Постанова

від 06.09.2006 по справі 5/102-2/9-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/102-2/9-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.09.06                                                                                           Справа№ 5/102-2/9-А

За позовом: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

До Відповідача-1: Приватного підприємства  „Авто-Макс-Т”, м. Львів;

До Відповідача-2: ЗАТ „Укргазсервіс”, м. Київ;

Про: визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди.

Суддя: Левицька Н.Г.

                          Секретар судового засідання: Вахняк О.Є.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача:   Мусійчук А.О. –ст. держ. под. інсп. (дов. №11090/10-0 від 17.04.2006р.);

Відповідача-1:  Дімітров К.В. –предст. (дор. №23/4 від 04.04.2006р.);

Відповідача-2:  не  з'явився

Представникам Сторін, які взяли участь у справі роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право  заявляти  відводи.  

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова, м. Львів до Приватного підприємства  „Авто-Макс-Т”, м. Львів та  ЗАТ „Укргазсервіс”, м. Київ про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між Приватним підприємством  „Авто-Макс-Т” м. Львів та ЗАТ „Укргазсервіс”, м. Київ.

Обставини справи:

Ухвалою від 01.02.2006р. прийнято позовну заяву до розгляду, суддею Зварич О.В. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.02.2006 р.  

В судове засідання 23.02.2006р. представники Відповідача-1 та Відповідача-2 не з'явилися, причин неявки не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.04.2006р. відповідною ухвалою господарського суду.

Згідно з Розпорядженням Голови господарського суду Львівської області від 11.04.2006р., справу №5/102-2/9 передано для розгляду судді Левицькій Н. Г.  

Ухвалою від 12.04.2006р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому засіданні на 10.05.2006р.

10.05.2006р., 25.05.2006р., 13.06.2006р., 27.06.2006р., 20.07.2006р., 23.08.2006р. в судових засіданнях оголошувались перерви з причин, наведених у відповідних ухвалах суду.

Представники Позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити з підстав, що наведені у позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, які надавались під час розгляду справи.

Зокрема, представник Позивача стверджував, що оспорюване господарське зобов'язання укладено з метою завдання істотної шкоди інтересам держави, яка полягає у безпідставному відшкодуванні з державного бюджету податку на додану вартість.

Внаслідок включення Приватним підприємством „Авто-Макс-Т”  до податкового кредиту сум податку на додану вартість з виконання оспорюваного господарського зобов'язання, держава може зазнати збитків через наступне відшкодування податку із бюджету. В зв'язку з цим на думку Позивача, господарське зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між Приватним підприємством  „Авто-Макс-Т” та ЗАТ „Укргазсервіс” слід визнати недійсним на підставі ст. 207 Господарського Кодексу України. Відповідно до згаданої вище норми господарське зобов'язання може бути, на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом  недійсним, якщо вчинено  з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні  проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки вважає, що господарське зобов'язання між Приватним підприємством  „Авто-Макс-Т” та ЗАТ „Укргазсервіс” було виконано належним чином, що підтверджується податковими накладними та актом прийому-передачі, які додаються до матеріалів справи.

Відповідач-2 явки уповноважених представників в судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Враховуючи те, що Відповідач-2 був належним чином повідомлений, викликався   в судове  засідання  неодноразово, а тому,  у відповідності  до п. 6 ст. 71 КАС України, суд  розглянув  спір  за  наявними   в  справі   доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

Державною податковою інспекцією в Залізничному районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку ПП „Авто-Макс-Т” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 14.09.2004р. по 30.09.2005р., про що було складено акт від 01.12.2005р. №  646/23-0/33073835 від 01.12.2005р.  

В процесі перевірки було встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ЗАТ „Укргазсервіс”, зокрема було укладено усну угоду.

На виконання укладеної Угоди у відповідності до ст.ст. 173,174 Господарського Кодексу України між Відповідачами виникло господарське зобов'язання, розрахунки за яким підтверджені  податковими накладними, виданими для ПП „Авто-Макс-Т” на загальну суму 198368,31 грн., в тому числі ПДВ –33 061,99 грн.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова подано запит за місцем реєстрації ЗАТ “Укргазсервіс”, м. Київ до ДПІ у Шевченківському  районі м. Києва, щодо проведення зустрічної перевірки ЗАТ “Укргазсервіс” з питання сплати ним податків. Проте, листом ДПІ у Шевченківському  районі м. Києва від 09.12.2005р.№2222/7/15-906 повідомлено, що свідоцтво платника ПДВ отримане від 12.06.2000р. за №36471443 анульоване 14.09.2004р., до ДПІ товариство не звітує.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного:

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний  сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

   Статею 208 ГК України, як наслідок таких договорів, визначено стягнення за рішенням суду в дохід держави всього одержаного за такими договорами. Так, відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для даних угод характерними є такі ознаки:  вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому. А тому, у даному випадку, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально –економічні основи держави і суспільства;

- такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або принаймні однієї) у формі умислу;

- факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи. А відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

У відповідності до п.п. 11. п. 2 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" - необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

У п.11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України  визначено, що при визнанні угоди недійсною необхідно встановити: у чому конкретно полягало за відомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Спірне господарське зобов'язання, яке виникло між між ПП “Авто-Макс-Т” та  ЗАТ “Укргазсервіс” на підставі укладеної усної угоди, виконано в повному обсязі. Проте, ЗАТ “Укргазсервіс” на момент укладення даної угоди та на момент її виконання не існувало, воно не було платником податків, оскільки листом ДПІ у Шевченківському  районі м. Києва від 09.12.2005р.№2222/7/15-906 повідомлено, що свідоцтво платника ПДВ отримане від 12.06.2000р. за №36471443 анульоване 14.09.2004р., перед органами ДПІ товариство не звітується.

На основі оспорюваного господарського зобов'язання  ПП “Авто –Макс-Т” включив до податкового кредиту податок на додану вартість, згідно з податковими накладних: від 23.08.2005р. № 8/23, від 14.09.2005р. №8, від 28.09.2005р.№9, від 04.08.2005р. № 8/04,від 15.01.2005р. №15/1, від 03.12.2004р. №3/12, від 04.03.2005р. № 4/3, від 13.10.2004р. № 13/10 на загальну суму 198 368,31 грн., в тому числі ПДВ –33 061,99 грн.,  що вбачається з книги обліку –придбання  ПП “Авто–Макс–Т”.

Однак, оскільки на момент видачі вище наведених накладних ЗАТ “Укргазсервіс”  не було платником податку на додану вартість, то Відповідач –1 не мав права на включення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість, згідно з даними накладних.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, у  ЗАТ “Укргазсервіс” був наявний умисел укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки Відповідач–2 видав податкові накладні : від 23.08.2005р. № 8/23, від 14.09.2005р. №8, від 28.09.2005р.№9, від 04.08.2005р. № 8/04,від 15.01.2005р. №15/1, від 03.12.2004р. №3/12, від 04.03.2005р. № 4/3, від 13.10.2004р. № 13/10  ПП “Авто –Макс –Т”, володіючи інформацією про те, що свідоцтво платника ПДВ отримане від 12.06.2000р. за №36471443 анульовано 14.09.2004р. Відповідно Відповідач–1,  згідно з вказаними податковими накладними, включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, що підлягали до відшкодування з бюджету на рахунок підприємства, відповідно до умов укладеного ним договору.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між Приватним підприємством  „Авто-Макс-Т” та ЗАТ „Укргазсервіс” обґрунтовані і підлягають задоволенню.

 Враховуючи те, що спір виник з вини Відповідачів, судові витрати слід покласти на них порівно.

Згідно із ст.71  Кодексу  адміністративного   судочинства  України   кожна   сторона  повинна  довести  ті обставини  на  яких ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 67 Конституції України, ст.ст. 207, 208 ГК України, п.п. 11. п. 2, п. 11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", ст.ст.17,48,69,71,122-124, 128, 138-140,151-154,162,163, 167, п.6    розділу  УІІ  Прикінцевих та  перехідних  положень  КАС   України,

суд –

                                           ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Визнати недійсним господарське зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між ПП „Авто-Макс-Т” (м. Львів, пл. Князя Святослава, Б.5; код ЄДРПОУ 33073835; р/р 2600411260 у ЛОД АПБ „Аваль”, МФО 325570) та ЗАТ „Укргазсервіс” (01034 м. Київ, вул. Прорізна, 4; код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 30965702; р/р 2600800046241, р/р 2600700016241, р/р 2600400026241, р/р 2600100036241, у ВАТ  КБ “ХРЕЩАТИК” у м. Києві, МФО 300670; р/р 2615329 у ВАТ “КРЕДИТПРОМБАНК” у м. Києві, МФО 300863; р/р 260092584 у Четвертій Київ. Філ. АППБ  “АВАЛЬ” у м. Києві, МФО 322971; р/р 26000015074410 у Подільській Ф.М. м. Києва АКБ. Соціального Розвитку УСБ МФО 322078; у Ф “КРУ” БАНКУ ”ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ”, м. Київ, МФО 300937; р/р 26103301726 у АКБ “ФОРУМ”, м. Київ МФО 322948; р/р 26005002011, р/р 26049002011 у К. Регіон. Дир. (Ф) АППБ “АВАЛЬ” м. Київ, МФО 322904) з моменту його укладення.

