Рішення

від 19.03.2012 по справі 5011-51/1175-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-51/1175-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-51/1175-2012

19.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінатурс-Україна"

до Приватного підприємства "Світ Тур"    

про стягнення 49 070, 59 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Пастушок Л.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Світ Тур" про стягнення заборгованості за договором № 310/10 від 10.02.2010 р. у розмірі 44 306, 38 грн., 3 % річних від простроченої суми 772, 57 грн. та 3 991, 64 грн. –пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.02.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 19.03.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та невиконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду від 03.02.2012 р. та від 27.02.2012 р. направлялись на вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців адресу –01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 1-Б.

Однак конверти з ухвалами повернуто до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти про те, що зазначено неповну адресу одержувача.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 19.03.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трінатурс-Україна" та Приватним підприємством "Світ Тур" укладено агентський договір № 310/10, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу можливість бронювання туристичних послуг в системі бронювання в режимі реального часу в рамках договору.

Відповідно до п. 3.1. договору винагорода відповідача складає різницю між вартістю туристичних послуг, встановлений а акцептованій системою заявці та фактичною реалізаційною вартістю проданого відповідачем турпродукту.

Згідно з п. 3.4. договору оплата бронювань, що здійснені в системі, здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 48 годин з моменту отримання підтвердження в системі, але не менше, ніж за 24 годин до початку застосування штрафних санкцій за анулювання, що вказані в бронюванні.

Договір, відповідно до п. 5.1. набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р. У випадку якщо протягом одного місяця до дати припинення дії договору жодна з сторін не заявить про свій намір не продовжувати агентські відносини, договір вважається продовженим на новий строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Приватному підприємству "Світ Тур" туристичні послуги, обумовлені договором № 310/10 від 10.02.2010 р. на суму 44 129, 86 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001083 від 30.06.2011 р. та № ОУ-0001084 від 30.06.2011 р.

Гарантійним листом б/н від 20.10.2010 р. Приватне підприємство "Світ Тур" гарантувало та зобов'язалось сплатити заборгованість за договором № 310/10 від 10.02.2010 р. у розмірі 44 129, 86 грн. у повному обсязі до 02.11.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати отриманих за договором № 310/10 від 10.02.2012 р. послуг, зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 44 129, 86 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 176, 52 грн., 3 % річних від простроченої суми 772, 57 грн. та 3 991, 64 грн. –пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч  1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів оплати наданих позивачем послуг або об'єктивних причин неможливості їх оплати суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 310/10 від 10.02.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 44 129, 86 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 176, 52 грн., 3 % річних від простроченої суми 772, 57 грн. та 3 991, 64 грн. –пені за період з 25.06.2011 р. до 23.01.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до з п. 4.12. договору у разі прострочення оплати товару позивач стягує х відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, з урахуванням вищенаведених норм, судом здійснено розрахунок пені за період з 25.06.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 25.12.2011 р. (граничний термін відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) та сума пені, яка підлягає стягненню становить 3 448, 17 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, які перевірено судом та відповідають положенням чинного законодавства України, розмір 3 % річних від простроченої суми становить 772, 57 грн. та 176, 52 грн. –інфляційних нарахувань за період з 25.06.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 23.01.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно)

За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у розмірі 44 129, 86 грн., 3 448, 17 грн. –пені, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 772, 57 грн. та 176, 52 грн. –інфляційних нарахувань.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінатурс-Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Світ Тур" (01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 1-Б, код ЄДРПОУ 23713665), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трінатурс-Україна" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-К, оф. 1-Б, код ЄДРПОУ 33998479) заборгованість у розмірі 44 129, 86 (сорок чотири тисячі сто двадцять дев'ять грн. 86 коп.) грн., 3 448, 17 (три тисячі чотириста сороку вісім 17 коп.) грн. –пені,  3 % річних від простроченої суми у розмірі 772, 57 (сімсот сімдесят дві грн. 57 коп.) грн., 176, 52 (сто сімдесят шість грн. 52 коп.) грн. –інфляційних нарахувань та 1 591, 67 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна грн. 67 коп.) –судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Суддя                                                                          Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 26.03.2012 р.