Постанова

від 27.03.2012 по справі 37/289-290

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2012 р.           справа №37/289-290

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Ломовцевої Н.В.,

Приходько І.В., Скакуна О.А.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:

ОСОБА_1  –за дов.,

від відповідача:

ОСОБА_2. –за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредіт Україна” смт. Калинівка Київської області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

30.01.12 року

по справі

№ 37/289-290   (суддя Попков Д.О.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредіт Україна” смт. Калинівка Київської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек” м. Донецьк

про

стягнення за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р.  заборгованості в розмірі 1119507,91грн.,  3% річних в сумі 46871,07 грн. та пені в розмірі 27992,05 грн.; стягнення  за договором фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р. заборгованості в розмірі 822098,63 грн., 3% річних в сумі  34669,59 грн. та пені в розмірі  20174,45 грн. (згідно остаточних вимог)

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредіт Україна”, смт. Калинівка Київської області (далі за текстом –ТОВ „Сканія Кредіт Україна”  )  звернулось до господарського суду Донецької області із позовними заявиами до товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк (далі за текстом –ТОВ „Екотек” ) про стягнення:

-          за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р. заборгованості  в розмірі 1098918,60грн, пені в сумі 99656,98грн та 3% річних в сумі 44493,81грн;

-          за договором фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р. заборгованості в розмірі 821500,23грн, пені в сумі 75172,50грн та 3% річних в сумі 34128,87грн.

Ухвалами Господарського суду Донецької області від 26.10.2011р. порушено провадження у справах:

-          №37/289 –відносно вимог про стягнення коштів за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р. (т.1 об'єднаної справи);

-          №37/290 –відносно вимог про стягнення коштів за договором фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р. (т.3 об'єднаної справи).

Заявами позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача:

-          за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р. заборгованості  в розмірі 1119507,91грн.,  3% річних в сумі 46871,07 грн. та пені в розмірі 27992,05 грн. (а.с.41-47 т.2);

-           за договором фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р. заборгованості в розмірі 822098,63 грн., 3% річних в сумі  34669,59 грн. та пені в розмірі  20174,45 грн. (а.с.а.с.17, 18 т.4).

Керуючись ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції об'єднав вищевказані позовні вимоги за договорами фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р.  і №89-01146 від 17.01.2008р. (про що зазначено в оскарженому рішенні),  та,  розглянувши їх в межах об'єднаної справи №37/289-290, рішенням від 30.01.12 року  відмовив у задоволенні останніх.

Рішення господарського суду обґрунтовано недоведеністю позовних вимог з посиланням на відсутність  права на отримання лізингових платежів саме у стягуваному розмірі і невірне застосування приписів ст.533 ЦК України, ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 30.01.12р. скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи  апеляційні  вимоги, скаржник наполягає на неналежному виконанні відповідачем зобов'язань за договорами фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р. та №89-01045 від 28.08.2006р., у зв'язку з чим станом на 01.09.2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних. При цьому, застосування обмінного курсу на дату звернення з позовом до суду позивач обґрунтовує посиланням на ч.2 ст.533 ЦК України, а також тим, що він станом на 01.09.2011 року не отримав жодного лізингового платежу (ні поточного, ні в рахунок погашення заборгованості), в зв'язку з чим зобов'язання  по сплаті лізингових платежів за спірними договорами вважаються невиконаними.  

У відзиві на апеляційну скаргу  від 22.03.12р. представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Представники сторін в судовому засіданні висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  між Позивачем (Лізингоодержувач) та Відповідачем (Лізингодавець) були укладені договори фінансового лізингу  №89-01045 від 28.08.2006р. (а.с.а.с.11-31 т.1) та №89-01146 від 17.01.2008р. (а.с.а.с.11-33 т.3) ( які за своїм є аналогічними), відповідно до п.п.1.1, 1.2., 2.1, 2.2, 3.1 яких , лізингодавець зобов'язується за заявкою лізингоодержувачу придбати у власність у продавця (постачальника) –ТОВ «Сканія Україна», обраного лізингоодержувачем, транспортні засоби відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі –предмет лізингу) та передати їх у користування лізингоодержувачу на строк і на  умовах, викладених в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором.  Кількість, ціна, загальна вартість, опис, комплектність, технічні специфікації, умови поставки предмету лізингу зазначаються в базових умовах лізингу, які містяться в додатку №1 до цього договору і становлять його невід'ємну частину. Ціна кожного транспортного засобу, що входять до предмету лізингу, та загальна вартість предмету лізингу зазначаються у «Базових умовах лізингу», доданому до цього договору в якості додатку 1. Ціна кожного транспортного засобу, що входять до предмету лізингу, та загальна вартість предмету  лізингу встановлюються в українських гривнях та в Євро за курсом перерахунку, встановленим Національним  банком України (НБУ) на дату укладення цього договору. Строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу за цим договором  встановлюється у «Базових умовах лізингу». Дія строку лізингу починається з дати передачі, як її визначено в п. 4.2, та закінчується після здійснення лізингоодержувачем останнього лізингового платежу відповідно до Графіку лізингових платежів, який додається до цього договору в якості Додатку №2.

Так, договір фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р. (а.с.а.с.11-31 т.1) укладено строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу - двох тягачів Scania P114 GA 4X2 NA 340 та двох напівпричепи Wielton NS 34FT загальною вартістю  225600Євро  (еквівалентно 1459645,54грн. разом із ПДВ за курсом НБУ на моменту укладання договору –а.с.32 т.1), яка (передача) відбулась 28.12.2006р. (а.с.37 т.1), а договір №89-01146 від 17.01.2008р. (а.с.а.с.11-33 т.3)  - строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу - тягач Scania R 420 LA4X2HNA 420 Euro-4 загальною вартістю 112000 Євро  (еквівалентно 836635,52 грн. разом із ПДВ за курсом НБУ на моменту укладання договору –а.с.34 т.3), яка (передача)  відбулась 24.01.2008р. (а.с.36 т.3).

Умовами розділу 6 означених договорів фінансового лізингу сторони передбачили порядок здійснення розрахунків. Відповідно до п.п.6.1., 6.2 договорів, за користування предметом лізингу лізингоодержувачу сплачує лізингові платежі в порядку та розмірах, передбачених цим договором та Графіком платежів.  Лізинговий платіж включає в себе суму,  яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, винагороду лізингодавцю, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконям договору.

Згідно п. 6.3 договорів, лізингові платежі, а також будь-які інші платежі, що належать до сплати за договором, сплачуються виключно у гривнях. Сума кожного лізингового платежу, що підлягає сплаті, а також будь-якого іншого платежу, передбаченого цими договорами визначається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу, вираженого в Євро, у гривні за курсом, встановленим НБУ на дату здійснення платежу.

Підпунктом 6.4.2 договорів визначено, що наступні за авансовим лізингові платежі сплачуються щомісячно у сумах, встановлених графіком платежів. При цьому, якщо дата передачі предмету лізингу настає включно до 15 числа місяця, в якому здійснено передачу, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня такого місяця, а якщо дата передачі настає після 15 числа місяця передачі, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня наступного місяця.

Відповідно до п. 6.6 договорів,  датою виконання платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 6.7 договорів визначено, що у разі, якщо лізинговий платіж не сплачено своєчасно або в повному обсязі, грошові  вимоги лізингодавцю в такому випадку погашаються за рахунок наступних платежів в такій послідовності: у першу чергу відшкодовуються витрати лізингодавця, пов'язані з одержанням платежу; у другу чергу сплачується неустойка та штрафи, передбачені цими договорами; у третю чергу сплачується лізингова винагорода; в останню чергу сплачується вартість предмету лізингу.

За прострочення оплати лізингових платежів або інших сум  п. 6.9. договорів встановлена відповідальність Лізингоодержувача у вигляді пені за кожен день прострочення у розмірі 24% річних від суми несвоєчасно виконаного платежу.

Додатковою угодою від 20.08.2008р. до договору фінансового лізингу №89-01045 від 20.08.2006р. (а.с.35) сторони змінили графік лізингових платежів, строк договору збільшили на 60 місяців та змінили порядок розрахунків, встановивши, що другий і наступний лізингові платежі мають сплачуватися не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Як вбачається із остаточної редакції представлених графіків платежів (а.с.36 т.1, а.с.35 т.3) грошові зобов'язання Лізингоодержувача відносно сплати частин лізингового платежу з відшкодування вартості предмету лізингу та лізингової винагороди визначені як в гривнях, так і євро в еквіваленті обмінного курсу станом на дату підписання таких графіків.

На виконання умов вищевказаних договорів фінансового лізингу  між позивачем (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Сканія України” (Продавець) укладено договори купівлі-продажу від 28.08.2006р.  за №UА 11-2006-0130 (а.с.а.с.107-112 т.1) та від 17.01.2008р.  за №UА 11-2008-0022 (а.с.а.с.95-100 т.3), згідно умов розділу 1 яких набуваються Покупцем у Продавця для їх наступної передачі у фінансовий лізинг два тягачі Scania P114 GA 4X2 NA 340, два напівпричепи Wielton NS 34FT та тягач Scania R 420 LA4X2HNA 420 Euro-4 відповідно.

За умовами розділу 2 договорів купівлі-продажу від 28.08.2006р.  та 17.01.2008р.  ціна продажу була визначена сторонами відповідно в сумі 225600 та 112000 євро, що по курсу НБУ на дату укладання становить відповідно 1459645,54 грн.  та 836636,52 грн. разом із ПДВ, а оплата здійснюється в гривнях за курсом НБУ на день оплати протягом 10 банківських днів з моменту передачі приймально-здавального акту (п. 3.1.).

На виконання умов п. 5.3. договорів купівлі-продажу товариство  з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Сканія України” передало у власність  позивачу майно (предмет договорів), про що сторонами складено відповідні акти приймання-передачі (а.с. 113 т.1, а.с.101 т.3).

Згідно наданих у судовому засіданні 30.01.2012р. пояснень представника Позивача, предмети лізингу були придбані у продавця з оплатою в гривнях в сумах, зазначених у вказаних вище договорах купівлі-продажу без їх подальшої зміни.

Виконання грошових зобов'язань Лізингоодержувача за вказаними договорами фінансового лізингу відображено в наданих Позивачем банківських довідках  від 18.01.2011р. (а.с.а.с.117-123 т.1, а.с.а.с.105-119 т.3), з яких вбачається, що останній платіж з боку Відповідача був здійснений 16.12.2009р.

Посилаючись на неналежне виконання грошових зобов'язань Лізингоодержувачем за період  з 28.02.2009р. по 31.12.2009р. за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р.  та 31.09.2009р. по 31.12.2009р. за договором фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р., позивач звернувся до суду з розглядуваними позовами, якими, окрім заборгованості, вимагає також стягнення нарахованої пені та 3% річних,  розрахувавши, при цьому, розмір всіх складових стягуваних коштів в Євро із застосуванням еквіваленту в гривнях за курсом НБУ станом на 01.09.2011р., тобто дату підготовки позовних заяв.

Заявами про зменшення позовних вимог (а.с. 41-47 т.2; а.с.а.с.17, 18 т.4) позивач просив стягнути з відповідача:

-          за договором фінансового лізингу №89-01045 від 28.08.2006р.  заборгованості в розмірі 1119507,91грн. за період  з 26.01.2007р. по 30.06.2011р.,  3% річних в сумі 46871,07 грн. та пені в розмірі 27992,05 грн.;

-          за договором фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р. заборгованості в розмірі 822098,63 грн. за період з  29.02.2008р. по 30.06.2011р., 3% річних в сумі  34669,59 грн. та пені в розмірі  20174,45 грн.

Як вбачається зі складених Позивачем актів звіряння розрахунків (а.с.114 т.1, а.с.103 т.3) та  акту, складеного Відповідачем (а.с.136 т.1), між сторонами існують розбіжності при визначенні розміру грошових зобов'язань Лізингоодержувача в гривнях саме через застосування різних підходів в конвертації курсів валют.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції, враховуючи  положення п.п.6.3., 6.6. укладених між сторонами договорів фінансового лізингу, якими запроваджено механізм визначення остаточного (порівняно із первісними сумами в гривнях за графіком платежів) розміру грошових зобов'язань за кожний лізинговий період в залежності від значення курсу НБУ  Євро до гривні на дату, встановлювану лише за наявністю платежів з боку Лізингоодержувача, дійшов вірного висновку про те, що оскільки таких платежів відносно спірного періоду відповідачем здійснено не було, а умови договору не передбачають можливості проведення конвертації для визначення обсягу грошових вимог на будь-яку довільно визначену Позивачем дату, тому покладений в основу  позовних вимог розрахунок фактично опосередковує безпідставно здійснену Лізингодавцем односторонню зміну умов договору щодо розрахунків та не відповідає визначеним грошовим обов'язкам Відповідача, а отже не може бути визнаний правомірним.

Посилання позивача на приписи ст.533 ЦК України є некоректними, оскільки відповідно до ч.2 вказаної статті, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, у відповідача не виникло  право на отримання лізингових платежів саме у стягуваному розмірі, а встановлена сторонами методологія здійснення конвертації унеможливлює самостійний перерахунок з боку суду. При цьому, в межах розглядуваних справ Позивачем не висувались вимоги про стягнення лізингових платежів в гривнях у сумах, безпосередньо визначених в національній валюті за підписаними між сторонами графіками.

Крім того, представник позивача, надавши в судовому засіданні 27.03.12р. усні пояснення  щодо розрахунку суми позову, зазначив, що визначені у спірний період суми  надходжень від відповідача віднесені в порядку, встановленому п.п.6.7, 6.8 договорів фінансового лізингу.

Отже, доводи апелянта щодо правомірності  нарахування суми заборгованості за курсом НБУ станом на 01.09.11р. є безпідставними та судовою колегією не приймаються, оскільки така методологія нарахування цих платежів не відповідає умовам спірних договорів фінансового лізингу (п.п.6.3., 6.6. тощо).    

Також, як вірно враховано судом першої інстанції,  згідно  ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” та положень п. 6.2 договорів фінансового лізингу, а також графіків сплати лізингових платежів, заявлена до стягнення сума заборгованості за лізинговими платежами включає в себе лише відшкодування частини вартості предмету лізингу та лізингову винагороду. Закладена в договорі методологія конвертації означених складових елементів лізингового платежу, виражених в Євро, в гривню  (валюту платежу) зумовлює зміну обсягу таких складових в гривневому еквіваленті в перебігу правовідносин за договором лізингу у відповідності до курсових коливань.

Між тим, із змісту представлених позивачем правоустановчих документів на спірне майно (договорів купівлі-продажу і доказів їх виконання) та пояснень представника позивача, вбачається, що вартість предметів лізингу для позивача остаточно були визначені сумами 1459645,54 грн. та 836636,52 грн., і зобов'язання сторін за договорами купівлі-продажу  від 17.01.2008р. №UА 11-2008-0022 та від 28.08.2006р. №UА 11-2006-0130 були припинені в порядку ст. 599 Цивільного кодексу України належним виконанням. В свою чергу, ч. 3 ст.632 цього Кодексу забороняє зміну ціни договору після його виконання, що дозволяє суду констатувати незмінюваність впродовж всього розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості вартості предмету лізингу для Лізингодавця. В зв'язку з цим, суд першої інстанції  вірно визнав недоведеною наявність суб'єктивного права вимагати у складі стягуваних лізингових платежів сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, збільшеної порівняно із фактичними витратами Лізингодавця на їх придбання внаслідок курсових коливань, оскільки це призводить до отримання додаткової, необумовленої ч.2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, винагороди, жодною мірою не пов'язаної із  виконанням договору лізингу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про стягнення основного боргу за спірними договорами, у задоволенні яких відмовлено з підстав, вказаних вище.

Таким чином, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарський суд Донецької області  при вирішенні даної справи правильно застосував норми як матеріального, так і процесуального права. Наведені скаржником доводи в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів не приймаються, оскільки правильності правового висновку суду не спростовують, тому в задоволенні  апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Донецької області від 30.01.12 року у справі 37/289-290   залишити без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької  області від 30.01.12 року у справі №37/289-290   - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредіт Україна” смт. Калинівка Київської області  - залишити без задоволення.

       Головуючий                                                                                 Н.В. Ломовцева

                Судді                                                                                 І.В.Приходько

                                                                                                          О.А.Скакун

                                               Надруковано: 6 прим.

                                               1,2-позивачу

                                               3-відповідачу

                                               4-у справу

                                               5-ГСДО

                                                                                                                           6-ДАГС