Рішення

від 04.09.2008 по справі 7/144пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/144пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.08                                                                                 Справа № 7/144пн.

За позовом Комунального  підприємства  "Креміннатеплокомуненерго", м. Кремінна Луганської області                                                   

до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ

про визнання таким, що не є правонаступником

                                                                                                                      Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Якимович О.В., довіреність № 01 від 04.01.08;

від відповідача –Мажура Н.А., довіреність № 18-01-21-08 від 26.08.08.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу визнати Комунальне підприємство  "Креміннатеплокомуненерго" таким, що не є правонаступником Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго".

           Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 15/42-17-04 від 28.08.08, посилаючись зокрема на те, що передача цілісного майнового комплексу була здійснена з дотриманням чинного на той час законодавства та з оформленням документів закріплених підписом та печаткою, про що свідчать надані позивачем докази та лист директора Комунального  підприємства  "Креміннатеплокомуненерго" Рачинського А.А., який було узгоджено з головою Кремінської районної ради Назаренко Ю.І.

          На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.08.08 до 04.09.08, 11-10.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Кремінської районної ради № 321а від 29.09.2005р. було виділено із складу ЛОКСТП "Луганськтеплокомуненерго" та передано у спільну власність територіальних громад Кремінського району цілісний майновий комплекс Кремінського експлуатаційного району ЛОКСТП "Луганськтеплокомуненерго" зі всіма активами та пасивами.

Рішенням Кремінської районної ради № 26/2 від 13.10.2005р. було створено   Комунальне підприємство  "Креміннатеплокомуненерго" на базі цілісного майнового комплексу Кремінського експлуатаційного району ЛОКСТП "Луганськтеплокомуненерго" та затверджено його Статут.

Позивач вважає, що він не є правонаступником Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго"  та просить визнати цей факт у судовому порядку.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що майно цілісного майнового комплексу передано безкоштовно у спільну власність Кремінської районної ради. На цей час відповідач не був його власником.  Відповідач передав майнові права та обов'язки за актом своєму структурному підрозділу, який не має статусу юридичної особи, а тому не має цивільної дієздатності.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 15/42-17-04 від 28.08.08.  

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.

         За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

         Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім випадків, визначених у цій статті. Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори, про приватизацію державного житлового фонду; спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Даний спір між позивачем і відповідачем не підпадає під жодну з перелічених підстав, а відтак підлягає розгляду господарським судом.

         Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову –матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

-          визнання права;

-          визнання правочину недійсним;

-          припинення дії, яка порушує право;

-          відновлення становища, яке існувало до порушення;

-          примусове виконання обов'язку в натурі;

-          зміна правовідношення;

-          припинення правовідношення;

-          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-          відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-   визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;

-   суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання

недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

         Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 13.07.04 у справі № 10/732 та від 14.12.04 у справі № 6/11. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

        Предмет позову, а саме вимога визнати Комунальне підприємство  "Креміннатеплокомуненерго" таким, що не є правонаступником Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", це фактично вимога про встановлення факту, яка не відповідає встановленим законом або договором способам захисту порушеного права чи інтересу.

За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 41, 12, 21, 49, 77, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –08.09.08.  

                          Суддя                                                                            Т. Л. Калашник