Постанова

від 09.02.2012 по справі 9101/30555/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р.

       справа № 2а-4085/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний  суд у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А.  Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:          Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року по справі №2а-4085/10/0470 за позовом приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»до Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення - рішення, -    

в с т а н о в и В :

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010р. №0000292301/1 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки податкового органу щодо відсутності у платника права на бюджетне відшкодування з огляду на не підтвердження фактичної сплати ПДВ до бюджету постачальниками товарів по ланцюгу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що право платника на бюджетне відшкодування залежить від належного виконання своїх обов'язків, у тому числі сплата податку до бюджету, постачальниками товарів по ланцюгу до виробника і у разі не встановлення податковим органом фактичної сплати податку до бюджету всіма постачальниками по ланцюгу, покупець не набуває права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених у вартості поставленого товару.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив»(далі ПАТ «ДЗМД») подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави та порядок набуття платником податку права на бюджетне відшкодування. Податковим органом, в акті перевірки, не визначено тих законодавчих підстав, які б унеможливлювали отримання позивачем права на бюджетне відшкодування. Перевірка постачальників товару по ланцюгу, що було зроблено ДПІ, не може впливати на правильність заявлених до бюджетного відшкодування сум, у разі фактичного здійснення господарських операцій, поставки товару та сплати сум ПДВ у вартості поставленого товару.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами невиїзної документальної перевірки приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», з питання правомірності формування податкового кредиту та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин ПАТ «ДЗМД» з контрагентами по ланцюгах постачання за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 2009 року, що вплинуло на заявлені суми ПДВ до відшкодування по деклараціям з ПДВ за травень, серпень, вересень, листопад 2009 року, складено Акт №439/23-т/23-408/31980517 від 05.02.2010р.

В зазначеному акті зроблено висновок про те, що ПАТ «ДЗМД»зменшується неправомірно заявлене до відшкодування ПДВ з бюджету на суму 575 578, 00грн., за наступні періоди:

-          по декларації з ПДВ за травень 2009р. - сума у розмірі 43 056, 00 гри., яка заявлена на розрахунковий рахунок ПАТ «ДЗМД»(рядок 25.1 декларації за травень 2009р., з урахуванням уточнюючих розрахунків від 04.09.2009р.№79001; від 03.12.2009 № 105127; від 03.02.2010 № 45582).

-          по декларації з ПДВ за серпень 2009р. - сума у розмірі 445 637, 00 грн., яка заявлена на розрахунковий рахунок ПАТ «ДЗМД»(рядок 25.1 декларації за серпень 2009р. уточнюючих розрахунків (від 03.12.2009р. № 105128; від 03.02.2010 № 45583).

-          по декларації з ПДВ за вересень 2009р. - сума у розмірі 19 985, 00 грн., яка заявлена на розрахунковий рахунок ПАТ «ДЗМД»(рядок 25.1 декларації за вересень 2009р., з урахуванням уточнюючого розрахунку від 23.12.2009р. №108625).

-          по декларації з ПДВ за листопад 2009р. - сума у розмірі 66 900, 00 грн., яка заявлена на розрахунковий рахунок ПАТ «ДЗМД»(рядок 25.1 декларації за листопад 2009р.).

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що згідно п.1.3 ст.1, пп..7.7.1, 7.7.2 пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», положень Бюджетного кодексу України, не встановлено факту надмірної сплати податку до бюджету постачальниками 3,4,5 ланки ПАТ «ДЗМД», оскільки основні постачальники ПАТ «ДЗМД»- ТОВ ТД «Агрохімхолдинг», ТОВ «Агрофест-Україна», ТОВ «Волари-Експорт»по ланцюгу постачання мали «сумнівні»взаємовідносини з недобросовісними суб'єктами господарювання, які мають ознаки «фіктивності», визнані банкротами, що не дає ДПІ підстав зробити висновок про фактичну сплату постачальниками товарів (по ланцюгу до виробника) ПДВ до бюджету.

З огляду на акт перевірки, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету його постачальниками по ланцюгу, у спірному випадку постачальниками продавців, які мали взаємовідносини з ПАТ «ДЗМД»у перевіряємому періоді. Така позиція ДПІ обґрунтована посиланням на п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до якого, на думку ДПІ, відшкодуванню підлягають лише суми, які фактично були сплачені до бюджету постачальниками товару (робіт, послуг). Тобто, право платника на бюджетне відшкодування залежить від належного виконання своїх обов'язків, у тому числі сплата податку до бюджету, постачальниками товарів по ланцюгу до виробника і у разі не встановлення податковим органом фактичної сплати податку до бюджету всіма постачальниками по ланцюгу, покупець не набуває права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених у вартості поставленого товару.

На підставі Акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010р. №0000292301/1 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 575 578, 00грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

За наслідками перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу того, чи виникає у платника податку право на бюджетне відшкодування у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету постачальниками такого платника по ланцюгу.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податкового кредиту.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.  Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, придбані товари (роботи, послуги) мають використовуватися у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідачем, з огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних рішень, не заперечувалась реальність господарських операцій між позивачем та основними постачальниками у перевіряємому періоді (ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг», ТОВ «Агрофест- Україна», ТОВ «Волари Експорт»), не заперечувалась і сплата позивачем ПДВ у вартості поставлених товарів (металобрухту), що підтверджено відповідними податковими накладними, відносно складення яких податковим органом зауважень не висловлено, не заперечувалось і фактичне використання поставленого товару у власній господарській діяльності позивача. Реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, факт поставки товарів, сплата ПДВ у вартості таких товарів та відображення цих операцій у податковому обліку, підтверджується і Актами зустрічних перевірок ТОВ «ТД «Агрохімхолдинг», ТОВ «Агрофест- Україна»та довідкою ТОВ «Волари Експорт», які надано ДПІ на вимогу суду.

Натомість, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягала у тому, що право у покупця на бюджетне відшкодування залежить від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), у спірному випадку контрагентами постачальників, які мали взаємовідносини з  ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»у перевіряємому періоді. І у разі не встановлення податковим органом фактичної сплати податку до бюджету всіма постачальниками по ланцюгу до виробника, покупець не набуває права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених у вартості поставленого товару.

Такі висновки податкового органу суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.  

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 –ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 –ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно відмітити, що пп..7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем і виникнення права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту і як наслідок право на бюджетне відшкодування, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення –рішення не узгоджується з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

    На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі №2а -4085/10/0470 –скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення №0000292301/1 від 15.03.2010р., яке прийняте Державною податковою інспекцією у м.Дніпропетровську –визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

     (Повний текст постанови виготовлено 13.02.2012р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк