Постанова

від 05.03.2012 по справі 2а-17884/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 05 березня 2012 року           12:38           № 2а-17884/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання  Олійник Ю.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда Ай Ді"

до

 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про

 визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача, Петренко Д. В. паспорт НОМЕР_3,   

від відповідача, ОСОБА_3., довіреність № 221/9/10-114,  від 20.01.12,

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Егіда Ай Ді", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування  податкового повідомлення-рішення за № 0007792308 від 08 листопада 2011 р. про нарахування грошового зобов‘язання у сумі 27 033,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним були добросовісно виконані всі вимоги законодавства України для формування податкового кредиту, не допущено жодних порушень вимог законодавства України при здійсненні господарської діяльності за період, що перевірявся, в силу чого у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та збільшення суми грошового зобов‘язання ТОВ «Егіда Ай Ді»на суму 27 033,00 грн. Позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним і, з цих підстав підлягає скасуванню.

          Представник відповідача проти позову заперечувала. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що позивачу правомірно було донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем було сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, які не можуть прийматись до уваги у зв'язку з тим, що складені на підставі нікчемних правочинів, просила у задоволенні позову відмовити.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

          Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну  позапланову виїзну перевірку ТОВ «Егіда Ай Ді»(код ЄДРПОУ 36798499)  за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р., щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укртурпром ВС»(код ЄДРПОУ 37270433), за результатами якої було складено Акт №2252/23-08/36798499 від 26.10.2011р. про результати документальної  виїзної позапланової  перевірки ТОВ «Егіда Ай Ді»(код ЄДРПОУ 36798499) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укртурпром ВС»(код ЄДРПОУ 37270433) за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р.

          В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1 п.200.2 п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «Егіда Ай Ді»завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 27 033,0 грн., в тому числі за: березень 2011р. – на суму 14 367,00 грн., травень 2011 р. -  на суму 12 666,00 грн.

          08 листопада 2011 р. відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007792308, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз.1,2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму –27 034 грн., у тому числі 27 033,00 грн. –основний платіж та 1,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

          В Акті перевірки відповідач зазначає, що засновник і директор ТОВ «Укртурпром ВС» ОСОБА_4, будучи опитаним, пояснив, що він не має жодного відношення до діяльності цього підприємства, ТОВ «Укртурпром ВС»за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, жодних документів на підтвердження виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Укртурпром ВС» не надавалось, що, на думку відповідача, свідчить про те, що ТОВ «Укртурпром ВС» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці поварів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, всі операції здійснювались без мети настання реальних наслідків, отже угоди між ТОВ «Егіда Ай Ді»та ТОВ «Укртурпром ВС»відповідно до ч.1 ст.203, ч. 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

          З урахуванням викладеного, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов"язання з податку на додану вартість на суму 27 033,00 грн.

          Судом встановлено, що між ТОВ «Егіда Ай Ді»та ТОВ «Укртурпром ВС»укладено договір №15/2-С від 01.03.2011 р., відповідно до якого ТОВ «Егіда Ай Ді» доручає, а ТОВ «Укртурпром ВС» бере на себе зобов'язання по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції в інтересах ТОВ «Егіда Ай Ді».

          Укладанню даного договору передував договір №1/15-С про переведення боргу від 01.03.2011 року, укладений між ТОВ «Арт-Центр Калаф», ТОВ «Укртурпром ВС»та ТОВ «Егіда Ай Ді», згідно якого, ТОВ «Арт-Центр Калаф»(первісний боржник) переводить борг, що виник за договором, укладеним між ТОВ «Арт-Центр Калаф»та ТОВ «Егіда Ай Ді»(кредитор), а ТОВ «Укртурпром ВС»(новий боржник) приймає на себе зобов'язання за цим договором.

          Відповідно до п.1.2 договору № 15/2-С від 01.03.2011 р., ТОВ «Укртурпром ВС» розробляє ескізи продукції (не менше 3-х оригінальних ескізів, які не є варіантами одного зображення) та предявляє  їх  ТОВ «Егіда Ай Ді» у термін до 31.03.2011р.

          Відповідно до п.1.3 вказаного договору, оригінал-макет узгоджується з замовником у термін до 21.03.2011р.

          Відповідно до  п.1.7 вказаного договору, тираж продукції складає 2 800 примірників.

          Відповідно до п.1.8 договору, виконавець виконує розсилку продукції по компаніях харчової, медичної та хімічної галузі, які використовують у своєму виробництві осушувачі повітря.

          Відповідно до п.4.1 договору, даний договір діє з 15.03.2011р. по 15.04.2011р.

          Відповідно до п.6.1 вказаного договору, оплата робіт здійснюється на умовах 100% передплати у сумі 86 200,00 грн., в тому числі ПДВ 14 366,67 грн.

          Судом встановлено, що між ТОВ «Егіда Ай Ді» та ТОВ “Укртурпром ВС” було  укладено договір № 42/04-МС від 18.04.2011, відповідно до якого ТОВ «Егіда Ай Ді» доручає, а ТОВ “Укртурпром ВС” бере на себе зобов'язання по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції в інтересах ТОВ «Егіда Ай Ді».

