Постанова

від 18.09.2006 по справі а36/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А36/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.09.06р.

Справа № А36/266

За позовом  Приватного підприємства "Дніпровський Регіон", м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 

до  Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 

про визнання недійсним акту № 246/23-108/31418827 від 22.11.2005р. та податкового повідомлення-рішення від 29.11.2005р. № 0004992301/49581/10/23.

                                                                         Суддя Кожан М.П.  

               Секретар судового засідання  ГавриловоїО.В.                                                                                      

Представники сторін:

від позивача Прокопенко З.Д. довіреність б/н від 11.09.2006р., Скорик М.О. паспорт АЕ 543213 від 25.04.1997р. директор

від відповідача Перепелиця В.П. довіреність № 4773/10/100 від 28.02.2006р., Лебедєва Є.Є. довіреність № 5248/10/100 від 11.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України.

              Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним повністю акт № 246/23-108/31418827 від 22.11.2005р.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2005р. № 0004992301/49581/10/23 повністю, оскільки він не повинен нести відповідальність за те, що свідоцтво  платника податку  на додану вартість ПП «Енер-Тек»визнано недійсним судом  з моменту видачі.

           Відповідач у запереченнях на позов пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

         В судовому засіданні 14.09.2006р. оголошено перерву до 18.09.2006р.

         Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено планову перевірку Позивача з питань правильності дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 01.07.2005р., за результатами якої складено акт № 246/23-108/31418827.

           На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення №0004992301/0/49581/10/23 від 29.11.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість всього у сумі 185000,00грн. у тому числі  основний платіж 123333,00грн. та штрафні (фін.) санкції 61667,00грн.

Перевіркою встановлено факт взаємовідносин  ПП «Дніпровський регіон» з ПП «Енер-тек»(код 32671382), установчі документи якого  рішенням  Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2004р.  визнані недійсними.

В акті перевірки у зв'язку з викладеним  відповідач дійшов до висновку, що  в порушення пп 7.2.4 п. 7.2, пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем у квітні  2004 року  віднесено до податкового кредиту  податкову накладну  від 29 квітня 2004р.   на загальну суму  740000грн., в тому числі  123333грн. 33коп. податко на додану вартість, виписану приватним підприємством «Енер-Тек», який не є платником  податку на додану вартість. Дане порушення призвело до завищення податкового кредиту  за квітень 2004р. на 123333грн.

Суд погоджується із вказаними висновками відповідача і вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).  

У  разі  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної  податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу   податкового    кредиту,   залишаються   не підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом  документами,  платник  податку  несе відповідальність   у   вигляді  фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до 7.2.4  п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»   право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Рішенням  Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2004р.  визнані недійсними установчі документи: статут ПП «Енер-Тек»від 03.09.2003р. з моменту  внесення  в державний реєстр та свідоцтва  про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Енер-Тек»№ 39046220 з моменту  внесення в реєстр  платників  податку на додану вартість –15 жовтня 2003р.

При цьому в рішенні зазначено, що судом встановлено, що засновником  та директором ПП «Енер-тек»в установчих документах  зазначено  Нащинець В.П.. Однак, дане підприємство створено фіктивно, Нащинець В.П. ніякої участі в діяльності  цього підприємства не брав, ніяких документів  від імені  підприємства не підписував, у зв'язку з чим уставні документи не можуть вважатися дійсними.

Таким чином суд прийшов до висновку, що зазначене свідоцтво  про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Енер-Тек»№ 39046220 було отримано із застосуванням обману  шляхом надання реєструючим органам неправдивої інформації.

Крім того, суд не приймає у якості належних доказів правомірності віднесення до податкового кредиту надану позивачем копії податкової декларації №429 від 29.04.04р. з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову                        звітність в Україні»підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  

Відповіднол до  ч.2 вказаної норми первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Надані позивачем копії податкової декларації, рахунку та товарної накладної від 29.04.2004р.  не містять  вказаних реквізитів, що унеможливлює встановлення осіб, що відповідальні за здійснення господарських операцій.     

Крім того,  позивачем не доведено порушення відповідачем  ст.. 13 Закону України «Про державну податкову службу  в Україні».

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.1 ч.1.ст.157, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

 Суддя                                                                                                             М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі - 22.09.2006р.