Ухвала

від 03.04.2012 по справі 5017/2012/713

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5017/2012/713

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"03" квітня 2012 р.№ 5017/2012/713

Суддя  ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали  від , які зареєстровані за № 1466/2012 за заявою: Управління Пенсійного фонду України (далі –УПФУ) в Приморському районі м. Одеси до Боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)  „Капс”, м. Одеса;

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

         ВСТАНОВИВ: 30.03.2012 р., УПФУ в Приморському районі м. Одеси звернулося до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника –ТОВ „Капс” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати заборгованості на загальну суму 8066 грн. 55 коп.

Заява УПФУ в Приморському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника ТОВ „Капс” - підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до ст.4-1 ГПК України та п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Статтею 9 Закону (№ 2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.  

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону (№ 2343-ХІІ).

Ініціюючим кредитором  не надано доказів відсутності за її місцезнаходженням.

Статтею  93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

На підставі статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, відсутність юридичної особи за її місцезнаходження тощо містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено порядок та підстави для внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

             З такою правовою позицією погоджується Верховний суд України у Постанові від 15.03.2005р. по справі №20-8/035 та Вищий господарський суд України у Постановах від 09.04.2008р. по справі №21/215-07-71178, від 27.11.2007р. по справі N 02-03/2667/11, від 22.01.2008 р. по справі N 7387-6/0, від 17.03.2010 р. по справі № Б29/348-09.

             Відповідно до  ст. 1 Закону (№ 2343-ХІІ) „кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також  органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за  правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і  зборів (обов'язкових платежів)”.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ), яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

            Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Заявник, УПФУ в Приморському районі м. Одеси обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника копією корінцем вимоги від 11.01.2010 р. № Ю-1486, згідно з якою загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.01.2010 р. становить 6543 грн. 99 коп.

Вказана вимога не являються розрахунковим документом і належним доказом безспірних вимог та доказом неплатоспроможності ТОВ „Капс”.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Крім того,  частиною 10 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

           Відповідно до п. 2.1.2 ст. 2. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181-III) контролюючим органом є орган Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 30 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що відповідно до норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування”.

            Згідно з ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”   (1058-15) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені управлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

            Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, при порушенні провадження у справі про банкрутство органи ПФУ повинні надати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону (№ 2181-III).

Отже, за Законом (№2343-ХІІ) факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Виходячи з системного аналізу положень Закону (№2343-ХІІ) процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження. Отже, без виконавчого провадження факт неплатоспроможності боржника не може мати місце.

При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.  Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року №50/74.

Отже, УПФУ в Приморському районі м. Одеси не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника,  що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).

            Пунктом 27 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами”.

 Таким чином,  УПФУ в Приморському районі м. Одеси не надано доказів відсутності боржника за юридичною адресою, доказів безспірних вимог, доказів неплатоспроможності та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, а тому заява УПФУ в Приморському районі м. Одеси підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону(№ 2343-ХІІ)  та п. 3 ст. 63 ГПК України.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3  ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1.    Заяву УПФУ в Приморському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю „Капс” (65028, м. Одеса, вул. Гоголя,23, кв.37. Ідентифікаційний код 33138242) - повернути без розгляду.

2.      Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3.      Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 45 аркушах.

Суддя                                                                                 Зеленов Г.М.