Рішення

від 13.03.2012 по справі 29/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/240

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.03.12 р.                                                                                 Справа № 29/240                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Металінвест», м.Донецьк

до Відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 82 027,25грн., пені у сумі 848,67грн., 3% річних у розмірі 2 874,44грн., інфляційних витрат у розмірі 5 961,09грн.

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Металінвест», м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 82 027,25грн., пені у сумі 848,67грн., 3% річних у розмірі 2 874,44грн., інфляційних витрат у розмірі 5 961,09грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається, що у процесі розгляду справи №6/256 між Позивачем та Відповідачем було укладено мирову угоду від 27.11.2009р., відповідно до умов якої Відповідач взяв на себе зобов'язання в узгодженому порядку сплатити заборгованість у сумі 82 027,25грн., яка склалася за результатами господарської діяльності у період 2006-2007р.р.  В порушення умов вказаної  угоди станом на дату пред'явлення позову жодного платежу із вказаної суми заборгованості Відповідачем не здійснено.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: мирової угоди від 27.11.2009р., ухвали господарського суду від 30.11.2009р. по справі №6/256, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Металінвест».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 56-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 27.12.2011р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

14.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2012р. з виконання ухвали №6/256 від 30.11.2009р.

Представник Позивача у судове засідання 13.03.2012р.не  з'явився.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.11.2009р. по справі №6/256 затверджено мирову угоду від 27.11.2009р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Металінвест» та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», відповідно до умов якої Відповідач взяв на себе зобов'язання в узгодженому порядку сплатити заборгованість у сумі 82 027,25грн., яка склалася за результатами господарської діяльності у період 2006р.-2007р.

За твердженням Позивача в порушення умов вказаної угоди станом на дату пред'явлення позову жодного платежу із вказаної суми заборгованості Відповідачем не здійснено.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.  

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що умовами мирової угоди від 27.11.2009р. передбачено, що сплата вказаної заборгованості буде здійснюватися Відповідачем шляхом щомісячного перерахування на розрахунковий рахунок Позивача грошових коштів, починаючи з 01.04.2010р. наступним чином:

Квітень 2010р. – 10 000,00грн.

Травень 2010р. - 10 000,00грн.

Червень 2010р. - 10 000,00грн.

Липень 2010р. - 10 000,00грн.

Серпень 2010р. - 10 000,00грн.

Вересень 2010р. - 10 000,00грн.

Жовтень 2010р. - 10 000,00грн.

Листопада 2010р. - 10 000,00грн.

Грудень 2010р. - 10 000,00грн.

Як вбачається з постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 про деякі питання практики застосування Господарського  процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18  Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах,  у спосіб та  в межах повноважень, визначених цим Законом, інших нормативно – правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів  справи відділом державної виконавчої служби Ворошилоського районного управління юстиції у м.Донецьку відкрито виконавче провадження з виконання ухвали №6/256 виданої 30.11.2009р. про затвердження мирової угоди про стягнення з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ТОВ «Промислово- фінансова група «Металінвест» суми у розмірі 82 027,25грн.

Згідно до пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про то й же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі №29/240 в частині стягнення заборгованості у розмірі 82 027,25грн. підлягає припиненню в порядку п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

 На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 5 961,09грн., 3% річних  від суми загального боргу складає 2 874,44грн.

Одночасно слід визначити наступне.

За змістом ст.604 Цивільного кодексу України, новація - це правочин про зміну одного зобов'язання іншим між сторонами, що приводить до припинення попереднього зобов'язання.

Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права та ті обставини, що Відповідачем  не була здійснена оплата заборгованості у сумі 82 027,25грн.. яка склалася за результатами господарської діяльності у період з 2006-2007 сторони здійснили правочин новації щодо зміни строків оплати заборгованості у розмірі 82 027,25грн.

За умовами мирової угоди від 27.11.2009р. передбачено, що сплата вказаної заборгованості буде здійснюватися Відповідачем шляхом щомісячного перерахування на розрахунковий рахунок Позивача грошових коштів, починаючи з 01.04.2010р. наступним чином:

Квітень 2010р. – 10 000,00грн.

Травень 2010р. - 10 000,00грн.

Червень 2010р. - 10 000,00грн.

Липень 2010р. - 10 000,00грн.

Серпень 2010р. - 10 000,00грн.

Вересень 2010р. - 10 000,00грн.

Жовтень 2010р. - 10 000,00грн.

Листопада 2010р. - 10 000,00грн.

Грудень 2010р. - 10 000,00грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 5 961,09грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення 3%  річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем – 2 874,40грн.

Щодо стягнення пені у сумі 848,67грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 вищеназваного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, оскільки ця  міра відповідальності є договірною, то угода сторін про її застосування повинна бути викладеною в письмовому вигляді, відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України. Оскільки підставою позову визначено мирову угоду, в якій відсутня письмова угода сторін про можливість застосування такої міри відповідальності відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, такі позовні вимоги про стягнення пені є необґрунтованими та безпідставними.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово – фінансова група „Металінвест”, м.Донецьк до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 82 027,25грн., пені у сумі 848,67грн., 3% річних у розмірі 2 874,44грн., інфляційних витрат у розмірі 5 961,09грн. задовольнити частково.

         2. Провадження по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово – фінансова група „Металінвест”, м.Донецьк до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”,м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 82 027,25грн. припинити.

         3. Відмовити  у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово – фінансова група „Металінвест”, м.Донецьк до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”,м.Донецьк про стягнення пені у сумі 848,67грн.

4. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово – фінансова група „Металінвест” (83049, м.Донецьк, вул.Воїнська, 39, ЄДРПОУ 33620852) інфляційні витрати у сумі 5 961,09грн., 3% річних у сумі 2 874,44грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово – фінансова група „Металінвест” (83049, м.Донецьк, вул.Воїнська, 39, ЄДРПОУ 33620852) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 88,35грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 22,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 13.03.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.12р.