Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а/2570/931/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Справа № 2а/2570/931/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Техресурс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

02.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК Техресурс» (далі - ТОВ «ПК Техресурс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові). В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та остаточно просить: визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000942320 та № 0000952320; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0000942320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 214611,00 грн. за основним платежем та 16679,00 грн. за штрафними санкціями, та від 22.02.2012 року № 0000952320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 67842,00 грн. за основним платежем та 16961,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року ТОВ «ПК Техресурс» здійснювало операції з придбання металоконструкцій, брухту, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, робіт послуг, які необхідні для ведення господарської діяльності. Так, ТОВ «ПК Техресурс» укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Ельзікторг» від 08.11.2010 року № 8/11-10, від 06.12.2010 року № 06/12-10, від 04.01.2011 року № 4/1-11, від 20.12.2010 року № 20/12-10. Також ТОВ «ПК Техресурс» укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Трансінвест-Груп» від 01.02.2011 року № 1/2-11 та від 01.03.2011 року № 1-311. Сума коштів, сплачених по вказаним договорам, віднесена позивачем до складу валових витрат. Виконання договорів та реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактури, виписками банку, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, авансовими звітами, обігово-сальдовими відомостями. Всі операції по договорам належним чином відображені в бухгалтерському обліку товариства. Позивач вважає, що висновки, зазначені в акті перевірки від 08.02.2012 року № 617/23/31895144, про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки сторони договорів вчинили всі необхідні дії на їх виконання та виконали всі умови, що передбачені договорами. Таким чином, правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки поставка товару була виконана, його оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі. За таких обставин позивач вважає, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в складі вартості договорів за перевіряємий період. А також, сума коштів, сплачених по вказаним договорам, правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0000942320 та № 0000952320 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а дії ДПІ у м. Чернігові щодо винесення вказаних податкових повідомлень-рішень протиправними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали змінені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПК Техресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2012 року № 617/23/31895144. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства, а саме: пп. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 214611,00 грн., в т. ч. за 2010 рік на суму 66712,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 147899,00 грн.; пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ на 67842,00 грн., в т. ч. за листопад 2010 року на 31325,00 грн., за грудень 2010 року на 36517,00 грн. У зв'язку з цим податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 22.02.2012 року № 0000942320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 214611,00 грн. за основним платежем та 16679,00 грн. за штрафними санкціями, та від 22.02.2012 року № 0000952320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 67842,00 грн. за основним платежем та 16961,00 грн. за штрафними санкціями. Також представники відповідача зазначають, що перевіркою встановлено відсутність директора ТОВ «Ельзікторг» за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. Перевіркою не підтверджено наявності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів. Крім того, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Трансінвест-Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів. Тому податковим органом зроблено висновок, що договори з вказаними контрагентами укладено без мети настання реальних правових наслідків та є нікчемними, а тому не можуть впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання звітного податкового періоду. Тому представники ДПІ у м. Чернігові вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а дії податкового органу при їх винесенні є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ «ПК Техресурс» (ідентифікаційний код-31895144) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 06.03.2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.03.2012 року (а.с. 180-181 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 30.01.2012 року № 584 і №585 та відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові від 30.01.2012 року № 630 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПК Техресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 08.02.2012 року № 617/23/31895144 (а.с. 9-51,174,175,176 т. 1).

В акті перевірки від 08.02.2012 року № 617/23/31895144 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- пп. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 214611,00 грн., в т. ч. за 2010 рік на суму 66712,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 147899,00 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ на 67842,00 грн., в т. ч. за листопад 2010 року на 31325,00 грн., за грудень 2010 року на 36517,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано до податкового органу заперечення.

Листом-відповіддю ДПІ у м. Чернігові повідомлено, що заперечення не є достатньо обґрунтовані та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 22.02.2012 року № 0000942320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 214611,00 грн. за основним платежем та 16679,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 52 т. 1);

- від 22.02.2012 року № 0000952320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 67842,00 грн. за основним платежем та 16961,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 53 т. 1).

Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року ТОВ «ПК Техресурс» здійснювало операції з придбання металоконструкцій, брухту, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, робіт, послуг, які необхідні для ведення господарської діяльності.

Так, ТОВ «ПК Техресурс» укладено з контрагентом ТОВ «Ельзікторг» (код ЄДРПОУ-36972584) наступні договори купівлі-продажу:

- від 08.11.2010 року №8/11-10, місце укладання договору - м. Київ.

Товар - металоконструкції б/у у кількості 65,26т. на суму 187978,80 грн., в т.ч. ПДВ 31324,80 грн.;

- від 06.12.2010 року №06/12-10, місце укладання договору - м. Київ.

Товар - металоконструкції б/у у кількості 45,87 т. на суму 132105,60 грн., в т.ч. ПДВ 22017,60 грн. (а.с. 56 т. 1);

- від 04.01.2011 року №4/1-11, місце укладання договору - м. Київ.

Товар - металоконструкції у кількості 85,3 т. на суму 247370,00 грн., в т.ч. ПДВ 41228,33 грн. (а.с. 58 т. 1);

- від 20.12.2010 року №20/12-10, місце укладання договору - м. Київ.

Товар - ангар металевий б/у на суму 87000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14500,00 грн. (а.с. 57 т. 1).

Також ТОВ «ПК Техресурс» укладено з контрагентом ТОВ «Трансінвест-Груп» (код ЄДРПОУ-37334109) договори купівлі-продажу:

- від 01.02.2011 року № 1/2-11, місце укладання договору - м. Київ.

Товар - металоконструкції б/у у кількості 120,8 т. на суму 350320,00 грн., в т.ч. ПДВ 58386,67 грн. (а.с. 55 т. 1);

- від 01.03.2011 року № 1-311, місце укладання договору - м. Київ.

Товар - металоконструкції б/у у кількості 33,8 т. на суму 111540,00 грн., в т.ч. ПДВ 18590,00 грн. (а.с. 54 т. 1).

Вказані договори підписано директорами ТОВ «ПК Техресурс», ТОВ «Ельзікторг» і ТОВ «Трансінвест-Груп» та скріплено печатками товариств.

Кошти, сплачені за виконання вказаних договорів, включено до складу валових витрат товариства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Реальність виконання договорів з контрагентами ТОВ «Ельзікторг» і ТОВ «Трансінвест-Груп» підтверджується наступними доказами:

- податковими накладними від 20.12.2010 року № 20123, від 21.12.2010 року № 21125, від 07.12.2010 року № 7122, від 26.11.2010 року № 26118, від 17.11.2010 року № 17117, від 15.11.2010 року № 15113, від 11.11.2010 року № 11113, від 05.01.2011 року № 5014, від 14.01.2011 року № 14014, від 19.01.2011 року № 19011, від 20.01.2011 року № 20012, від 01.02.2011 року № 3, від 09.02.2011 року № 36, від 15.02.2011 року № 53, від 21.02.2011 року № 69, від 01.03.2011 року № 16 (а.с. 59-74 т. 1).

- актами про прийняття виконаних робіт від 31.01.2011 року, від 30.11.2010 року, від 23.12.2010 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року (а.с. 75-79 т. 1).

- видатковими накладними від 05.01.2011 року № 5014, від 14.01.2011 року № 14014, від 19.01.2011 року № 19011, від 20.01.2011 року № 20012, від 11.11.2010 року № 1111, від 15.11.2010 року № 1511, від 17.11.2010 року № 1711, від 26.11.2010 року № 2611, від 07.12.2010 року № 7122, від 20.12.2010 року № 20123, від 21.12.2010 року № 21125, від 21.02.2011 року № 69, від 15.02.2011 року № 53, від 09.02.2011 року № 36, від 01.02.2011 року № 3, від 01.03.2011 року № 16 (а.с. 80-95 т. 1).

- товарно-транспортними накладними, в яких відображено відомості про товар (а.с. 96-127 т. 1).

В бухгалтерському обліку ці операції відображені у Картці рахунку: 631 та оборотно-сальдових відомостях по рахунку: 104 за 1 півріччя 2011 року та 2 півріччя 2011 року (а.с. 163-170, 187,188 т. 1).

