Рішення
від 20.03.2012 по справі 25/226/8/020-12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/226/8/020-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2012 р.                                                                  Справа № 25/226/8/020-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЮКС», ідентифікаційний код: 35465823, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А,    

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «САГЕ-ГРУП», ідентифікаційний код: 36601916, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 37, кв. 4,  

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року порушено провадження у справі № 25/226, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЮКС»(далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «САГЕ-ГРУП»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш  (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) та пені у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.).

31.01.2012 року справа № 25/226 направлена господарським судом м. Києва в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області, яким остання отримана 09.02.2012 року та подальший розгляд якої доручено судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф.

Справа № 25/226 відповідно до ухвали суду від 10.02.2012 року прийняття до провадження суддею господарського суду Київської області Скутельником П.Ф., який присвоїв їй номер №25/226/8/020-12 та призначив до розгляду на 06.03.2012 року.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш не здійснив оплату поставленого Позивачем товару, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) та пені у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.).   

06.03.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 06.03.2012 року розгляд справи відкладено на 20.03.2012 року.

20.03.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.03.2012 року.   

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що нез'явлення представників Позивача та Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, то суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників Позивача та Відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

18.08.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений Договір поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш.

За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

За умовами п.1.1. даного Договору, Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.

Договір у п.п. 1.3., 2.1. передбачає, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно із п. 8.5. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2010 року, а у фінансовій частині до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна Сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного Договору не заявить про наміри його розірвання, цей Договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи жодна з сторін Договору не зверталася із заявами про розірвання або зміну умов Договору поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність факту продовження строку дії  Договору поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш.

Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, ціна на товар встановлюється на підставі прас-листів Постачальника, що є додатками до цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього Договору.

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 1.1. Договору 29.07.2011 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.), що підтверджено накладною від 29.07.2011 року ТТН за № ДРК-002750, яка підписана Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 1.3. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого товару у обсягах та вартістю, визначених в цій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої Відповідач не заперечує. Тобто, підписана Відповідачем накладна на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Договір у п. 3.3. передбачає, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару, протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Матеріалами справи, зокрема Договором поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш та накладною від 29.07.2011 року ТТН за № ДРК-002750, відсутністю жодного заперечення Відповідача щодо позовних вимог і ненаданням Відповідачем суду доказів з приводу оплати поставлених за Договором товарів, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 3.3. Договору не оплатив поставлений Позивачем товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 01.11.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 20.03.2012 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товару, його вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товару або щодо його якості Відповідачем суду не надано.   

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного  виконання Позивачем умов Договору щодо поставки товару. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 01.11.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 01.11.2011 року складає 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.).

Таким чином, станом на 01.11.2011 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставленого Позивачем товару за Договором суду не надано.

Станом на 20.03.2012 року основна заборгованість за Договором у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по несплаті вартості поставлених Позивачем товарів станом на 20.03.2012 року у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.п. 1.1., 5.3.  Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду при поданні позову до суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем повністю або частково.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш станом на 01.11.2011  року складається з основного боргу у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) та пені у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором товарів, яка складається станом на 01.11.2011 року з основного боргу у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) та пені у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.).                    

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів, які складаються станом на 01.11.2011 року з основного боргу у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) та пені у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 коп.).

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 коп.), у зв'язку з чим відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЮКС»щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «САГЕ-ГРУП» заборгованості за Договором поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш та господарських витрат, - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «САГЕ-ГРУП», ідентифікаційний код: 36601916, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 37, кв. 4, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЮКС», ідентифікаційний код: 35465823, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, заборгованість за Договором поставки продукції від 18.08.2010 року за № 4501-виш у вигляді основного боргу у сумі 9444,42 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок чотири гривні 42 коп.) та пені у сумі 276,73 грн. (двісті сімдесят шість гривень 73 коп.), судовий збір у сумі 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень 50 коп.).

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                               П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 20.03.2012 року

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення20.03.2012
Оприлюднено02.04.2012
Номер документу22227361
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —25/226/8/020-12

Рішення від 20.03.2012

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

Ухвала від 06.03.2012

Господарське

Господарський суд Київської області

Скутельник П.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні