Постанова

від 06.10.2008 по справі 6205-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6205-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.10.2008Справа №2-31/6205-2008А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.

за участю представників сторін :

від позивача  –  Горохова С.Ю., дов. у справі

від відповідача –  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Приватного підприємства «Транспортник» (смт.Чорноморське, вул.Індустріальна, 5; 97400, м.Євпаторія, вул.Крупської, 7)

до відповідача – Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АРК (96400, Чорноморський район, смт.Чорноморське, вул.Щорса, 4)

про визнання нечинним рішення  

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транспортник» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Євпаторія АРК з позовними вимогами про визнання недійсним рішення №0100252330 від 25.04.2008 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 940 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка приватного підприємства «Транспортник» проведена відповідачем без законних підстав, при відсутності відповідних повноважень на її проведення і з порушенням встановленого порядку її проведення. Крім того, вказує на не підтвердження відповідачем відповідними доказами встановлених у акті перевірки порушенеь доказів порушень

Ухвалою суду від 19.06.2008р. замінено відповідача  у справі на належного – ДПІ в м.Євпаторія замінено на ДПІ в Чорноморському районі АРК.

У ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги відповідною заявою (а.с.45) і просить визнати нечинним рішення ДПІ в Чорноморському районі  від  25.04.2008р. №0100252330.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов. Вважає, що перевірку проведено при наявності законних підстав, а положення ст..11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосуються порядку проведення планових або позапланових перевірок саме фінансово-господарсьеої діяльності платника податків і не можуть застосовуватись до планових чи позапланових перевірок у сфері готівкового обігу, правил торгівлі та патентування. Вказує, що формальні невідповідності акту перевірки не спростовують встановленого перевіркою порушення позивача і не можуть тягнути за собою недійсність прийнятого на підставі акту перевірки рішення.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України після початку діяльності окружного адміністративного суду на господарський суд покладено обов'язок вирішення адміністративних справ, підвідомчих господарському суду відповідно до Господарського процесуального кодексу України, провадження в яких було відкрито місцевим господарським судом до початку діяльності відповідного адміністративного суду, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Приватне підприємство «Транспортник» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Чорноморською районною державної адміністрацією АРК 25.06.2002 р. І знаходиться на обліку як платник податків, зборів, обов'язкових платежів в ДПІ в Чорноморському районі АРК.

11.04.2008 р. ДПІ в м.Євпаторія АРК проведена перевірка з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу у господарської одиниці – маршрутному таксі приватного підприємства «Транспортник» на кінцевій зупинці, розташованій за адресою : м.Євпаторія, вул..Інтернаціональна, про що складений відповідний акт перевірки №000148 від 11.04.2008 р.

Перевірка проведена на підставі направлень №230 від 11.04.2008 р. та №231 від 11.04.2008р., виданих старшому державному податковому ревізору-інспектору податкової служби ДПІ в м.Євпаторія Володарцю О.О., та старшему державному податковому ревізору-інспектору податкової служби ДПІ в м.Євпаторія Ільяшенко Л.І., а також плана-графику проведення перевірок об'єктів торгівлі, загального харчування та послуг, затвердженого в.о. начальника ДПІ в м.Євпаторія.

Перевіркою встановлені порушення вимог п.п.1,2,6,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, загального харчування та послуг», а саме : проведення розрахункової операції на суму 3 грн. без застосування РРО, РК, КОРО, не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, вказаних у розрахункової книжці, на суму 117,00 грн.; не забезпечено збереження КОРО на протязі встановленого строку.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Чорноморському районі АРК (за місцем реєстрації позивача) винесено рішення №0100252330 від 25.04.2008 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 940 грн., відповідно до ст..ст. 17, ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства  є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку  органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов'язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Зокрема, право на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів державної  податкової служби закріплено у п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України.

Тобто безпосередньо цей Закон не регулює порядок і підстави для проведення такого виду перевірок. Не існує з цього питання й будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би регламентував окремий порядок їх проведення, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Отже на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу  поширюється порядок, встановлений ст.ст.11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Тому доводи  відповідача щодо непоширення норм цього закону на проведення даного виду перевірок не приймаються судом до уваги через їх необґрунтованість.

Відповідно до вимог статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Право на проведення планової  виїзної перевірки  платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної  перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Згідно з частиною 1 статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи  органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не  надано доказів дотримання вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме, не  доведено, що позивачу у встановлений законом строк надсилалось повідомлення про проведення планової (як вказано у направленнях на перевірку (а.с.57,58)) перевірки, також не надано доказів пред'явлення направлень на перервірку безпосередньо платнику податків під розпис.

Крім того, статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вважаються позаплановими перевірками і здійснюються на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформляється наказом, в якому зазначаються підстави проведення   позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Отже в порушення приписів статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковим органом було проведено планову перевірку позивача.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що акт перевірки №000148 від 11.04.2008р., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів і відповідно до вимог ст.ст.69,70,86 КАС України судом  не приймається акт перевірки №000148 від 11.04.2008р. як доказ встановлення факту порушення позивачем п.1,2,6,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки він одержаний з порушенням закону.

Крім того, відповідачем не доведено і не підтверджено дркументально факт вчинення позивачем вказаних порушень закону. Висновки перевиряючих, викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  

Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Відповідно до вимог частині 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави  для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу.

З акту перевірки не можливо дійти однозначного висновку про те, що  зазначені порушення дійсно мали місце.   Так з акту неможливо встановити яке саме порушення зафіксовано: проведення розрахункової операції без використання РРО або без використання РК, чи КОРО, при тому що позивач відповідно до ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при   продажу   проїзних   і  перевізних  документів  на автомобільному транспорті з видачею талонів,  квитанцій,  квитків, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовує.

Відсутні докази у підтвердження встановленого у акті перевірки порушення щодо незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, зазначених у розрахунковій книжці (відсутній покупюрний опис готівкових коштів, не зазначено номер розрахункової книжки). При цьому у акті перевірки вказується  взагалі про відсутність розрахункових книжок.  Отже не можливо визначити як відповідач встановив зазначене порушення і саме в розмірі невідповідності 117грн.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки, а також обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано. Відповідач не надав докази, що підтверджують факти, викладені у акті перевірки, та документально не спростував наведені позивачем доводи щодо підстав незаконності спірного рішення, тому суд вважає безпідставними висновки, зроблені в акті перевірки та неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 940грн.   рішенням Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АРК від 25.04.2008р. №0100252330.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню, а рішення  №0100252330 від 25.04.2008р. ДПІ в Чорноморському районі АРК  визнанню нечинним.

Судові витрати, понесені позивачем,  підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

У судовому засіданні 06.10.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 13.10.2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9, 70, 71, 86, ч.1ст.94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції  в Чорноморському районі АРК  від 25.04.2008р. №0100252330 про застосування до приватного підприємства «Транспортник» штрафних санкцій в розмірі 940 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Транспортник», (смт.Чорноморське, вул..Індустріальна, 5; 97400, м.Євпаторія, вул..Крупської, 7; ідентифікаційний код 31833664) 3,40грн. державного мита.

Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі  – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.