Вартість товару, придбаного у контрагентів, а також факт зберігання товару на основному складі ТОВ «ПК Техресурс» підтверджується остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції (а.с. 189-195, 206-212, 222-238 т.1).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідно відмітити, що п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

В силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Ельзікторг» і ТОВ «Трансінвест-Груп», представник відповідача посилається на акт перевірки ТОВ «Трансінвест-Груп» від 19.09.2011 року № 349/23-304/37334109 та висновок про проведення аналізу діяльності ТОВ «Ельзікторг» від 11.04.2011 року № 1015/23-621-36972584 (а.с. 15-31, 32-39 т. 2).

Так, в акті перевірки ТОВ «Трансінвест-Груп» від 19.09.2011 року № 349/23-304/37334109, як на підставу неможливості здійснення господарських операцій, податковий орган посилається на порушення кримінальної справи № 70-00527 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по створенню фіктивного підприємства ТОВ «Трансінвест-Груп». У зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, податковий орган дійшов висновку про неможливість здійснення ТОВ «Трансінвест-Груп» господарських операцій.

Проте, суд не приймає до уваги такі посилання представника відповідача, оскільки порушення кримінальної справи, а також відсутність певних матеріальних ресурсів не є підставою для визнання правочину таким, що не може відбутись, та не спростовує реальності виконання господарських операцій.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також у висновку про проведення аналізу діяльності ТОВ «Ельзікторг» від 11.04.2011 року № 1015/23-621-36972584 податковий орган посилається на пояснення, які надала мати директора, головного бухгалтера та засновника підприємства ТОВ «Ельзікторг» ОСОБА_1. Так, в поясненнях ОСОБА_1 вказала, що її син - ОСОБА_2 знаходиться на лікуванні в АР Крим в тубдиспансері вже протягом одного року. Повідомила, що ОСОБА_2 не являється керівником ТОВ «Ельзікторг», ніколи не працював, не мав трудової книжки, за освітою має професію «слюсар-сантехник».

Такі посилання представника відповідача також не беруться судом до уваги, оскільки податковим органом не надано більше жодного доказу, який би підтверджував перебування директора ТОВ «Ельзікторг» на лікуванні в тубдиспансері, а також не надано доказів, які б спростовували реальність здійснення господарських операцій.

Крім зазначених акту перевірки та висновку ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних договорів.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання договорів.

Також, посилання посадових осіб податкової інспекції на те, що позивачем не доведено факту отримання товару і відповідно зв'язок із веденням господарської діяльності, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, так як факт поставки товару підтверджується актами приймання робіт (послуг), товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, що і підтверджує зв'язок із веденням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПА України, яка міститься на офіційному сайті ДПА України (sta.gov.ua): ТОВ «Ельзікторг», код ЄДРПОУ- 36972584, індивідуальний податковий номер - 369725826535, номер свідоцтва - 100279078, дата анулювання свідоцтва - 25.05.2011 року, підстава анулювання - за ініціативою податкової; ТОВ «Трансінвест-Груп», код ЄДРПОУ- 37334109, індивідуальний податковий номер - 373341026564, номер свідоцтва - 100313122, дата анулювання свідоцтва - 29.07.2011 року, підстава анулювання - за ініціативою податкової.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин підприємства-контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що договори ТОВ «ПК Техресурс» з вищевказаними контрагентами були укладені позивачем з метою отримання товару.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, висновок податкового органу про віднесення до валових витрат позивача витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, є безпідставним.

А тому в діях позивача відсутнє порушення пп. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що ТОВ «ПК Техресурс» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними договорами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року (а.с. 137-141, 142-145, 146-149, 150-155, 156-162 т. 1).

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами приймання товару, товарно-транспортними накладними, довіреностями (а.с. 196-205,213-221,239-250 т. 1, а.с. 1-14 т. 2).

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

За таких підстав суд доходить висновку, що в діях позивача відсутнє порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому дії ДПІ у м. Чернігові щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Техресурс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000942320 та № 0000952320.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 22.02.2012 року № 0000942320 та № 0000952320.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.