Рішення

від 27.03.2012 по справі 5010/113/2012-28/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/113/2012-28/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р.   Справа № 5010/113/2012-28/8   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю  "Софіт-Люкс"

                            вул. Віскозна, 17, корпус 93-а, м. Київ, 02094                      

                            вул. Сім'ї Хохлових, 8А, офіс 311, м. Київ , 04119

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.М."

                            вул. Крайківського, 1 Б, м. Івано-Франківськ, 76018

про                      стягнення 19233 грн. 53 коп. заборгованості

Представники сторін в судове засідання не з»явилися

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю  "Софіт-Люкс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.М." про стягнення 19233 грн. 53 коп. заборгованості.

          Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов господарського договору поставки № 11-1508/47236 в частині оплати за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 19233 грн. 53 коп.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.02.12.                     

          Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.12 та від 06.03.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався.

          Ухвалою господарського суду від 06.03.12 явка представника позивача не визнавалася обов»язковою. 27.03.12 представник позивача в судове засідання не з"явився. 19.03.12 через загальний відділ господарського суду позивач направив для долучення до матеріалів справи наступні письмові докази (вх.№ 1829/2012 свх ): оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення № 04119 12474658 та оригінал листа № 04119 11733129 в якому знаходиться оригінал претензії та оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04119 11733129.  06.03.12 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

          Представник відповідача жодного разу в судове засідання  не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 31.01.12 (вих. № 143), від 13.02.12 (вих. 1649) та від  06.03.12 (вих.№ 2456).          

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

          Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 31.01.12 та ухвали про відкладення розгляду справи від 13.02.12 та від  06.03.12 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві, свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 24), свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 25), господарському договорі поставки №  11-1508/47236 від 15.08.11 (а.с. 30): вул. Крайківського, 1 Б, м. Івано-Франківськ, 76018. Ухвали про порушення провадження у справі від 31.01.12 та про відкладення розгляду справи від 13.02.12 повернуті поштою на адресу господарського суду з поміткою: «повернення за терміном зберігання».

          Пунктом 4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.06 року № 01-8/12/28 передбачено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», «за закінченням терміну зберігання»і т.п. є належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

          За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений  про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.08.11 між позивачем та відповідачем (далі - споживач) укладено господарський договір поставки № 11-1508/47236                  (а.с. 27-30).

          Пунктом 1.1 сторони погодили, що постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          У відповідності до умов Договору, позивач –ТзОВ «Софіт-Люкс»передав відповідачеві -  ТзОВ "Л.А.Р.М." товар  на загальну суму 57057 грн. 16 коп. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи: накладними (підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками юридичних осіб), довіреностями на отримання цінностей  та рахунками-фактурами    (а.с. 31-36; а.с. 40-44).

          Порядок розрахунків  обумовлений в розділі 8 договору.          

          Пунктом 8.1. Договору встановлено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше тридцяти календарних днів з дня поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

          Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав;  суму заборгованості проплатив  частково в розмірі 37823 грн. 63 коп., що підтверджується  наявними в матеріалах справи банківськими виписками (ст.. 47-48); оплату залишку вартості  товару в сумі 19233 грн. 53 коп. не здійснив.

          09.12.11 з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1  з вимогою погасити існуючий борг (а.с. 38, 65). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.                    

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.          

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідач в судові засідання не з»являвся, письмових пояснень чи доказів оплати залишку вартості отриманого товару не надав. Факт порушення відповідачем зобов»язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.          

          Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 19233 грн. 53 коп. за отриманий відповідачем на підставі  накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання акту звіряння (а.с.39), часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар  в сумі 37823 грн. 63 коп.,  у суду достатньо підстав вважати, що вимога  про стягнення з відповідача 19233 грн. 53 коп. заборгованості підлягає задоволенню.          

              Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.         

           На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 610, 629, 712  ЦК України, керуючись                  ст.ст. 4-3, 22, 33, 49,  ст. 82,  ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства з обмеженою відповідальністю  "Софіт-Люкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.М."  про стягнення 19233 грн. 53 коп. задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.А.Р.М."                                       (вул. Крайківського, 1 Б, м. Івано-Франківськ, 76018; код 37581325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Софіт-Люкс" ( вул. Сім'ї Хохлових, 8А, офіс 311, м. Київ , 04119; код 32591365) –19233 (дев»ятнадцять тисяч двісті тридцять три)грн. 53 коп.  заборгованості, 1609 (одна тисяча шістсот дев»ять)грн. 50 коп. судового збору.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                   І.П. Кавлак

          Повне рішення складено 02.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"