Рішення

від 16.10.2008 по справі 18/4385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/4385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "16" жовтня 2008 р.                                                                       Справа №  18/4385

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

          від позивача –Олійник Є.П. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом     дочірнього підприємства „Паколе - Україна”, м. Ужгород, Закарпатської

                      області

до                    товариства з обмеженою відповідальністю “Мармарис”, м. Черкаси

про                  стягнення 26 946 грн. 87 коп. 

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року дочірнє підприємство “Паколе –Україна”, м. Ужгород звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Мармарис” м. Черкаси заборгованості в розмірі 30167,65 грн. за поставлений товар в грудні 2006 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив свої позовні вимоги (заява від 16.10.2008 року), в зв'язку з чим просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мармарис” заборгованості в розмірі 26946 грн. 87 коп., в тому числі: 20703 грн. 08 коп. –основної заборгованості, 1026 грн. 87 коп. –3% річних та 5216 грн. 92 коп. –боргу,  що виник внаслідок інфляції.   

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання представника не направив, своїм правом на захист підприємство не скористалося.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.10.2008 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/4385.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 08.12.2006 року між дочірнім підприємством “Паколе –Україна” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мармарис” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №08/12/06.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 вищезазначеного договору продавець зобов'язувався поставити та передати покупцеві у власність нагрівачі газові трубні випромінюючі типу ZENІТ угорського виробництва ( товар), а покупець зобов'язувався оплатити товар на умовах договору.

На виконання вимог п.п. 1.1, 4.1. та 5.1 вказаного договору, позивачем 25.12.2006 року було поставлено та передано у власність відповідачу зазначені обігрівачі. Товар було прийнято представником відповідача по довіреності серії ЯМС №601852 від 22.12.2006 року (а.с. 20).

Відповідно до п. 2.3 договору №08/12/06 позивачем було виписано відповідні бухгалтерські документи по факту передачі товару у власність відповідача, зокрема накладну №46/131 від 25.12.2006 року, податкові накладні №№63, 64 від 14.12.2006 року та від 25.12.2006 року відповідно та товарно –транспортну накладну ААК №105719 від 26.12.2006 року (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.2  договору оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом 30% попередньої оплати на момент замовлення на відповідний розрахунковий рахунок продавця і 70% після отримання товару покупцем, не пізніше 19.02.2007 року.

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав не повністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Мармарис” заборгованість в сумі 20703 грн. 08 коп. визнано повністю, що підтверджується копією акту звірки взаємних розрахунків від 07.02.2008 року ( а.с. 21) та копією листа від 09.02.2008 року №3 (а.с. 22).

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 20703 грн. 08 коп. –заборгованості по договору купівлі-продажу №08/12/06 від 08.12.2006 року.

Позивачем до відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за поставлений товар за №1 від 27.06.2008 року.

Відповідач відповіді на претензію-вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням п.2.2 договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем не пізніше 19.02.2007 року.  

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст.ст.33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

          Таким чином сума боргу в розмірі 20703 грн. 08 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано 5216 грн. 92 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1026 грн. 87 коп. –3 % річних, нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

З розрахунку доданого до позовної заяви та з клопотання про зменшення позовних вимог вбачається, що інфляційні нарахування було здійснено позивачем за період березень 2007 року-травень 2008 року, а нарахування 3% річних за період з 19.02.2007 року по 16.10.2008 року.

Нарахування вищезазначених штрафних санкцій здійснено позивачем у меншому розмірі ніж це передбачено цивільним законодавством, проте, позивач самостійно визначив предмет та розмір позовних вимог, а тому даний розрахунок не суперечить приписам ст.625 ЦК України, у зв'язку з чим дані зменшені позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідач під час розгляду даного спору вищенаведеного належними та допустимими доказами не спростував, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мармарис” вул. Енгельса, 267, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 34503574, р/р 26002051504673 в ЧГРУ “Приватбанку”, МФО 354347 на користь дочірнього підприємства “Паколе - Україна” пл.  Кирила і Мефодія,1/57, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 32890979, р/р 26005301202231 в ЗЦВ “Промінвестбанк” м. Ужгород, МФО 312163 -  20703 грн. 08 коп. –основної заборгованості, 1026 грн.   87 коп. –3% річних, 5216  грн. 92 коп. –боргу, що виник внаслідок інфляції, 269       грн.  47 коп. витрат на сплату державного мита, та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                 3.  Видати наказ.

4.  Видати дочірньому підприємству “Паколе  -Україна” довідку на повернення       

    зайво сплаченого державного мита.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                                   Васянович А.В.

Повний текст судового рішення підписано 21.10.08 року.