Ухвала

від 03.12.2010 по справі 2а-21376/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Радіон ова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2010 року справа №2а-2 1376/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевч енка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністратив ного суду у складі:

головуючого судді: Радіонової О.О .

суддів: Нікуліна О.А., Жаботин ської С.В.

при секретарі судового за сідання Іванченк о О.В.

за участю представників ві д:

позивача: ОСОБА_2, предст авник за дов. від 01.09.2010р.

відповідача: не з' явився, пов ідомлений належним чином

розглянувши у відкритому с удовому Слов' янської об' єднаної державної подат кової

засіданні апеляційну скар гу інспекції Доне цької області

на постанову Донецького ок ружного адміністративного с уду

від 02 листопада 2010 року

по адміністративній справ і № 2а-21376/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальні стю

«Будматеріали»

до Слов' янської об' єднаної державної податково ї

інспекції Донецької обла сті

про скасування пода ткового повідомлення - рішен ня,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмежено ю відповідальністю «Будмате ріали»звернулось Донецьког о окружного адміністративно го суду з позовом до Сло в' янської об' єднаної держ авної податкової інспекції Донецької області про скасув ання податкового повідомлен ня - рішення № 0000132342/0 від 17 серпн я 2010 року (арк. спр. 4-6).

Ухвалою Донецького окруж ного адміністративного суду області від 08 вересня 2010 року в ідкрито провадження в адміні стративній справі за правила ми Кодексу адміністративног о судочинства України (арк. сп р. 1).

Постановою Донецького ок ружного адміністративного с уду від 02 листопада 2010 року поз ов задоволено повністю, скас оване податкове повідомленн я - рішення Слов' янської об ' єднаної державної податко вої інспекції Донецької обла сті від 17 серпня 2010 року №0000132342/0 пр о нарахування податкового зо бов' язання з податку на дод ану вартість у сумі 50 976 грн. (арк . спр. 73-77).

В обґрунтування прийнятог о рішення суд першої інстанц ії зазначив, що спірна господ арська операція здійснена та відображена в бухгалтерсько му обліку позивачем правильн о. Рахунки фактури, видаткові та податкові накладні, які ви дані позивачу Товариством з обмеженою відповідальні стю «Спецмегасервіс»фіксую ть факт здійснення господарс ьких операцій, а саме факт при дбання позивачем товару.

Слов' янська об' єднана державна податкова інспекці я подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати пост анову Донецького окружного а дміністративного суду від 02 л истопада 2010 року та винести но ву постанову про відмову в за доволенні позовних вимог з п ідстав порушення судом першо ї інстанції норм матеріально го та процесуального права (а рк. спр. 78-79).

В апеляційній скарзі скарж ник посилається на те, що за да ними системи автоматизовано го співставлення зобов' яза нь та податкового кредиту в р озрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміні страції України виявлено роз біжності по взаємовідносина м між Товариством з обмеж еною відповідальністю «Спец мегасервіс»та Товариство м з обмеженою відповідальн істю «Будматеріали».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмега сервіс»не надано документів , підтверджуючих виникнення податкових зобов' язань, а с аме: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків № 311 , тому було зроблено висновок про завищення Товариством з обмеженою відповідальні стю «Спецмегасервіс»податк ових зобов' язань.

Позивач у судовому засідан ні заперечував проти апеляці йної скарги та просив суд зал ишити без змін постанову суд у першої інстанції, надав зап еречення на апеляційну скарг у.

Відповідач у судове засіда ння не з»явився, звернувся до суду з клопотанням від 03.12.2010р., в якому просив розглянути спр аву без участі його представ ника.

Як встановлено судом пер шої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмежен ою відповідальністю «Будмат еріали»є юридичною особою, в ключене до ЄДРПОУ за номером 06959732, знаходиться на податково му обліку в Слов' янській об ' єднаній державній податко вій інспекції Донецької обла сті, є платником податку на до дану вартість з 31 грудня 2008 рок у, свідоцтво № 100158270 (арк. спр. 33-34).

З 20 по 26 липня 2010 року відповід ачем була здійснена документ альна невиїзна перевірка поз ивача з питань правомірності нарахування податкових зобо в' язань та податкового кред иту декларацій з податку на д одану вартість по взаємовідн осинах з Товариством з об меженою відповідальністю «С пецмегасервіс», за квітень, т равень, липень 2009 року, наслідк и якої викладені в акті перев ірки від 29 липня 2010 року № 5124/23-4/06959732( арк. спр. 7-20)

В акті перевірки зазначено , що 19 листопада 2009 року до Ленін ської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Лу ганську надійшла постанова г осподарського суду Луганськ ої області по справі № 22/84б від 16 листопада 2009 року щодо визнан ня Товариство з обмежено ю відповідальністю «Спецмег асервіс»банкрутом. Згідно ак ту про встановлення фактично го місцезнаходження платник а податків від 17 лютого 2010 року № 121, місцезнаходження ТОВ «Спецмегасервіс»за юрид ичною адресою не встановлено . Свідоцтво платника ПДВ ТОВ « Спецмегасервіс»анульовано 05 лютого 2010 року. Крім того, на з апит Ленінської МДПІ Лугансь кої області про надання доку ментів фінансово - господар ської діяльності, адресовано го арбітражному керуючому - Синьому М.О., відповіді так і не надійшла.

За висновками вищенаведен ого акту перевірки відповіда чем 17 серпня 2010 року було прийн яте спірне податкове повідом лення - рішення згідно з під пунктом «б»підпункту 4.2.2 пунк ту 4.2 статті 4 Закону України «П ро порядок погашення зобов' язань платників податків пер ед бюджетами та державними ц ільовими фондами»від 21 грудн я 2000 року № 2181- ІІІ, яким визначе но податкове зобов' язання з податку на додану вартість в сумі 50 976 грн., з яких 33 984 грн. за ос новним платежем, 16 992 грн. за штр афними санкціями (арк. спр. 21).

Також, судом першої інстан ції встановлено та не оспорю ється сторонами, що між позив ачем та Товариством з обм еженою відповідальністю «Сп ецмегасервіс»був укладений договір від 01 квітня 2009 року б/н (арк. спр. 22), відповідно до яког о Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмега сервіс»зобов' язується пер едати у власність покупця, а п окупець (позивач) зобов' язу ється прийняти та оплатити т овар згідно рахунків фактур. Вартість та кількість товар ів визначається за домовлені стю сторін згідно рахунків ф актур та видаткових накладни х, які виписуються продавцем на кожну окрему поставку тов арів.

Так на виконання умов догов ору Товариство з обмежен ою відповідальністю «Спецм егасервіс»було здійснено по ставку товарів, що підтвердж уються: рахунком фактури № СФ -10.04-02 від 10 квітня 2009 року, до якої було видано видаткову наклад ну № РН-10.04-01 від 10 квітня 2009 року та податкову накладну № 10.04-00005 від 10 квітня 2009 року на суму 86 400 грн., рахунком фактури № СФ-21.05-03 від 25 травня 2009 року, до якої було ви дано видаткову накладну № РН -21.05-04 від 25 травня 2009 року та подат кову накладну № 21.05-00003 від 21 травн я 2009 року на суму 57 120 грн., рахунко м фактури № СФ-27.07-01 від 27 липня 2009 року, до якої було видано вида ткову накладну № РН-27.07-01 від 27 ли пня 2009 року та податкову накла дну № 27.07-00001 від 27 липня 2009 року на с уму 60 384 грн. (арк. спр. 23-31). Всі вида ткові накладні підписані обо ма сторонами договору та від повідають вимогам статті 9 За кону України «Про бухгалтерс ький облік та фінансову звіт ність в Україні».

Спірна господарська опера ція здійснена та відображена в бухгалтерському обліку по зивачем правильно.

Відповідно до статті 195 Коде ксу адміністративного судоч инства України суд апеляційн ої інстанції переглядає судо ві рішення суду першої інста нції в межах апеляційної ска рги.

Суть спірних правовідноси н полягає у правомірності до нарахування податкових зобо в' язань з податку на додану вартість з підстав не врахув ання податкових накладних, в иданих контрагентами, постач альники яких ліквідовані.

Спірні правовідносини рег улюються Конституцією Украї ни, Кодексом адміністративно го судочинства України, Зако ном України від 03 квітня 1997 рок у №168/97-ВР «Про податок на додан у вартість»(надалі - Закон № 168) та Законом України від 04 гру дня 1990 року №509-ХІІ «Про державн у податкову службу в Україні »(надалі - Закон №509).

Відповідно до частини 2 ст атті 19 Конституції України о ргани державної влади та орг ани місцевого самоврядуванн я, їх посадові особи зобов'яза ні діяти лише в межах повнова жень та у спосіб, що передбаче ні Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 К одексу адміністративного су дочинства України, суд при ви рішенні справи керується при нципом законності, відповідн о до якого органи державної в лади, органи місцевого самов рядування, їхні посадові і сл ужбові особи зобов'язані дія ти лише на підставі, в межах по вноважень та у спосіб, що пере дбачені Конституцією та зако нами України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статт і 7 Закону №168 визначено, що пода тковий кредит звітного періо ду складається із сум податк ів, сплачених (нарахованих) пл атником податку у звітному п еріоду у зв' язку з придбанн ям товарів (робіт, послуг), вар тість яких відноситься до ск ладу валових витрат виробниц тва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, щ о підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункт у 7.4 статті 7 Закону №168 не дозвол яється включати до податково го кредиту будь-які витрати з і сплати податку, не підтверд жені податковими накладними чи митними деклараціями, а пр и імпорті робіт (послуг) - акт ом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, яки й засвідчує перерахування ко штів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, законодавець не стави ть в залежність формування п одаткового кредиту покупцем товару від несплати податку продавцем, оскільки за загал ьним правилом несплата подат ку на додану вартість продав цем і його постачальниками с ама по собі не є підставою для зменшення податкового креди ту зазначеного податку покуп цю, який відніс до податковог о кредиту суму податку на дод ану вартість, сплачену прода вцю разом із ціною товару (пос луги).

Відповідно до Порядку запо внення і подання податкової декларації з податку на дода ну вартість, затвердженого н аказом Державної податкової адміністрації України від 30 т равня 1997 року №166 та зареєстров аного в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054, п латник податку самостійно об числює суму податкового зобо в' язання, яку зазначає в дек ларації.

Пунктом 3.4 Порядку передбач ено, що дані, наведені в деклар ації, повинні відповідати да ним бухгалтерського та подат кового обліку платника, оскі льки, як визначено пунктом 2 ст атті 3 Закону України «Про бух галтерський облік та фінансо ву звітність в Україні», фіна нсова, податкова, статистичн а та інші види звітності, що ви користовуються грошовий при мірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Тобто, аналіз реальності го сподарської діяльності пови нен здійснюватися на підстав і даних податкового, бухгалт ерського обліку платника под атків та відповідності їх ді йсному економічному змісту.

Судова колегія не приймає д оводи апелянта щодо недійсно сті податкових накладних, ви даних контрагентами з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щод о порушення кримінальної спр ави відносно директора вказа ного підприємства в частині підроблення та використання завідомо підроблених докуме нтів або докази визнання нед ійсними податкових накладни х в установленому законом по рядку з підстав недійсності підпису.

З матеріалів справи вбачає ться, що податкові накладні, в иписані позивачу постачальн иком придбаних ним товарів (р обіт, послуг) складені у відпо відності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 та наказу Державної податкової адміністрації України № 165.

Доказів визнання недійсни ми вказаних податкових накла дних суду не надано.

