Постанова

від 20.03.2012 по справі 2а-624/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року                   місто Київ          № 2а-624/12/1070

                                                              12.46

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого –судді                 Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:

-          ОСОБА_1

відповідача:

-          не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал здоров'я»

до

Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області

про

визнання протиправним та скасування рішення, –

      В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал здоров'я»з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.12.2011 року № 18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення, прийняте позивачем є протиправним, не відповідає вимогам чинного законодавства України, отже підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.02.2012 року.

20.02.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 2759), в якому позивач на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року про залишення позовної заяви без руху надає оригінал документу про сплату судового збору.

Отже, ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2012 року.

01.03.2012 року розгляд справи відкладено на 20.03.2012 року у зв'язку з неявкою відповідача щодо якого у суду були відсутні відомості про вручення йому повістки.

В призначений день та час, 20.03.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Надав суду аркуш з копією лайт-боксу рекламної акції.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечення на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал здоров'я»є юридичною особою, зареєстрованою 16.11.2009 року Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, місцезнаходження: 07100, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 14, ідентифікаційний номер: 36793244.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.  

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2011 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у Київській області Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики за порушення законодавства про рекламу винесено Рішення про накладення штрафу № 18 у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот)  гривень 00 копійок.

Підставою прийняття вищевказаного рішення було встановлення факту порушення законодавства про рекламу, а саме частини п'ятої статті 8 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу».

Зі змісту Рішення Управлінням у справах захисту прав споживачів у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 18 від 21.12.2011 року вбачається наступне.

На лайт-боксах, які розташовані на вулиці Дружби Народів у місті Славутичі, розповсюджено рекламу про знижку цін на продукцію. На рекламі не зазначено дату початку знижки, лише зазначено те, що знижка діє до 31.01.2011 року.

Позивач зазначив, що в тексті реклами помилково вказано, що знижка діє до 31.01.2011 року.

Згідно договору про розміщення зовнішньої реклами № 25-04/001 від 25.04.2011 року, укладеного СПД ОСОБА_2 (Рекламіст) з ТОВ «Кристал здоров'я»(Рекламодавець), Рекламіст зобов'язаний був розмістити лайт-бокс в термін до 30.06.2011 року.

Вартість розповсюдженої реклами становила 300 (триста) гривень 00 копійок, згідно умов вищевказаного договору.

Нову дату знижки вказано не було.

Таким чином, відповідач, виявивши вказані порушення законодавства про рекламу, виніс оскаржуване рішення та застосував до позивача штраф у розмірі, встановленим чинним законодавством України, що і є предметом даного позову.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, користуючись своїм правом, передбаченим частиною одинадцятою статті 27 Законом України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу», звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регулюються Законом України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу».

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу», реклама –інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу», реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу», особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, згідно з підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 27 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу», відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами.

Згідно пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 (далі – Порядок № 693), цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Пунктом 2 Порядку № 693 передбачено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу»накладаються у таких розмірах: п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами –на рекламодавців, винних у  замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; наданні виробнику реклами недостовірної інформації, необхідної для її виготовлення; замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона розповсюджується ними самостійно.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 693 за порушення законодавства про рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації (стаття 21 Закону) штрафи накладаються на рекламодавців, винних у: недотриманні встановлених законом вимог до змісту реклами.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 693, накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 693, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 693, за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Відповідно до статті 1 Закону № 270/96-ВР недобросовісна реклама - це реклама, яка вводить або може ввести в оману її споживачів, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Стаття 10 Закону № 270/96 забороняє недобросовісну рекламу, а відповідальність за неї покладає на винну особу.

Обґрунтування позивача, що у підпункті 2 пункту 3 Порядку № 693 чітко не закріплено накладення штрафів за те, що у рекламі не було вказано дату початку знижки на товар не беруться до уваги судом, оскільки під час розгляду справи були встановлені вказані порушення і з сукупного аналізу норм законодавства про рекламу з боку позивача вбачається розміщення рекламної інформації, яка не відповідає дійсності, чим порушено частину п'яту статті 8 Закону України «Про рекламу».

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено правопорушення законодавства про рекламу і визначено розмір штрафу, а отже Рішення Управлінням у справах захисту прав споживачів у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 18 від 21.12.2011 року винесено обгрунтовано з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 –163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал здоров'я» до Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправним та скасування Рішення Управлінням у справах захисту прав споживачів у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 18 від 21.12.2011 року, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано  23 березня 2012 р.