Рішення

від 22.03.2012 по справі 16/5025/164/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/5025/164/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2012 р.Справа № 16/5025/164/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі”, с. Жорниська, Яворівського району Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продлінія”, смт. Війтівці, Волочиського району

про стягнення 15 587,67 грн. заборгованості, з яких 14 978,20 грн. основного боргу, 74,90 грн. інфляційних та 534,57 грн. пені

                                                                                                                        Суддя    В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з`явився.

           Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача  15 587,67 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу від 16.09.2011 р., в тому числі 14 978,20 грн. основного боргу, 74,90 грн. інфляційних втрат та 534,57 грн. пені.

          Представник позивача в засідання суду 22.03.2012р. не з'явився, проте у направленому суду на адресу суду письмовому клопотанні просив розгляд справи проводити за наявними матеріалами, без участі представника позивача.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в судове засідання 22.03.2012р. не направив, про причини неявки не повідомив, позовні вимоги за розміром та по суті не оспорив, хоча про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином (ухвала від 13.03.2012р. отримана відповідачем 16.03.2012р. згідно відмітки поштового повідомлення про вручення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача із врахуванням наявних у справі доказів та позиції позивача на підставі ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Провімі” с. Жорниська Яворівський район Львівської області як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу з ЄДР від 26.01.2012р. №12867869.   

16.09.2011р. між ТОВ „Провімі” (продавець) та ТОВ „Продлінія” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №064С, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Асортимент, комплектність, найменування, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних та актах приймання-передачі. (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно п.п.2.2, 2.3 договору передбачено, що реалізація товару продавцем покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних або актів приймання-передачі. Датою переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних або актів приймання-передачі.  

Сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, він сплачує суму боргу із врахуванням індексу інфляції, штраф в розмірі 3% річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня.  

За затримку прийоми товару покупець за кожний день затримки сплачує штраф в розмірі 3% від вартості готового для приймання товару. (п.п.6.3, 6.4 договору).

На виконання договірних зобов'язань позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 978,20 грн. згідно видаткових накладних №300000053 від 27.09.2011р. на суму 2 727,20 грн., №300000061 від 07.10.2011р. на суму 11 120,00 грн., №300000066 від 17.10.2011р. на суму 1 131,00 грн. із відмітками про отримання товару відповідачем.

          Натомість, відповідач оплату за товар не провів.

          04.01.2012р. позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №1114  про оплату боргу в сумі 14 978,20 грн. (відправлена відповідачу згідно фіскального чека від 04.01.2012р. №7090). Відповіді на вимогу позивач не отримував, докази про оплату відсутні.

Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 15 587,67 грн. заборгованості, з яких 14 978,20 грн. основного боргу, 74,90 грн. інфляційних за період з листопада 2011р. по січень 2012р. та 534,57 грн. пені з 15.11.2011р. по 07.02.2012р. згідно наявних розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить в ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи встановлено, що зобов'язання по договору купівлі-продажу №064С від 16.09.2011р. в обумовленій кількості позивач виконав, провівши поставку товару на загальну суму 14 978,20 грн., що підтверджено поданими в матеріали справи видатковими накладними.

Натомість, доказів на підтвердження сплати суми боргу в повному обсязі суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування пені в сумі 534,57 грн. за період прострочення з 15.11.2011р. по 07.02.2012р. врахуванням п.6.3 договору, а саме: в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення оплати.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із врахуванням вищевикладених норм та враховуючи умови договору, суд вважає, що позивачем правомірно обраховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 534,57 грн. Розрахунок пені судом перевірено та приймається як належний.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 74,90 грн. за період прострочення з листопада 2011р. по січень 2012 р. Поданий позивачем розрахунок є правильним та приймається судом як належний.  

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, підтвердженими наявними у справі доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності із ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.                     Керуючись ст.ст. 44, 49, 33, 34, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

в и р і ш и в:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі”, с. Жорниська, Яворівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продлінія”, смт. Війтівці, Волочиського району про стягнення 15 587,67 грн. заборгованості, з яких 14 978,20 грн. основного боргу, 74,90 грн. інфляційних та 534,57 грн. пені  задовольнити.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Продлінія”, смт. Війтівці Волочиського району, вул. Радянська, 18а (код ЗКПО 35074825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Провімі”, с. Жорниська  Яворівського району Львівської області (код ЗКПО 32730400) 14 978,20 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 20 коп.) основного боргу, 74,90 грн. (сімдесят чотири гривні 90 коп.) інфляційних,  534,57 грн. (п'ятсот тридцять чотири гривні 57 коп.) пені, 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.      

Видати наказ.

          Суддя                                                                                          В.В. Магера

Віддруковано 3 примірники:

1-до матеріалів справи;

2-позивачу (79005, м. Львів, п/с 6656- рекоменд. з повідомл.);

          3-відповідачу –(31256, смт. Війтівці Волочиського