18/256-06 (16/182-06)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
26.09.06р.
Справа № 18/256-06 (16/182-06)
За позовом Заступника прокурора м.Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
м.Кривий Ріг Дніпропетровська обл.
до Госпрозрахункового об'єднання ринків міста Кривого Рогу
Дніпропетровської обласної спілки споживачів товариства
м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 73 010,15 грн.
Суддя Петрова В.І.
Представники:
за участю прокурора: не з'явився
від позивача: Гудима Т. В. (дов. № 7/26-1775 від 04.08.2006 р.)
від відповідача: Марченко О. О. (дов. № 223 від 08.06.2006 р.)
СУТЬ СПОРУ:
Заступник прокурора м. Кривого рогу, який заявив позов в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, просить стягнути з Госпрозрахункового об'єднання ринків міста Кривого Рогу Дніпропетровської обласної спілки споживачів товариства м.Кривий Ріг, на користь Криворізької міської ради збитки у розмірі 73 010,15грн.
Позовні вимоги обґрунтовує безпідставністю користування відповідачем земельною ділянкою площею 6060м.кв. по вул. Купріна, 123 у Центрально-Міському районі м. Кривому Розі з 29.09.2003р.
Позивач підтримав позовні вимоги прокурора.
Відповідач позов не визнає, зазначає, що, оскільки позивач не укладав договору оренди, але і не заперечував проти використання земельної ділянки, яка була раніше надана під склади сільгосппродуктів, він, враховуючи, що за користування землею необхідно здійснювати оплату, сплачує в установленому порядку земельний податок (факт того, що у нього немає заборгованості посвідчує довідкою державної податкової інспекції).
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.09.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
29.09.2000р. між виконкомом криворізької міської ради (орендодавець) та Госпрозрахунковим об'єднанням ринків міста Кривого Рогу Дніпропетровської обласної спілки споживачів товариства (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу в тимчасове користування надана земельна ділянка площею 6060м.кв. строком на три роки, тобто до 29.09.2003р. Земельна ділянка передавалася з метою несільськогосподарського використання для розміщення складу сільгосппродуктів по вул. Купріна, 123 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.
Відповідно до п.3.1 зазначеного договору за користування земельною ділянкою орендар оплачує орендодавцю орендну плату на рік у розмірі 1% від її грошової оцінки.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що по закінченню терміну договору орендар має переважне право на продовження дії договору на новий термін (на наступний календарний рік). В цьому разі він повідомляє письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін (наступний календарний рік) не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.
Із змісту зазначеного пункту вбачається, що продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору можливе без повторного укладення договору, що не кореспондується з приписами ст. 33 Закону України „Про оренду землі”, в якій зазначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Після закінчення строку договору оренди орендодавець не надсилав орендарю будь-яких письмових заперечень щодо користування земельною ділянкою.
Листами від 27.04.2004р. та від 05.01.2005р. відповідач просив позивача продовжити договір оренди, але на свої прохання відповіді від орендодавця щодо продовження договору не отримував.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про плату за землю” (далі –Закон) використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів–учасників угоди про розподіл продукції сплачують земельний податок.
Згідно з ст. 5 Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
У зв'язку з тим, що від позивача не надходило заперечень щодо користування земельною ділянкою на якій розміщені склади для сільгосппродуктів, та відповідно до зазначеного Закону, відповідач за користування земельною ділянкою сплачував земельний податок, що підтверджено довідкою державної податкової інспекції (л. с. 57).
Відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ № 284 від 19.04.1993р. власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Крім інших збитків, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у т.ч. орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
За загальним правилом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення його цивільного права має право на їх відшкодування (ч.1 с т. 22 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібно наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка; дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладені вище обставини суд не вбачає, що позивач довів вину відповідача в неотриманні ними доходу, який він міг би одержати внаслідок орендних платежів, а також причинного зв'язку між збитками у вигляді не отриманого доходу та діями відповідача.
Крім того, позивач не довів, які ним були вжиті заходи для одержання доходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 33, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
Позивачу в позові відмовити.
Суддя
В.І. Петрова
Рішення підписано10.10.06 р.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 26.09.2006 |
Оприлюднено | 22.08.2007 |
Номер документу | 223375 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петрова В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні