Ухвала

від 13.03.2012 по справі 5019/309/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/309/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"13" березня 2012 р.                                                                            Справа  № 5019/309/12

За позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс"

до відповідача    Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Джиком"   

про стягнення в сумі 24 186 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Джиком" 24186 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги перевезення.

Позивач у судове засідання не з'явився, проте подав через канцелярію суду клопотання №44 від 05.03.2012 року про слухання справи за відсутності свого представника у зв'язку із відсутністю можливості забезпечити його явку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до слухання у судовому засіданні, направлена відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві, а саме: 33001, м.Рівне, вул. Пересопницька, 146, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку на конверті "підприємство вибуло". Згідно наявного у матеріалах справи Спеціального витягу з ЄДРПОУ юридичної особа Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма ДЖИКОМ" (код ЄДРПОУ 23300744) зареєстроване за адресою: 33001, м.Рівне, вул. Пересопницька, 146.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс" (далі -Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джиком" (далі - замовник) укладено Договір-заявку №11052П на здійснення перевезення (далі - Договір). Відповідно до умов Договору маршрут перевезення м.Лаасдорф (Німеччина) - м.Черкаси (Україна).

Відповідно до п.5 Договору вартість перевезення становить 26186 грн. 00 коп.

Відповідно до п.5.1 Договору форма оплати безготівкова.

На виконання умов Договору Перевізник здійснив Замовнику перевезення, що стверджується наявною у матеріалах справи копією коносаменту у вигляді Міжнародної товаротранспортної накладної СМR А№113585, яка разом з рахунком та актом виконаних робіт була надіслана 10.06.2011 року та отримана відповідачем 16.06.2011 року, що стверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №4602000912799.

Відповідно до п.5.2 Договору строк оплати 7-10 днів по оригіналам документів СМР, рахунка та акту виконаної роботи. Тобто, останнім терміном оплати за Договором було 27.06.2011 року.

Незважаючи на вищевикладене, замовник свої зобов'язання за Договором не виконав у повному обсязі, оплативши перевезення частково в розмірі 2000 грн. 00 коп., що стверджується копією платіжного доручення №106 від 22.07.2011 року, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем становить 24186 грн. 00 коп..

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу в розмірі 24186 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.181 ГК України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України  укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За умовами ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, Цивільним кодексом України (ст.629) передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24186 грн. 00 коп. заборгованості  по оплаті послуг по перевезенню підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та договорі, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, ТОВ "Іден-Транс" у позовній заяві просить покласти на відповідача 1209 грн. 00 коп. витрат, сплачених позивачем  за послуги адвоката. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на положення ст.44 ГПК України про судові витрати, та обґрунтовує їх Договором дорученням №01/02-12 від 03.12.2012 року, укладеним з адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем, свідоцтвом №507 на право Лози В.М. займатися адвокатською діяльністю, ордером №5349 від 10.02.2012 року на ведення господарської справи. В якості доказу сплати юридичних послуг позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордера №01/02 від 10.02.2012 року на суму 1209 грн. 00 коп.. Отримувачем платежу зазначено адвоката Лозу Віктора Миколайовича (а.с.21).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд виходить з того, що представниками юридичних осіб, крім керівників підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації або фізичної особи. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами (ст.28 ГПК України).

Вбачається, що вказана норма не обмежує позивача у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного суду України від 16.11. 2000 року №13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, наданих лише адвокатом, а не будь-яким представником (у тому числі - фізичною особою-підприємцем, який надав юридичні послуги).

Враховуючи вказане суд вважає підставним покладення на відповідача 1209 грн. 00 коп. витрат позивача на юридичну допомогу, надану адвокатом Лозою В.М..

Крім того, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.     

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:       

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Джиком" (33001, м.Рівне, вул. Пересопницька, 146, код ЄДРПОУ 23300744, р/р 2600210563 в ПАТ Полтава-Банк МФО 331489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іден-Транс" (46400-МСП, м.Тернопіль, вул.С.Будного, 15, код ЄДРПОУ 37601545, р\р 26001000119250 в Філії ПАТ Укрексімбанк м.Тернопіль, МФО 338879) 24186 грн. 00 коп. боргу за виконане перевезення, 1609 грн. 50 коп. судового збору та 1209 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                     Мамченко Ю. А.

Повний текс рішення суддею підписаний "19" березня 2012 року