Постанова

від 14.03.2012 по справі 2а/0570/2284/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 14 березня 2012 р.                                                             справа № 2а/0570/2284/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  10 год. 20  хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

до Комунального підприємства міськелектротранспорту «Облелектротранс», м. Донецьк

про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують Комунальне підприємство міськелектротранспорту «Облелектротранс», на суму податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб на суму 28 351,59 грн., у т.ч. несплаченої пені в сумі 1 540,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:           ОСОБА_1 – за дов. від 13 березня 2012 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:  

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька заявлено позов до Комунального підприємства міськелектротранспорту «Облелектротранс» про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують Комунальне підприємство міськелектротранспорту «Облелектротранс», на суму податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб на суму 28 351,59 грн., у т.ч. несплаченої пені в сумі 1 540,86 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках  представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст.ст. 16, 20, 41  Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг в сумі у відповідача виник на підставі наданих податкових розрахунків та внаслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Відповідачу була направлена податкова вимога. Але податковий борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Відповідно до статті 35 Кодексу адміністративного судочинства  України вважається, що юридична особа повідомлена про час та місце слухання справи, якщо судова повістка доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Оскільки повістка направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою реєстрації, але була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою  відсутнє»,  суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача – Комунальне підприємство міськелектротранспорту «Облелектротранс» належним чином про час і місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень  статті 128 Кодексу адміністративного судочинства  України.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

Комунальне підприємство міськелектротранспорту «Облелектротранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 04.05.2000р., включене до ЄДРПОУ за номером 03328215, перебуває на подаковому обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Догнецька з 10.09.1992р. (арк. справи 23 – 26).  

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право  стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України  кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок  оскарження дій органів стягнення були визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.01.2000р. № 2181-ІІІ, який діяв до 01.01.2011р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

З огляду на те, що податковий борг відповідача частково виник до набрання чинності Податковим кодексом України, а частково – після набрання ним чинності, факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 ст. 286 Кодексу визначено, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно із п. 287.3 ст. 287 Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові розрахунки земельного податку: № 1965 від 29.01.2010р., яким самостійно визначено податкове зобов'язання з земельного податку на 2010р. в сумі 26 820,98 грн., № 1971 від 31.01.2011р., яким самостійно визначено податкове зобов'язання з земельного податку на 2011р. в сумі 26 820,98 грн. (арк. справи 9, 10).

Крім того, відповідачу нарахована пеня в сумі 1 540,86 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Внаслідок несвоєчасної сплати суми податкових зобов'язань за наведеними податковими розрахунками та з пені утворилася заборгованість із земельного податку в сумі 28 351,59 грн., у т.ч. пеня в сумі 1 540,86 грн., яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки (арк. справи 13, 14, 31 – 33).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом була направлена поштою перша податкова вимога від 05.07.2010р. № 1/381, яка отримана відповідачем 03.12.2010р., про що свідчить  поштове повідомлення про вручення (арк. справи 11). Згідно з пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно із пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 цього Закону податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Разом з тим, відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки день направлення другої податкової вимоги припав на момент набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011р.), друга податкова вимога не направлялася.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.    

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька до Комунального підприємства міськелектротранспорту «Облелектротранс» про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують Комунальне підприємство міськелектротранспорту «Облелектротранс», на суму податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб на суму 28 351,59 грн., у т.ч. несплаченої пені в сумі 1 540,86 грн. – задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банківських установах, що обслуговують Комунальне підприємство міськелектротранспорту «Облелектротранс», на суму податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб на суму 28 351,59 грн., у т.ч. несплаченої пені в сумі 1 540,86 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 березня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 19 березня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                      Абдукадирова К.Е.