Ухвала

від 23.03.2012 по справі 5017/2012/604

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5017/2012/604

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"23" березня 2012 р.№ 5017/2012/604

 Суддя  ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали  від 19.03.2012 р. за № 1286/2012, за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) „СТОП” (65076, м. Одеса, вул. Єліна, буд. 31. Код ЄДРПОУ 22471361)  про визнання банкрутом у порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон (№2343-ХІІ).

             ВСТАНОВИВ: 19.03.2012 р. голова ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП” діючий на підставі рішення засновників від 18.11.2010р., згідно якого прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії (голова ліквідаційної комісії –Сіняєв Л.А.), звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „СТОП” за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону (№2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед ДПІ у Малиновському районі м. Одеси  у сумі 49 637 грн. 75 коп. після настання встановленого строку їх сплати, у зв'язку з відсутністю грошових коштів та інших майнових активів.

Заява голови ліквідаційної комісії про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „СТОП” у порядку ст. 51 Закону (№2343-ХІІ) підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до ст.4 -1 ГПК України та п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Згідно з підпунктом 13, пункту 2 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір” з 19.01.2012 р. за подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство встановлена ставка судового збору у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Заявник до заяви про визнання банкрутом не надав докази сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.

  Крім того, додані до заяви документи подані в ксерокопіях без належного засвідчення.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 51 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлених зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарській суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до вимог ч.4 ст.105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації , в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з вимогами ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону (№ 2343-ХІІ) є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону  (№ 2343-ХІІ); повідомлення державного реєстратора та органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

            Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону (№ 2343-ХІІ).

Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише при виявлені кредиторів, розгляду грошових вимог кредиторів, розрахунку з кредиторами, складання проміжного ліквідаційного балансу з урахуванням грошових вимог кредиторів.

            Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

            Аналіз вищевказаних норм дає підстави стверджувати про необхідні передумови для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону (№ 2343-ХІІ) є: виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Тільки після виявлення кредиторів, розгляду їх претензій, проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника.

             У заяві голови ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП”  про визнання банкрутом та доданих матеріалів зазначено, що підприємство має кредиторську заборгованість перед ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в сумі 49 637 грн. 75 коп., яка виникла згідно акту документальної перевірки № 298/23-213/22471361/5331 від 01.12.2011р. та податкових повідомлень – рішень: від 13.12.2011р. №0006092301, від 13.12.2011р. №0075911701, від 13.12.2011р. №0006062301, від 13.12.2011р. №0006082301, від 13.12.2011р. №0006042301.

Проте, до матеріалів заяви про визнання банкрутом ТОВ „СТОП” не надано документів, які підтверджують звернення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси з грошовими вимогами до боржника у ліквідаційній процедурі.

Крім того, до заяви про порушення не додано протоколу зборів засновників ТОВ „СТОП” від 18.11.2010 р. про прийняття рішення стосовно ліквідації ТОВ „СТОП” у загальному порядку.

Таким чином, головою ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП” не надано доказів проведення відповідних дій, як передумови для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону (№ 2343-ХІІ), а саме: відсутні відомості про вжиття ліквідаційною комісією заходів щодо виявлення кредиторів, розгляду грошових вимог кредиторів, розрахунків з кредиторами та черговість задоволення вимог кредиторів, ліквідаційної комісії боржника не проведено аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; не надано доказів звернення кредиторів до ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП” з грошовими вимогами, не надано доказів належного повідомлення державного реєстратора та державну податкову інспекцію про припинення юридичної особи.

Стаття 51 Закону (№ 2343-ХІІ)  не передбачає звернення до господарського суду із заявою про порушення у справі про банкрутство із застосуванням до боржника спрощеної процедури банкрутства без виявлених кредиторів та пред'явлених грошових вимог до боржника у ліквідаційній процедурі.     

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 13.10.2010р. у справі № 21/771-10.

           Таким чином, головою ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП” не надано доказів проведення  відповідних дій, як передумови для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.ст. 105,110,111 ЦК України, ст. 60 ГК України та ст. 51 Закону (№ 2343-ХІІ), а тому заява голови ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП”  підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ст. 63 ГПК України.

  Крім того господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до системи діловодства господарського суду з 23.12.2011р. по 19.03.2012 р. до господарського суду було подано вісім  безпідставних аналогічних заяв про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „СТОП” без усунення допущених недоліків після їх повернення, в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№ 2343-ХІІ) в порушення вимог судової практики Верховного суду України та Вищого господарського суду України в аналогічних справах, у зв'язку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

   Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.

   Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.

   Таким чином, суд зазначає, що голова ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП” гр. Сіняєв Л.А. в порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК України вдається до відвертого, свідомого зловживання своїми правами шляхом заявлення  до господарського суду численних, безпідставних  заяв про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „СТОП” без усунення допущених недоліків, в порушення вимог діючого законодавства, вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№ 2343-ХІІ), а в діях голови ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП” гр. Сіняєва Л.А. вбачається ознаки злочинів, кримінальна відповідальність за вчинення яких встановлена приписами ст.ст. 212, 212-1, 219, 222, 358, 367  ( ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, шахрайство з фінансовими ресурсами, службове підроблення документів, службова недбалість) Кримінального кодексу України, а тому господарський суд вважає за необхідне направити повідомлення та матеріали до органів прокуратури відповідно до ст. 90 ГПК України для прийняття рішення у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Керуючись п.п. 3,4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 51 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1.  Заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ „СТОП” (65076, м. Одеса, вул. Єліна, буд. 31. Код ЄДРПОУ 22471361)  про визнання банкрутом у порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - повернути без розгляду.

2.   Направити органам прокуратури повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України.

3.  Заяву та додані матеріали про порушення справи про банкрутство ТОВ „СТОП” на 30 аркушах та поштовий конверт, надіслати до прокуратури Одеської області.

Суддя                                                                                 Зеленов Г.М.