КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2012 року 2а-5885/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді –Старової Н.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Управління Пенсійного фонду України у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес»
про
стягнення заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Фідес” заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, що підлягає сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю “Фідес” за листопад та грудень 2010 року і липень –вересень 2011 року в сумі 2 969,80 грн.
До судового засідання сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, явку своїх представників не забезпечили.
Позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання повторно не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки свого представника суд не повідомив, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ТОВ “Фідес” є юридичною особою, ідентифікаційний код 32714504, місцезнаходження: 08400, Київська область, м. Переслав-Хмельницький, вул. Грушевського, буд. 61.
Відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується відомостями, наведеними у картках особового рахунку, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464.
Судом встановлено, що відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області було подано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за листопад та грудень 2010 року і липень –вересень 2011 року із визначеною відповідачем сумою єдиного внеску, що підлягає сплаті, а саме: за листопад та грудень 2010 року в сумі по 545,60 грн. щомісяця, липень –вересень 2011 року в сумі по 626,20 грн. щомісяця, у загальному розмірі 2 969,80 грн.
Самостійно визначений Товариством з обмеженою відповідальністю “Фідес” розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у строк, встановлений Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464, відповідачем не сплачено.
Обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі –Основи законодавства № 16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі –роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування як: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (частина перша статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР).
Частиною другою статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР встановлено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до приписів статті 20 Основ законодавства № 16/98-ВР, основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Так, згідно з частиною першою статті 21 цих Основ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.
Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються Верховною Радою України (частина друга статті 21 Основ законодавства № 16/98-ВР).
Статтею 22 Основ законодавства № 16/98-ВР встановлено, що порядок здійснення платежів, строки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464, порядок резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 (далі –Закон України № 2464), виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до приписів частини першої статті зазначеного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципом обов'язковості сплати єдиного внеску.
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2464, платниками єдиного внеску є страхувальники, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, та застраховані особи, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті.
Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України № 2464передбачено, що страхувальниками є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 5 Закону України № 2464, взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Платникам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Частиною п`ятою статті 7 зазначеного Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до приписів частин восьмої та дванадцятої статті 9 Закону України № 2464, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
В силу приписів статті 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, визнається недоїмкою по сплаті єдиного внеску.
Функції із забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску в силу статті 12 Закону України № 2464 покладаються на Пенсійний фонд України.
Згідно з приписами частини першої статті 13 цього Закону, Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Так, порядок стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений статтею 25 Закону України № 2464.
Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 25 Закону України № 2464, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Абзацами 3 та 4 частини четвертої статті 25 зазначеного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Згідно з абзацом 6 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України № 2464, у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Таким чином, загальна сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті відповідачем, становить 2969,80 грн.
Наявність заборгованості у вказаному вище розмірі підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема, картками особового рахунку платника єдиного внеску.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; заборгованість у вказаному вище розмірі підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес» (ідентифікаційний код 32714504, місцезнаходження: 08400, Київська область, м. Переслав-Хмельницький, вул. Грушевського, буд. 61) на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області (ідентифікаційний код: 37757652, місцезнаходження: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 28) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад та грудень 2010 року і липень – вересень 2011 року в сумі 2 969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 лютого 2012 р..
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2012 |
Оприлюднено | 05.04.2012 |
Номер документу | 22283791 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Старова Н.Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні