Постанова

від 19.12.2007 по справі а20/355-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А20/355-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.12.07р.

Справа № А20/355-07

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ  

до  Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 3 119 063 грн. 45 коп.

Суддя  Пархоменко Н.В.

Секретар судового засідання помічник судді  Іванова М.О.

Представники сторін:

  Від позивача: Петренко Н.В., головний спеціаліст, довіреність №03-06/1087 від 21.08.2007р.

Від відповідача: Ангелов Є.М., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №250/10 від 02.01.2007р.

                             Ковальов С.М., довіреність від 02.01.2007р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача  адміністративно господарські санкції у сумі –2948353грн.02коп., 170710грн.43 коп.    пені    за не створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів  у 2006 році..

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав..

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на статтю 218 Господарського кодексу України   яка передбачає що   господарсько-правова відповідальність   настає , якщо учасник господарських відносин не доведе, що ними вжито усіх  залежних від нього  заходів для недопущення  господарського правопорушення. Вважають що вжили всіх заходів щодо створення нормативу робочих місць на підприємстві,  щомісячно надавали звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць  до центру зайнятості, всі інваліди що були направлені були працевлаштовані, посилаються на лист Ленінського центру зайнятості  «№ 1270 від 17.12.2007 року в якому зазначено що за 2006 рік  до Ленінського центру зайнятості  за допомогою у працевлаштуванні звернулось  16 інвалідів  на весь район , тобто вважають що у них не було можливості працевлаштувати необхідну кількість  інвалідів .       

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.              Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності  суд ,-

                                                       ВСТАНОВИВ :

На підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-12 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі-підприємства) незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної численності працюючих, а якщо працює  від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця.

У відповідності до п. 9 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб , реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

         Згідно статті 20 вищеназваного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче  місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств,   організацій   громадських   організацій  інвалідів, фізичних   осіб,   на  яких  працює  від  8  до  15  осіб,  розмір адміністративно-господарських  санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі   половини   середньої   річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю.     

         Відкритим  акціонерним товариством  «Дніпропетровський металургійний  завод  ім.. Петровського  »  був наданий позивачу, Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів  звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік.  Згідно наданого звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 7530 осіб, фонд оплати праці складає 1370443,8 грн., середньорічна заробітна плата складає –18199,7 грн. Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу становить 301 особа  за даними  звіту на підприємстві    працювало  139 інвалідів.

     Стаття 19 Закону про захист інвалідів ( 875-12)  встановлює  для   підприємств  (об'єднань),  установ  і  організацій  (далі  - підприємства)   нормативи   робочих   місць,    призначених    для  працевлаштування інвалідів.

     Частиною першою   статті  18  названого  Закону  (  875-12  )  передбачено що    працевлаштування    інвалідів   здійснюється  центральним  органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,    органами   місцевого   самоврядування,   громадськими   організаціями  (редакція  на 01.01.2006 рік ) з 18.03 2006 року діє нова редакція статті 18  яка передбачає     забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,  в тому числі з умовою про виконання  роботи вдома,   здійснюється   шляхом  їх  безпосереднього  звернення  до підприємств,  установ,  організацій   чи   до   державної   служби зайнятості  тобто і нова редакція статті 18 Закону не звільняє  державні служби зайнятості  від забезпечення прав інвалідів  на працевлаштування.

    Законодавство   про соціальний  захист  інвалідів  дає  підстави  для  висновку  про  те,  що  обов'язок  підприємства   щодо  створення  робочих  місць  для  інвалідів   і  працевлаштовувати інвалідів  на створені робочі місця не звільняє і державні служби зайнятості  від працевлаштування інвалідів.  

      Як вже зазначалась,  згідно статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХХІІ (зі змінами та доповненнями)  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції.

       Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання   регламентується розділом У  Господарського кодексу України  ( статті 216 –257 ) .

   Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності  до суб'єктів господарювання можуть бути  застосовані уповноваженими органами  державної влади  або органами  місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції

   Згідно  частини 1 статті  218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе , що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення  господарського правопорушення.

         Суд вважає що відповідачем вжито всіх заходів  щодо створення нормативів робочих місць щодо працевлаштування інвалідів, а саме  :

-          відповідач  своєчасно інформував  Центр зайнятості та Управління праці та соціального захисту населення  про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, що підтверджується  щомісячними звітами  відповідача до центру зайнятості .

-          Довідкою  управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради № 1241 від 15.05.2007 року , якою підтверджується  щомісячне надання  ВАТ «Дніпропетровський металургійний  завод  ім.. Петровського  », протягом 2006 року  звітів про наявність вакансій , в 2006 році за направленням центру зайнятості  було працевлаштовано одну  особу.  

-          Довідкою  Ленінського районного центру зайнятості   № 369  від 10.05.2007 року  якою підтверджується  щомісячне надання ВАТ «Дніпропетровський металургійний  завод  ім.. Петровського»протягом 2006 року  звітів про наявність вакансій , в 2006 році за направленням центру зайнятості  направлялись інваліди, але інваліди відмовились від запропонованих пропозицій ,  випадки  безпідставної відмови у прийнятті інвалідів не мали місце.

 Посилання  позивача    на Порядок  надання підприємствами , установами , організаціями, фізичними особами, що використовують найману правцю, звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації , необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007року № 70 „ Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  суд не приймає оскільки позов пред'явлено за не створення робочих місць у 2006 році, а  постанова № 70 була прийнята 31.01.2007р.. тому її дія не розповсюджується на спірні правовідносини.

 За таких підстав суд вважає, що   відсутня вина відповідача у невиконанні вимог статей 19,20  Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні „.

   Приймаючи до уваги викладене позов задоволенню не підлягає.

  Керуючись статтями 94,160-163, 167 , пунктом 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,

                                          П О С Т А Н О В И В :

         В позові відмовити.

    Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Н.В. Пархоменко

постанова виготовлена

в повному обсязі  24.12.07р.