          Відповідно до п.1.2 вказаного договору, ТОВ “Укртурпром ВС” розробляє ескізи продукції (не менше 3-х оригінальних ескізів, які не є варіантами одного зображення) та пред‘являє їх ТОВ «Егіда Ай Ді» у термін до 31.05.2011р.

          Відповідно до п.1.3 договору, оригінал-макет узгоджується з замовником у термін до 25.04.2011р.

          Відповідно до п.1.7 вказаного договору, тираж продукції складає 2 800 примірників.

          Відповідно до п.1.8 договору, виконавець виконує розсилку продукції по компаніям харчової, медичної та хімічної галузі, які використовують у своєму виробництві осушувачі повітря.

          Відповідно до п.4.1 зазначеного договору, даний договір діє з 18.04.2011р. по 31.05.2011р.

          Відповідно до п.6.1 договору, оплата робіт здійснюється на умовах 100% передплати у сумі 76 000,00 грн., в тому числі ПДВ 12 666,67 грн.

          ТОВ “Укртурпром ВС” складені та підписані додатки до договорів №15/2-С від 01.03.2011р. та №42/04-МС від 18.04.2011р. на виконання обов'язку розповсюдження поліграфічної продукції в інтересах ТОВ «Егіда Ай Ді», в яких зазначені назви, поштові, електронні та інші реквізити отримувачів зазначеної поліграфічної продукції.

          Між сторонами складені та підписані акти здачі-прийняття робіт за договором №15/2-С  на суму 86 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 14 366,67 грн. від 31.03.2011 р. та за договором №42/04-МС  на суму 76 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 666,67 грн. від 31.05.2011р.

          ТОВ «Укртурпром ВС»виписано на адресу ТОВ «Егіда Ай Ді»податкові накладні від 03 березня 2011 року  №10 на загальну суму 86 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –14 366, 67 грн., від 06 травня 2011 року №300 на загальну суму 36 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –6 000,00 грн., від 12 травня 2011 року за №301 на загальну суму 40 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –6 666, 67 грн.

          За надані послуги та виконані роботи ТОВ «Егіда Ай Ді»здійснило розрахунки шляхом перерахування на рахунок виконавця грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями від 06 травня 2011 року №446, від 12 травня 2011 року №451. Виконання грошового зобов'язання за договором №15/2-С від 01.03.2011 р., підтверджується платіжним дорученням від 03.03.2011 р. №395.

          Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

          Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит –це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

          Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

          Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, травень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Укртурпром ВС», у зв'язку з придбанням робіт послуг з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції за договорами від 01 березня 2011 року №15/2-С та 18 квітня 2011 року №42/04-МС.

          Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

          Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

          Податковий кодекс України передбачає  випадок не можливості віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

          Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

          Як встановлено судом, на день складання податкових накладних контрагент позивача –ТОВ «Укртурпром ВС»(ідентифікаційний код 37270433) - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

          Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг рекламного характеру та використання таких послуг у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

          Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

          Як встановлено судом, та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ “Егіда Ай Ді” здійснює діяльність, зокрема з виробництва промислового холодильного та вентиляційного устаткування, оптової торгівлв іншими машинами та устаткуванням.

          Судом встановлено, що ТОВ «Укртурпром ВС»на виконання умов вище вказаних договорів з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції  виготовило рекламну продукцію та здійснило її розповсюдження підприємствам, які у своїй діяльності можуть використовувати  осушувачі повітря, що підтверджується зразками рекламної продукції, наявними у матеріалах справи та додатками до договорів  з переліком реквізитів підприємств, яким здійснювалось направлення рекламних матеріалів позивача.

          Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «Егіда Ай Ді»з ТОВ «Укртурпром ВС»здійснювались в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

          Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Укртурпром ВС»не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних господарських операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутності можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем  суду не надано.

          Стосовно висновків Акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Укртурпром ВС»суд звертає увагу на наступне.

          Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та про нікчемність правочинів, укладених між ним та ТОВ «Укртурпром ВС»стали пояснення засновника і директора ТОВ «Укртурпром ВС»ОСОБА_4, відібрані о/у ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_5, з яких вбачається непричетність ОСОБА_4 до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укртурпром ВС».

          Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

          Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

          Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

          Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

          Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди  з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

          Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

          У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними правочинів, укладеного між позивачем та ТОВ «Укртурпром ВС», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

          Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

          Крім того, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд встановив, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Укртурпром ВС»включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а керівником значиться ОСОБА_4

          Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою,  доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

          На думку суду позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

          У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

          Суд також звертає увагу, що у вказаних поясненнях від 13.05.2011 р. не вказано документу, на підставі якого можна ідентифікувати особу, що надала пояснення.

          Враховуючи викладене, суд приходить  до висновку, що ТОВ «Егіда Ай Ді»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за березень та травень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укртурпром ВС», а висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 033,00 грн. є необгрунтованим.

          Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Представником позивача надано суду достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог.

          На стягненні судових витрат представник позивача не наполягав, про що подав письмову заяву від 05.03.2012 р.

          Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами  статей 69-71, 94, 158 - 163, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

                                                          ПОСТАНОВИВ:

          1.Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда Ай Ді"  задовольнити повністю.

          2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0007792308 від 08.11.2011 р.

          Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

          З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС  України, в судовому засіданні 05.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Постанова у повному обсязі складена та підписана 12.03.2012 р.

Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко