Ухвала

від 29.03.2012 по справі 5009/1159/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5009/1159/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

            29.03.12                      Справа №     5009/1159/12           

Суддя Соловйов В.М.,  розглянувши матеріали    

За позовом: Військового прокурора Запорізького гарнізону (69063, м. Запоріжжя,  вул. Анголенка, 2)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ-168, Повітряно флотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОФАВІА”, (71740, Запорізька область, Токмацький район, с. Жовтневе, вул. Антипенка, 2а, ідентифікаційний код 30958339)

до відповідача-2: Військової частини А3840 (72300, Запорізька область, м. Мелітополь-7, ідентифікаційний код 22990428)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Запорізького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом від 15.03.2012р. № 848 до ТОВ “ПРОФАВІА” (відповідача-1), Військової частини А3840 (відповідача-2) про визнання договору для надання стоянки для малих літальних апаратів № 38 від 12.04.2005р. недійсним та зобов'язання ТОВ “ПРОФАВІА” повернути Міністерству оборони України в особі в/ч А3840 аеродромний майданчик, який знаходиться за адресою: Запорізька область, Токмацький район.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 27.03.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами  підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII “Про прокуратуру”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а  також підприємств та інших юридичних  осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про  захист прав і свобод іншої особи,  невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави,  або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх  перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом  України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку таким органом прокурором зазначено Міністерство оборони України.

Згідно ч.2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує  кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Також слід перевірити, чи дотримано заявником обов'язкові вимоги, які встановлені процесуальним законом (ГПК України) при зверненні до суду.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті             2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах  здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у  господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У позовній заяві військового прокурора від 15.03.2012р. № 848 поштова адреса позивача –Міністерства оборони України зазначена не вірно, а саме:

03168, м. Київ-168, Повітряно флотський проспект, 6.

В той же час, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом господарського суду Запорізької області від 29.03.2012р. № 13448725 місцезнаходження позивача інше, а саме: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом                    N v9126837-11 від 19.05.2011) встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

При зверненні до суду з позовом від 15.03.2012р. № 848 військовим прокурором в якості доказу надсилання позивачеві та відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів надано описи вкладення від 23.03.2012р.

Належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є оригінал поштової квитанції або фіскального чеку, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта та з доданням бланку опису вкладення.

Згідно п. 2.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду  України                                          № 01-08/208 від 13.04.2008р., належним доказом направлення іншій стороні копії позовної заяви є розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція).   

Отже, належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є оригінал поштової квитанції або фіскального чеку, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до позовної заяви, бланк опису вкладення.

Однак, при зверненні до суду з позовом від 15.03.2012р. № 848 військовим прокурором в якості доказу надсилання позивачеві та відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів надано лише описи вкладення від 23.03.2012р. без надання оригіналу фіскального чеку або квитанції, що не може бути прийнято судом як належний доказ відправки.

Таким чином, прокурором не надано доказів про надсилання на адресу позивача та відповідачів копії позовної заяви і доданих до неї документів, є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України.

Причому суд звертає увагу прокурора на те, що застереження з приводу можливості не надсилання на адресу сторони документів, які у сторони є, в новій редакції ст. 56 ГПК України відсутнє.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, 56, п. 2 ч. 1 ст. 57, п. 2, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву і додані до неї документи на 29 аркушах без розгляду .                

Суддя                                                                Соловйов В.М.