоги позивача у цій частині підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 22.12.2011 року Харківською ОДПІ  на підставі акту перевірки  від 22.12.2011 року №2882/234/37131570  складено: податкове повідомлення - рішення від 20.01.2012 року №0010842340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +94 996,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) –23 749,00 грн. та податкове повідомлення –рішення від 20.01.2012 р. №0010852340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 114 796,00 грн..

Зазначені податкові повідомлення –рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 22.12.2011 року №2882/234/37131570.

З зазначеного акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлена відсутність реального вчинення господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ "Будівництво Пан- Україна".

Судом встановлено, що між позивачем(покупець) та ТОВ "Будівництво Пан- Україна"(продавець та постачальник) укладено Договір поставки № 1909-1 від 19.09.11р., предметом якого є поставка товару : металоконструкції модулю складу 30мх30м . Згідно договору п.3.4 зазначено, що умови даного договору вважаються виконаними сторонами після проведення повної сплати за товар, прийому 100% товару по накладним. Відповідно до п. 3.1. зазначеного Договору постачальник передає товар покупцю по накладним та здійснює поставку товару покупцю .

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено , що на момент укладення договору поставки № 1909-1 від 19.09.2011 року, виписування відповідних  накладних контрагент позивача - ТОВ "Будівництво Пан- Україна" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в ДПІ , мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100293895., доказів які б спростовували дану інформацію відповідачем не надано.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність –це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва –підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На виконання умов договору № 1909-1 від 19.09.2011 року виписано видаткову накладну від 19.09.2011р. на суму 598936,18 грн. та  податкову накладну від 19.09.2011р. на суму 598936,18 грн.

Суд зазначає, що податкова та видаткова накладні відповідають вимогам ст.201 ПКУ та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому  наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення ", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність –це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На виконання умов договору № 1909-1 від 19.09.2011 року  виписано рахунок №190908 від 19.09.2011р. на загальну суму 598936,18 грн.

Фактична сплата за роботи контрагенту позивача підтверджується банківським документом , який міститься в матеріалах справи, кредиторська заборгованість відсутня, що не заперечується сторонами у справі.

Таким чином всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат та до податкового кредиту по операціях з вищезазначеним контрагентом, підтверджені документально належним чином первинними документами та були здійсненні для провадження господарської діяльності.

Всі зазначені первинні документи були надані позивачем під час перевірки.

Також позивачем надано договір № 3 від 01.07.11р. оренди нежитлових приміщень, укладеного між позивачем (орендатор) та ЧП "Грантех -ОЙЛ" з метою використання позивачем у господарській діяльності. Відповідно до акту приймання - передачі від 20.05.11р. ЧП "Граниех ОЙЛ" отримав від позивача на зберігання Металоконструкцію модуля складу 30м х 30м- у кількості 1 шт.

Також позивачем надано докази реалізації отриманого товару від ТОВ "Будівництво Пан Україна", а саме: Договір купівлі - продажу металоконструкції модулю складу №003 від 21.09.11р., укладений між позивачем та АО "МЄА ЄЛТА"(відповідно до зазначеного договору поставка здійснюється силами покупця шляхом само вивозу товару), Договір відповідального зберігання № 2309-1 від 23.09.11р., укладеного між позивачем(зберігач) та АО "МЄА ЄЛТА" , акт прийому передачі до договору № 2309-1, рахунок - фактуру від 21.09.11р., видаткову накладну від 23.09.11р. та банківську виписку від 26.09.11р.

Таким чином суд не приймає посилання відповідача на той факт, що позивачем не доказано транспортування , зберігання та реалізацію товару, отриманого від ТОВ "  Будівництво Пан Україна".

Суд зазначає, що усі висновки перевірки позивача були зроблені лише на підставі акту перевірки контрагента ТОВ "  Будівництво Пан Україна".

Що стосується висновків , зазначених у акті перевірки стосовно фальшивості підписів директора ТОВ "  Будівництво Пан Україна" та відсутності факту  реального вчинення господарських операцій  з боку ТОВ "  Будівництво Пан Україна", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що ні в акті перевірки ТОВ "  Будівництво Пан Україна", ні в акті перевірки Позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України Позивач та контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти –відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В рішенні Верховного суду України по справі за позовом закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ  та визначення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "  Будівництво Пан Україна".

Отже, податкове повідомлення - рішення від 20.01.2012 року №0010842340 та . та податкове повідомлення –рішення від 20.01.2012 р. №0010852340 є необґрунтованими та такими, що винесені податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не доведено правомірність проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що  позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.  

          Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.8-4 , 158-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю " Вільхуватський олієпресовий завод" до  Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області  про  скасування податкових повідомлень-рішень  –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати наказ від 12.12.2011 року №1142 Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вільхуватський олієпресовий завод».

Визнати неправомірними дії Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільхуватський олієпресовий завод»з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість   та податку на прибуток за вересень 2011 р. по операціям з ТОВ "Будівництво Пан-Україна"(код ЄДРПОУ 34859292), за результатами якої складено акт 22.12.2011 року №2882/234/37131570.      

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної  Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010842340, яким збільшено суму грошового  зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +94 996,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 749,00 грн.  

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної  Державної податкової інспекції від 20.01.2012 року №0010852340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 114 796,00 грн.  

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Вільхуватський олієпресовий завод" (код: 37131570, адреса: м. Харків, Стадіонний проїзд, буд. 14/3) витрати зі сплати судового збору у розмірі     2178,19  грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень дев"ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу,  а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками        апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено  19 березня 2012 року.    

Суддя                                                                                            Шляхова О.М.