Рішення

від 28.03.2012 по справі 5015/178/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/178/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.12                                                                                           Справа№ 5015/178/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Приватного підприємства „Геоліна”, м. Львів

до відповідача:Закритого акціонерного товариства „Вантажавто”, м. Львів

про :стягнення 65433,00 грн.

                                                                                        Суддя Артимович В.М.

                                                                                       При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: Романушко П. П. –представник;

від відповідача: не з»явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства „Геоліна”, м. Львів, надалі –позивач, до Закритого акціонерного товариства „Вантажавто”, м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення 65433,00 грн., в т.ч. 29000,00 грн. боргу, 8078,54 грн. інфляційних втрат, 12239,59 грн. 15% річних та  16114,87 грн. пені.

Ухвалою суду від 18.01.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.01.2012 р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 30.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2012 р.

В судовому засіданні 22.02.2012 р. судом оголошено перерву до 14.03.2012 р.

Ухвалою суду від 14.03.2012 р. суд продовжив строк розгляду спору до 28.03.2012 р.  та  відклав судовий розгляд справи.

В засідання суду 28.03.2012 р. з”явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в засіданні суду не з”явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 30.03.2012 р.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством «Геоліна», як позикодавцем, та Закритим акціонерним товариством «Вантажавто», як позичальником, 21 квітня 2006 року укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 2.

Відповідно до п. 1. 1 договору, позикодавець передає позичальнику у власність                 29 000,00  грн., надалі –позика, а позичальник зобов»язується повернути вказану суму позики на умовах та в строки, вказані даним договором.   

16.05.2006 р., 29.12.2006 р. та 28.12.2007 р. до даного договору вносились зміни, зокрема, в частині строку повернення суми позики. З врахуванням змін, внесених 28.12.2007 р. до підпункту 2.1.1 договору, відповідач зобов”язаний був повернути суму позики до 31 грудня 2008 року.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу позику в сумі 29000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 25.04.2006 р. на суму 29000,00 грн.

        Як стверджує позивач, відповідач своїх зобов”язань щодо повернення позики не виконав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у  справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи  інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов”язанні  встановлений  строк  його виконання, то  воно  підлягає  виконанню у цей  строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути  позикодавцеві  таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позика має бути повернута  у строк та в порядку, що встановлені договором. З врахуванням змін, внесених 28.12.2007 р. до підпункту 2.1.1 договору, відповідач зобов”язаний був повернути суму позики до 31 грудня 2008 року.

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем за договором позики, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконано  відповідно до вказівок  закону та договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача правомірно підлягають кошти у сумі  29000,00  грн. 00 коп.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.1.2.  договору передбачено, що у випадку  порушення строку повернення позики, позичальник зобов”язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі 10 % від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

            28.12.2007 р. до договору позики були внесені зміни, а саме пункт 3.1 договору доповнено підпунктом 3.1.8, згідно з яким на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій  за порушення прийнятих зобов”язань здійснюється протягом усього строку позовної давності, який на підставі ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України збільшено до трьох років.

           Суд, перевіривши розрахунок суми пені, поданий позивачем і нарахований в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період прострочення, прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період 01.01.2009 р. - 23.12.2011 р. у сумі 16114,87 грн.

                 Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом  лише  за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Слід зазначити, що заява про застосування строку позовної давності від відповідача не надходила.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Відповідно до підпункту 3.1.7 договору позики ( з врахуванням змін, внесених договором від 28.12.2007 р.) у випадку порушення строків повернення позики позичальник на вимогу позикодавця зобов”язаний сплатити  проценти за користування грошовими коштами, розмір яких на підставі  ст. 536 та ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється сторонами на рівні 15 % річних від суми неповернутої позики.

           Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума процентів за користування грошовими коштами становить 12239,59 грн., а сума інфляційних нарахувань – 8078,54 грн., які нараховані позивачем правомірно і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

            Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг, пеню, інфляційні нарахування, проценти за користування грошовими коштами не погасив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”  судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Оскільки позов поданий позивачем 17.01.2012 р., а мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2012 р. становив 1073 грн. 00 коп., розмір належного до сплати позивачем судового збору  становить 1609 грн. 50 коп. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 411 грн. 50 коп.,  решту суми слід достягнути з позивача в судовому порядку.  

  Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства „Геоліна”, м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Вантажавто” (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1, код ЄДРПОУ 05520098) на користь Приватного підприємства „Геоліна” ( 79019, м. Львів, вул. Лазнева, 8, кв. 9, код ЄДРПОУ 30053030) 29000,00 грн. боргу, 8078,54 грн. інфляційних втрат, 12239,59 грн. 15% річних, 16114,87 грн. пені, 1609,50 грн. судового збору.

3. Стягнути з  Приватного підприємства „Геоліна” ( 79019, м. Львів, вул. Лазнева, 8, кв. 9, код ЄДРПОУ  30053030) в дохід державного бюджету України 198,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України.

Суддя                                                                                             Артимович В.М.