Рішення

від 29.03.2012 по справі 24/005-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/005-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2012 р.                                                                  Справа № 24/005-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро»

про стягнення 11 500, 00 грн.

за участю представників:

позивача:не з'явились

відповідача:не з'явились

     суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 11 500, 00 грн. заборгованості за договором поставки № 347/08/11 від 15.08.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.03.2012 р.

У судовому засіданні 15.03.2012 р. представник позивача надав суду клопотання про зменшення суми боргу № 50/12 від 14.03.2012 р., у якому він зазначає, що відповідачем було частково сплачено борг у сумі 1 600, 00 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача 9 900, 00 грн. заборгованості за поставлений товар та 1 609, 50 грн. судового збору.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подане представником позивача клопотання, суд вирішив його задовольнити. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 900, 00 грн. з підстав, заявлених у позові.                                               

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2012 р. відкладено розгляд справи на 29.03.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

29.03.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 55/12 від 29.03.2012 р. (вх. № 4943 від 29.03.2012 р.), у якому він зазначає, що відповідачем було частково сплачено борг у сумі 1 600, 00 грн., а тому просить суд припинити провадження у даній справі в частині сплаченої суми боргу та стягнути з відповідача 9 900, 00 грн. заборгованості за поставлений товар і 1 609, 50 грн. судового збору.

Розглянувши вищезазначене клопотання, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Судом не може бути припинене провадження у даній справі в частині сплаченої суми боргу у розмірі 1 600, 00 грн., оскільки у судовому засіданні 15.03.2012 р. судом було задоволено клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог на сплачену суму боргу –1 600, 00 грн. Таким чином, у даному судовому засіданні розглядаються  вимоги позивача про стягнення з відповідача лише 9 900, 00 грн.                                               

У дане судове засідання представник позивача не з'явився, однак ним було подано через канцелярію суду клопотання № 56/12 від 29.03.2012 р. (вх. № 4943 від 29.03.2012 р.) про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма»за наявними у справі документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 24.02.2012 р. та від 15.03.2012 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.  

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 24.02.2012 р. місцезнаходження відповідача: 09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Шкільна, буд. 2, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

15.08.2011 р. між сторонами було укладено договір поставки № 347/08/11, за умовами якого позивач зобов'язався передати у зумовлені строки у власність відповідача товар, а відповідач –прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, в строки і на умовах, які передбачені даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору товар постачається за цінами, які формуються відповідно до чинного законодавства України і погодженими сторонами при узгодженні заявки і зазначеними в накладній на відпуск товару, які є невід'ємною частиною даного договору і в яких фіксується торгова націнка. Фактом узгодження цін на товар вважається накладна підписана обома сторонами. Заявка на поставку товару погоджується сторонами електронною поштою, факсимільним зв'язком або телефонограмою.

Згідно з п. 2.2 договору загальна ціна даного договору визначається сумою всіх накладних на відпустку товару за даним договором.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що датою і доказом поставки товару вважається дата підписання відповідачем або його перевізником накладної на відпустку товару.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач проводить оплату товару на протязі 30 календарних днів від дати поставки. Кінцева дата розрахунків зазначається в накладній на відпуск товару.

Згідно з п. 6.2 договору відповідач перераховує гроші за поставлений товар за реквізитами позивача, що зазначені в даному договорі. Товар вважається оплаченим, якщо гроші поступили на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 6.3 договору якщо відповідач розраховується за поставлений товар частковими платежами за декількома різними накладними, то відповідач зобов'язаний в платіжному дорученні на перерахування грошових коштів вказати номер накладної, за якою проводиться розрахунок. В разі, якщо відповідач перерахує грошові кошти і не укаже за якою накладною було здійснено розрахунок, позивач вправі самостійно, на свій розсуд здійснити зарахування грошових коштів за різними накладними.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р.

На виконання умов договору, позивач по товарно-транспортним накладним № 9709 від 18.11.2011 р. на суму 1 077, 25 грн., № 11085 від 22.11.2011 р. на суму 1 024, 83 грн., № 11076 від 22.11.2011 р. на суму 1 086, 94 грн., № 11155 від 22.11.2011 р. на суму 584, 33 грн., № 11156 від 22.11.2011 р. на суму 17, 39 грн., № 12260 від 24.11.2011 р. на суму 725, 55 грн., № 12643 від 25.11.2011 р. на суму 1 000, 49 грн., № 12642 від 25.11.2011 р. на суму 7, 04 грн., № 12855 від 25.11.2011 р. на суму 1 065, 07 грн., № 14189 від 29.11.2011 р. на суму 529, 73 грн., № 14199 від 29.11.2011 р. на суму 589, 45 грн., № 14198 від 30.11.2011 р. на суму 560, 11 грн., № 15660 від 09.12.2011 р. на суму 921, 36 грн., № 15659 від 09.12.2011 р. на суму 80, 00 грн., № 19002 від 16.12.2011 р. на суму 1 016, 04 грн., № 22232 від 23.12.2011 р. на суму 1 245, 90 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму –11 531, 48 грн., а відповідач, на підставі генеральної довіреності вих. № 11 від 30.08.2011 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 1 631, 48 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами 12.03.2012 р. було підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що станом на 07.03.2012 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніфарма»становить 9 900, 00 грн. Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача  9 900, 00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма»задовольнити повністю.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро»(09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Шкільна, буд. 2, ідентифікаційний код - 37547279) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма»(04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 21-А, ідентифікаційний код - 24376098) 9 900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3.   Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

            Суддя                                                                                                           Т.В. Лутак