3.          Зобов'язати ЗАТ “Укргазсервіс” (01034 м. Київ, вул. Прорізна, 4; код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 30965702; р/р 2600800046241, р/р 2600700016241, р/р 2600400026241, р/р 2600100036241, у ВАТ  КБ “ХРЕЩАТИК” у м. Києві, МФО 300670; р/р 2615329 у ВАТ “КРЕДИТПРОМБАНК” у м. Києві, МФО 300863; р/р 260092584 у Четвертій Київ. Філ. АППБ  “АВАЛЬ” у м. Києві, МФО 322971; р/р 26000015074410 у Подільській Ф.М. м. Києва АКБ. Соціального Розвитку УСБ МФО 322078; у Ф “КРУ” БАНКУ ”ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ” , м. Київ, МФО 300937; р/р 26103301726 у АКБ “ФОРУМ”, м. Київ МФО 322948; р/р 26005002011, р/р 26049002011 у К. Регіон. Дир. (Ф) АППБ “АВАЛЬ” м. Київ, МФО 322904) повернути ПП  „Авто-Макс-Т” (м. Львів, пл. Князя Святослава, Б.5; код ЄДРПОУ 33073835; р/р 2600411260 у ЛОД АПБ „Аваль”, МФО 325570) –198 368,31 грн.

4.          Стягнути з ПП „Авто-Макс-Т” (м. Львів, пл. Князя Святослава, Б.5; код ЄДРПОУ 33073835; р/р 2600411260 у ЛОД АПБ „Аваль”, МФО 325570) в дохід державного бюджету України все одержане ним від ЗАТ “Укргазсервіс” (01034 м. Київ, вул. Прорізна, 4; код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 30965702; р/р 2600800046241, р/р 2600700016241, р/р 2600400026241, р/р 2600100036241, у ВАТ  КБ “ХРЕЩАТИК” у м. Києві, МФО 300670; р/р 2615329 у ВАТ “КРЕДИТПРОМБАНК” у м. Києві, МФО 300863; р/р 260092584 у Четвертій Київ. Філ. АППБ  “АВАЛЬ” у м. Києві, МФО 322971; р/р 26000015074410 у Подільській Ф.М. м. Києва АКБ. Соціального Розвитку УСБ МФО 322078; у Ф “КРУ” БАНКУ ”ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ” , м. Київ, МФО 300937; р/р 26103301726 у АКБ “ФОРУМ”, м. Київ МФО 322948; р/р 26005002011, р/р 26049002011 у К. Регіон. Дир. (Ф) АППБ “АВАЛЬ” м. Київ, МФО 322904) –198 368,31 грн.

5.          Стягнути з  ЗАТ “Укргазсервіс” (01034 м. Київ, вул. Прорізна, 4; код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 30965702; р/р 2600800046241, р/р 2600700016241, р/р 2600400026241, р/р 2600100036241, у ВАТ  КБ “ХРЕЩАТИК” у м. Києві, МФО 300670; р/р 2615329 у ВАТ “КРЕДИТПРОМБАНК” у м. Києві, МФО 300863; р/р 260092584 у Четвертій Київ. Філ. АППБ  “АВАЛЬ” у м. Києві, МФО 322971; р/р 26000015074410 у Подільській Ф.М. м. Києва АКБ. Соціального Розвитку УСБ МФО 322078; у Ф “КРУ” БАНКУ ”ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ” , м. Київ, МФО 300937; р/р 26103301726 у АКБ “ФОРУМ”, м. Київ МФО 322948; р/р 26005002011, р/р 26049002011 у К. Регіон. Дир. (Ф) АППБ “АВАЛЬ” м. Київ, МФО 322904) –850,00 грн. судового збору.

6.          Стягнути з ПП „Авто-Макс-Т” (м. Львів, пл. Князя Святослава, Б.5; код ЄДРПОУ 33073835; р/р 2600411260 у ЛОД АПБ „Аваль”, МФО 325570) в дохід державного бюджету України все одержане ним від ЗАТ “Укргазсервіс” (01034 м. Київ, вул. Прорізна, 4; код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 30965702; р/р 2600800046241, р/р 2600700016241, р/р 2600400026241, р/р 2600100036241, у ВАТ  КБ “ХРЕЩАТИК” у м. Києві, МФО 300670; р/р 2615329 у ВАТ “КРЕДИТПРОМБАНК” у м. Києві, МФО 300863; р/р 260092584 у Четвертій Київ. Філ. АППБ  “АВАЛЬ” у м. Києві, МФО 322971; р/р 26000015074410 у Подільській Ф.М. м. Києва АКБ. Соціального Розвитку УСБ МФО 322078; у Ф “КРУ” БАНКУ ”ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ” , м. Київ, МФО 300937; р/р 26103301726 у АКБ “ФОРУМ”, м. Київ МФО 322948; р/р 26005002011, р/р 26049002011 у К. Регіон. Дир. (Ф) АППБ “АВАЛЬ” м. Київ, МФО 322904) –850,00 грн. судового збору.

Виконавчі листи видати, відповідно до  вимог ст.ст. 258, 259 КАС України.

Постанову може бути оскаржено в  порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно   надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 27.09.2006р.

Суддя                                                                                                       Левицька Н.Г.