Крім того, судова колегія за значає, що рахунки фактури, ви даткові та податкові накладн а, які видані позивачу Това риством з обмеженою відпов ідальністю «Спецмегасервіс »фіксують факти здійснення г осподарських операцій, а сам е факт придбання позивачем т овару.

Також, колегія суддів зазна чає, що до суду попередньої ін станції не було надано доказ ів визнання недійсною угоди, укладеної позивачем та його контрагентами або анулюванн я виданих цим підприємством свідоцтв платника податку на додану вартість на час госпо дарських відносин із позивач ем.

Отже, правильними є висновк и суду першої інстанції, що по зивачем правомірно включено до складу податкового креди ту суму податку на додану вар тість.

Відповідно до абзацу 1 підпу нкту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, не підлягають включенню д о складу податкового кредиту суми сплаченого (нараховано го) податку у зв'язку з придбан ням товарів (послуг), не підтве рджені податковими накладни ми чи митними деклараціями (і ншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункт у 7.2 статті 7 Закону №168).

Судом першої інстанції вст ановлено та не спростовуєтьс я доводами, викладеними в апе ляційній скарзі, що податков і накладні, видані позивачу в ищезазначеними суб' єктами господарювання містять всі необхідні реквізити, передба чені законодавством України .

Перевіркою встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем включено до под аткового кредиту фактично сп лачений ним в ціні послуг под аток на додану вартість на пі дставі податкових накладних , отриманих від постачальник а послуг, який зареєстровани й платником податку на додан у вартість.

Колегія суддів не приймає п осилання апелянта на не знах одження постачальника за міс цезнаходженням або на його л іквідацію, оскільки на час зд ійснення господарських опер ацій постачальник був зареєс трований платником податку н а додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пунк ту 7.4 статті 7 Закону №168 не підля гають включенню до складу по даткового кредиту суми сплач еного (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарі в (послуг), не підтверджені под атковими накладними чи митни ми деклараціями. Інших обмеж ень щодо включення до податк ового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (н арахованих) при придбанні то варів (робіт, послуг), законода вче не встановлено, а тому пос илання державної податкової служби на факт не підтвердже ння сплати податкового зобов 'язання по податку на додану в артість непрямими контраген тами, судом першої інстанції вірно не оцінені як суттєві.

Згідно з статтею 61 Конститу ції України, норми якої є норм ами прямої дії, юридична відп овідальність особи має індив ідуальний характер.

Тому, колегія суддів зазнач ає, що несплата контрагентам и постачальників позивача до бюджету сум податку на додан у вартість не може впливати н а результати діяльності підп риємства позивача і не може б ути підставою для притягненн я позивача до відповідальнос ті у вигляді зменшення належ ної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на до дану вартість або донарахува ння податкових зобов' язань з податку на додану вартість .

Відповідно до статті 67 Конс титуції України, кожен зобов 'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, вс тановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відп овідно до яких ніхто не може б ути примушений робити те, що н е передбачено законодавство м (частина 1 статті 19 Конституц ії України). Чинне законодавс тво, зокрема, Закон №168, не встан овлює обов'язки покупця спла чувати податок на додану вар тість ще й до бюджету, якщо так ий податок не буде сплачено п родавцем або іншою особою, з у рахуванням суми податку, отр иманого від покупця у складі ціни товару.

Колегія суддів зазначає, що визнання недійсними установ чих документів юридичної осо би та подальше анулювання св ідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсніст ь всіх угод, укладених з момен ту державної реєстрації тако ї особи і до моменту виключен ня з державного реєстру та не позбавляє правового значенн я виданих за такими господар ськими операціями податкови х накладних. За таких обстави н покупець не може нести відп овідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність від омостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності поку пця щодо такої.

Чинне законодавство не зоб ов'язує і не наділяє юридични х осіб правами перевіряти ві дповідність законодавству у становчих документів своїх к онтрагентів за угодами.

Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати податк у на додану вартість до бюдже ту тягне відповідальність та негативні наслідки саме щод о них і не є підставою для позб авлення платника податку пра ва на податковий кредит у раз і, якщо останній виконав усі п ередбачені законодавством у мови щодо документального пі дтвердження розміру свого по даткового кредиту.

Отже, відповідальність за порушення податкового закон одавства настає за порушення встановлених нормами законо давства вимог і має індивіду альний характер, а відтак пла тник податків не може нести в ідповідальність за порушенн я податкового законодавства , допущені іншими платниками податків.

Відповідно до статті 10 Зако ну №168 та статей 1, 4 Закону №2181 вед ення податкового обліку покл адено на кожного окремого пл атника податку. При цьому так ий платник несе самостійну в ідповідальність за порушенн я правил ведення податкового обліку. Зазначена відповіда льність стосується кожного о кремого платника податку і н е може автоматично поширюват ися на третіх осіб, у тому числ і на його контрагентів.

Отже, порушення, допущені од ним платником податків у від ображенні в податковому облі ку певної господарської опер ації не впливають на права та обов' язки іншого платника податків.

Колегія суддів вважає необ ґрунтованими посилання скар жника на нікчемність правочи ну з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ста тті 215 Цивільного кодексу Укра їни підставою недійсності пр авочину є недодержання в мом ент вчинення правочину сторо ною (сторонами) вимог, які вста новлені частинами першою - тр етьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є п равочин, якщо його недійсніс ть встановлена законом (нікч емний правочин). У цьому разі в изнання такого правочину нед ійсним судом не вимагається.

Згідно з вимогами статті 203 Ц ивільного кодексу України, з міст правочину не може супер ечити цьому Кодексу, іншим ак там цивільного законодавств а, а також моральним засадам с успільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необх ідний обсяг цивільної дієзда тності. Волевиявлення учасни ка правочину має бути вільни м і відповідати його внутріш ній волі. Правочин має вчинят ися у формі, встановленій зак оном. Правочин має бути спрям ований на реальне настання п равових наслідків, що обумов лені ним.

Відповідно до пункту 18 пост анови Пленуму Верховного Суд у України від 06 листопада 2009 ро ку №9 вказано на такий порядок : при кваліфікації правочину , зокрема, за статтею 228 Цивільн ого кодексу України враховує ться вина, яка виражається в н амірі порушити публічний пор ядок сторонами правочину або однією з сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постано влений у кримінальній справі щодо знищення майна, пошкодж ення майна, незаконного заво лодіння майном, тощо.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем у акті перевір ки позивача не зазначено, яки м саме чином вищевказані дог овори поставки були спрямова ні на порушення конституційн их прав і свобод людини і гром адянина, знищення, пошкоджен ня майна фізичної або юридич ної особи, держави, Автономно ї Республіки Крим, територіа льної громади, незаконне зав олодіння ним.

Відповідно до пункту 11 ста тті 10 Закону України «Про держ авну податкову службу в Укра їні»державні податкові інсп екції в районах, містах без ра йонного поділу, районах у міс тах, міжрайонні та об'єднані д ержавні податкові інспекції виконують, зокрема, функцію п одання до судів позовів до пі дприємств, установ, організа цій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одерж аних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, оде ржаних без установлених зако ном підстав, а також про стягн ення заборгованості перед бю джетом і державними цільовим и фондами за рахунок їх майна .

Судом першої інстанції вст ановлено та не оскаржується апелянтом, що відповідач не з вертався до суду з позовом що до визнання вищевказаних уго д недійсними і стягнення в до ход держави коштів, одержани х ними за такими угодами, що та кож свідчить про недоведеніс ть підстав нікчемності догов орів поставки.

Колегія суддів не приймає п осилання апелянта на те, що пі дставами визнання нікчемним вищенаведеного правочину є порушення справи про банкрут ство, анулювання свідоцтва п латника податку на додану ва ртість та відсутність за міс цезнаходженням Товариств о з обмеженою відповідальн істю «Спецмегасервіс», оскіл ьки справа про банкрутство № 22/84 б порушена судом 16 листопад а 2009 року (арк. спр. 53), анулювання свідоцтва реєстрації платни ком податку на додану вартіс ть Товариство з обмежено ю відповідальністю «Спецмег асервіс»відбулося 05 лютого 201 0 року (арк. спр. 54-55), наведені обс тавини відбулися пізніше, ні ж здійснювались поставки тов ару за спірним договором. Крі м того, порушення справи про б анкрутство не є підставою дл я визнання договору нікчемни м.

З приводу визначених пода тковим органом порушень, кол егія суддів зазначає, що в акт і перевірки та в матеріалах с прави відсутні докази неспла ти всіма переліченими постач альниками по ланцюгу податку на додану вартість до бюджет у, не надані докази визнання н едійсними угод укладених між позивачем та його постачаль никами, й між постачальникам и за ланцюгом, при цьому, незна ходження підприємства за юри дичною адресою - не є ознако ю несплати податків.

Податковий орган, посилаюч ись на факт порушення постач альниками по ланцюгу вимог п одаткового законодавства що до внесення податку на додан у вартість до бюджету в поруш ення вимог статті 71 Кодексу ад міністративного судочинств а України не надає до справи ж одного доказу недотримання в изначеними в акті перевірки підприємствами вимог Закону України «Про податок на дода ну вартість».

До того ж, Законом України « Про податок на додану вартіс ть»право платника податку на бюджетне відшкодування не п оставлене в залежність від н еможливості підтвердити пра вові відносини постачальник ів по всьому ланцюгу до кінце вого продавця товарів (послу г), тому колегія суддів не прий має доводи апелянта про прав омірність зменшення суми бюд жетного відшкодування.

Відповідно до частини 2 стат ті 71 Кодексу адміністративно го судочинства України в адм іністративних справах про пр отиправність рішень, дій чи б ездіяльності суб'єкта владни х повноважень обов'язок щодо доказування правомірності с вого рішення, дії чи бездіяль ності покладається на відпов ідача, якщо він заперечує про ти адміністративного позову .

Податковим органом не дове дено, що зазначені господарс ькі операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведен о відсутність правових підст ав для включення сум податку на додану вартість до податк ового кредиту позивача.

На думку колегії суддів, ная вність у позивача податкових накладних, виданих особами, я кі після здійснення господар ських операцій були ліквідов ані, за умови встановлення су дом факту здійснення господа рських операцій, не є безумов ною підставою для не віднесе ння зазначених у цих накладн их сум до податкового кредит у.

Відповідно до статті 159 Код ексу адміністративного судо чинства України судове рішен ня повинно бути законним і об ґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висно вку, що судом першої інстанці ї правильно встановлені обст авини справи та постанова пр ийнята з дотриманням норм ма теріального та процесуально го права, доводи апеляційної скарги не спростовують висн овків суду першої інстанції, тому підстав для задоволенн я апеляційної скарги та скас ування постанови суду не вба чається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адмініст ративного судочинства Украї ни, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Слов' янської об' єднаної державн ої податкової інспекції на п останову Донецького окружно го адміністративного суду ві д 02 листопада 2010 року у адмініс тративній справі № 2а-21376/10/0570 - зал ишити без задоволення.

Постанову Донецьког о окружного адміністративно го суду від 02 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-21376/10/0570 за позовом Товариств а з обмеженою відповідальн істю «Будматеріали»до Слов' янської об' єднаної державн ої податкової інспекції Доне цької області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000132342/0 від 17 серпня 2010 ро ку - залишити без змін.

Вступна та резолютивна ч астини ухвали проголошена у судовому засіданні 03 грудня 20 10 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпос ередньо до Вищого адміністра тивного суду України протяго м двадцяти днів з дня складан ня ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі скл адена та підписана колегією суддів 06 грудня 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіон ова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська