Рішення

від 27.03.2012 по справі 5008/98/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/98/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

27.03.2012                                                             Справа  № 5008/98/2012

За позовом відкритого акціонерного товариства „Івано – Франківськцемент”,                    с. Ямниця Тисменицького району Івано – Франківської області

до приватного підприємства „Мініма – Уж”, м. Ужгород

про стягнення суми 23 161 грн. 20 коп. заборгованості за відвантажену продукцію.

Суддя господарського суду – В.В.Мокану  

представники:

Позивача – не з'явився

Відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: відкритим акціонерним товариством „Івано – Франківськцемент”,               с. Ямниця Тисменицького району Івано – Франківської області заявлено позов до приватного підприємства „Мініма – Уж”,  м. Ужгород про стягнення суми 23 161 грн. 20 коп. заборгованості за продукцію, відвантажену філією „Термінал” ВАТ „Івано – Франківськцемент”.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язання по повній та своєчасній оплаті відвантаженої продукції на суму 23 161 грн. 20 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 13.02.2012 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 28.02.2012 року та від 15.03.2012 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та підтверджену витягом з ЄДРПОУ), у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив. Тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, присутнього в попередньому судовому засіданні, суд

встановив:

Філією „Термінал” відкритого акціонерного товариства „Івано – Франківськцемент”, с. Ямниця Тисменицького району Івано – Франківської області згідно видаткових накладних № РН-0002683 від 20.05.2011 року на суму 4 888 грн.     74 коп., № РН-0002685 від 20.05.2011 року на суму 3 606 грн. 24 коп., № РН-0002686 від 21.05.2011 року на суму 4 888 грн. 74 коп., № РН-0002687 від 21.05.2011 року на суму 4 888 грн. 74 коп., № РН-0002688 від 21.05.2011 року відвантажено приватному підприємству „Мініма – Уж”, м. Ужгород (відповідачеві) продукцію (бетон марки М-200) на загальну суму 23 161 грн. 20 коп.

За твердженням позивача, отриманий згідно зазначених видаткових накладних товар відповідачем не оплачений.

У відповідності до ст. 181 Господарського процесуального кодексу України укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 27.03.2012 року  у справі № 5008/98/2011

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських  відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою відносини між сторонами є договором поставки в розумінні статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений  строк (термін) його виконання, то воно  підлягає виконанню у цей строк.

Якщо  строк (термін) виконання боржником обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь – який час. Боржник повинен виконати  такий  обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку даної норми позивач претензією № 269 від 02.11.2011 року звернувся до відповідача  з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних № РН-0002683, № РН-0002685, № РН-0002686, № РН-0002687, № РН-0002688 товар в строк до 21.11.2011 року.   

Вимоги позивача, викладені в претензії № 269 від 02.11.2011 року, безпідставно залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті отриманого товару станом на час розгляду спору складає суму 23 161 грн. 20 коп. Вимога позивача про стягнення заборгованості належним чином обґрунтована доданими до матеріалів справи документальними доказами підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не спростована.  

продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 27.03.2012 року  у справі № 5008/98/2011

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 609 грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 712, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з приватного підприємства „Мініма – Уж”, вул. Набережна Незалежності, 1,  м. Ужгород  (код 32389656) на користь відкритого акціонерного товариства „Івано – Франківськцемент”, с. Ямниця Тисменицького району Івано – Франківської області (код 00292988) суму 23 161 (двадцять три тисячі сто шістдесят одну) грн. 20 коп. заборгованості за відвантажену продукцію, а також суму 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 28.03.2012 року

Суддя                                                                                            В.В.Мокану