Постанова

від 09.10.2007 по справі а36/447-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А36/447-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.10.07р.

Справа № А36/447-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технологія", м.Дніпропетровськ 

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

про скасування податкових повідомлень - рішень

Суддя Кожан М.П.

Секретар судового засідання Тесля М.М.

Представники:

від позивача: Павленко С.П., протокол б/н від 26.02.07р.

від відповідача: Авдєєва Ю.М., посвідчення №10192/10/10-1 від 16.05.07р.

від відповідача:  Корнієнко М.Г., довіреність №20831/10/10-1 від 03.09.07р.

від відповідача: Чернявська Н.В., довіреність №29830/10/10-1 від 03.09.07р.

від відповідача: Логойда Т.В., довіреність №349/10/10-1 від 15.01.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому з врахуванням заяв  про уточнення позовних вимог від 17.09.2007р. та 25.09.2007р. просить скасувати податкові повідомлення-рішення рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська №0000072301/0 від 16.01.2007р., №0000072301/1 від 01.03.2007р., №0000072301/1 від 06.08.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем податкового законодавства. Позивач зазначає, що відоповідачем безпідставно застосовано до господасрьких операцій з міни промислового обладнання на ощадні сертифікати пп. 3.2.1 п.3.2 ст.3;  пп.7.4.2., пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»оскільки сертифікати у вказаних операціях виступали як товар.

Відповідач заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що позивач не мав права на податковий кредит за вказаними операціями міни відповідно до пп. 7.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з тим, що не можна вважати що в операціях міни сертифікати виступали як товар, оскільки в наступному вказані сертифікати були використані позивачем  в операціях, передбачених пп.3.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», які не є об'єктом оподаткування.

Відповідач 04.10.07р. звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі  ст.. 49 КАС України для отримання додаткових доказів  по справі, а саме документів, підтверджуючих  податкові зобов'язання  ПП «Атік-ПК».

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог  податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої був складений акт №3150/23-7/32584599  від 29.12.2006р.

На підставі вказаного акту перевірки з врахуванням адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями  (в подальшому „Закон №2181”) відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 16.01.2007р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70002507грн.00коп., в тому числі за основним платежем 46668338грн.00коп.., штрафні (фінансові) санкції 23334169грн.00коп.; № 0000072301/1 від 01.03.2007р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70002507грн.00коп., в тому числі за основним платежем 46668338грн.00коп.., штрафні (фінансові) санкції 23334169грн.00коп.; № 0000072301/1 від 01.03.2007р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69990507грн.00коп., в тому числі за основним платежем 46660338грн.00коп.., штрафні (фінансові) санкції 23330169грн.00коп.

Як зазначено в акті перевірки та поясненнях ДПІ визначення спірної суми податкового зобов'язання пов'язується з наступним: перевіркою встановлено, що на протязі 2005 - 2006 року  ТОВ «Компанія Технологія» заключало договори міни станцій управління установками вентиляції машинних приміщень виробничих цехів на ощадні (депозітни) сертифікати з ПП "Метатрон БС", ПП "Хімголд", та ПП "Атік ПК": ПП "Метатрон БС" - договір міни № 02-М від 03.10.2005 р.; договір міни № 03-М від 17.10.2005 р.; договір міни № 05-М від 10.11.2005 р.; договір міни № 08-М від 05.12.2005 р.; договір міни № 13-М від 13.01.2006 р.; ПП "Хімголд" - договір міни 15-М від 15.02.2006 р.;  ПП "Атік ПК "-  договір міни 17-М від 02.06.2006 р.

Згідно вказаних угод ТОВ "Компанія Технологія" відвантажило до адреси ПП «Метатрон БС», ПП «Хімголд»та ПП «Атік ПК»станції управління установками вентиляції машинних приміщень виробничих цехів на загальну суму 279986900,00грн.

Суму ПДВ за реалізовані станції ТОВ «Компанія Технологія»включило  до складу  податкових  зобов'язань відповідних періодів.

ПП "Метатрон БС", ПП "Хімголд" та ПП "Атік ПК " передало ТОВ «Компанія Технологія»ощадні (депозитні) сертифікати  на загальні суму 279986900,00грн.

На підставі отриманих від вказаних підприємств податкових накладних ТОВ «Компанія Технологія»включило до податкового кредиту відповідних періодів суму нарахованого за вказаними операціями податкового кредиту, всього за період 2005-2006р.р. 46659983,00грн.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

"Якщо платник податку придбаває товари..., які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням не включаються до складу податкового кредиту такого платника" , тобто згідно з п.п.7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року підприємство не мало право включать до складу податкового кредиту суму ПДВ за ощадні (депозитні) сертифікати.

Згідно п.п.3.2.1. п 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року ": "не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати..."

На підставі вищевказаного Лівобережна МДПІ прийшла до висновку, що в порушення п.п.3.2.1. п 3.2. ст. 3, п.п. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Компанія Технологія»зависило суму податкового кредиту за жовтень 2005 року - липень 2006 року на 46 660 338 грн., штрафні (фінансові) санкції складають 23330169 грн.

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача та вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 46659983грн.00коп. та штрафних фінансових санкцій  у сумі 23329991грн.50коп. з наступних підстав.

Як вбачається із змісту вказаних договорів міни, ними регулюються правові  відносини між сторонами, що виникають з  приводу  взаємного  безгрошового  обміну  на збалансованій  основі товарів належних на праві власності одній стороні договору, на товари, належні  на праві власності  іншій стороні договору.

За вказаними договорами позивачем отримано у якості товару ощадні (депозитні) сертифікати.

Відповідно до ст..3 Закону України «Про цінні папери  і фондову біржу»ощадні сертифікати є цінними паперами.

Згідно з п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" певні терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товари - матеріальні та нематеріальні  активи,  а  також цінні  папери  та  деривативи,  що  використовуються  у  будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Отже, для цілей оподаткування відповідно до вказаної правової норми  ощадний (депозитний) сертифікат як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з випуску (емісії) та погашення), є товаром.

За пунктом 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Передача цінного паперу за товари передбачає перехід права власності на нього, а тому має ознаки операції з продажу товарів. Такі операції відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом оподаткування цим податком.

Відповідно до положень п.п.3.2.1. п 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що однією з умов того, щоб цінний папір виступав в угоді товаром, а угода була укладена та здійснена як бартерна, є те, що сторона яка передає цінний папір не є емітентом цього цінного паперу. Емітентом має бути будь-яка інша сторона (третя), яка не приймає участі в угоді. Актом перевірки підтверджено факт передачі позивачу ощадних (депозитних) сертифікатів третьої особи, яка є їх емітентом і не є стороною у вказаних договорах міни.

У разі коли цінний папір третьої особи згідно бартерного договору передано підприємству –продавцю в обмін на товар (тобто зазначена операція є бартерною, а цінний папір в цьому випадку виступає у якості товару), поставка цінного паперу оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків. Отже, у сторони, що передає цінний папір по бартерному договору виникають податкові зобов'язання з ПДВ, а у сторони, що приймає цінний папір, виникає право на податковий кредит.

На підставі аналізу норм п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3, п.4.1, п.4.2,  п.4.8 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість” господарський суд дійшов висновку, що цінний папір третьої особи в даному випадку виступає в якості товару і є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.  

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняє  включення  до  складу податкового  кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається із змісту акту перевірки податкові накладні, що стали підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за спірними операціями, складені у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, спірна сума податкового кредиту позивача сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних відповідно  ПП «Метатрон БС», ПП «Хімголд»та ПП «Атік ПК».

Крім того, що твердження відповідача щодо спірних господарських операцій слід застосовувати норми пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” слід зазначити наступне.

Відповідно до вказаної норми  якщо платник  податку  придбаває  (виготовляє)  товари (послуги) та основні фонди,  які призначаються для їх використання в операціях,  які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону  або  звільняються  від   оподаткування   згідно   зі статтею 5  цього  Закону,  то  суми податку,  сплачені у зв'язку з таким  придбанням  (виготовленням),  не включаються   до складу податкового кредиту такого платника.

Отже, обов'язковою умовою застосування вказаної правової норми щодо не включення   до складу податкового кредиту суми нарахованого ПДВ, є сплата податку у зв'язку з таким  придбанням. Проте, як вбачається із матеріалів справи сплата податку за вказаною бартерною операцією не здійснювалась. Здійснювалось його нарахування.

Щодо твердження відповідача що позивач не мав права на податковий кредит за спірними бартерними операціями у зв'язку з тим, що отримані позивачем ощадні (депозитні) сертифікати були в наступному пред'явлені їх емітенту для погашення слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у   подальшому   такі   товари    (послуги)    починають  використовуватися  в  операціях,  які  не є об'єктом оподаткування згідно  зі  статтею  3   цього   Закону   або   звільняються   від оподаткування  згідно зі статтею 5 цього Закону,  чи основні фонди переводяться  до  складу   невиробничих   фондів,   то з метою оподаткування  такі  товари  (послуги),  основні  фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у  податковому  періоді,  на  який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, законодавцем встановлено інший порядок оподаткування спірних операцій, ніж той на якому наполягає відповідач в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, вказана правова  позиція узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в Ухвалі від 20.12.2006р. за касаційною скаргою №К-6810/06 ПП «Інформюрсервіс»на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 10.05.2005р. у справі № 4/578н.

Щодо клопотання позивача зупинити провадження у справі слід зазначити наступне.

Клопотання обґрунтоване посиланням на лист ДПІ Києво-Святошинського району  від 28.09.07р. № 26308/7/23-219, який надійшов до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська і стосується  контрагента позивача ПП «Атік-ПК». При цьому, Лівобережна МДПІ просить зупинити провадження до  отримання додаткових документів, підтверджуючих  податкові зобов'язання  ПП «Атік-ПК».

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КАС України   належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази, які не  стосуються предмету доказування.

Як вбачається із змісту вказаного листа, ПП «Атік-ПК»має значні  обсяги  валових доходів  та витрат за 2006 рік. У зв'язку з цим   ДПІ Києво-Святошинського району   просить Лівобережну МДПІ провести зустрічну перевірку  ТОВ «Компанія  Технологія» по взаємовідносинах  з ПП «Атік-ПК»на предмет того, чи не звітує (ліквідоване) ТОВ «Компанія  Технологія»або чи має   ТОВ «Компанія  Технологія»ознаки фіктивності.

Тобто, у вказаному листі ставиться питання щодо фіктивності ТОВ «Компанія Технологія»,  а не  ПП «Атік-ПК». У цьму листі, взагалі, не міститься положень щодо того, що вказані значні  обсяги  валових доходів  та витрат за 2006 рік ПП «Атік-ПК»не підтверджені перевіркою і не спростовуються ДПІ.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Лівобережною МДПІ  не встановлено, що  ТОВ «Компанія  Технологія» має ознаки фіктивності.

Отже, вказаний лист не містить інформацію щодо предмету доказування по вказаній справі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення  рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська  №0000072301/0 від 16.01.2007р., №0000072301/1 від 01.03.2007р., №0000072301/1 від 06.08.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 46659983грн.00коп. та штрафних фінансових санкцій  у сумі 23329991грн.50коп.

В решті позову відмовити.

Присудити судові витрати у сумі 1грн.70коп. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Технологія".

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                                         М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі 08.10.2007р.