Рішення

від 30.03.2012 по справі 2/0124/792/2012

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6

Справа № 0124/1350/2012

№ 2/0124/792/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Веденмеєр М.В., при секретарі Плотнікові К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача – відділ державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі одного відсотка від суми заборгованості за період з 1 лютого 2004 року по 30 березня 2009 року, з 1 червня 2009 року по 20 червня 2011 року та з 1 серпня 2011 року по 7 листопада 2011 року, що дорівнює сумі у розмірі 428269,87 грн. Мотивуючи свої вимоги, зазначала, що рішенням Ялтинського міського суду від 31 січня 1994 року на відповідача покладено обов'язок зі сплати аліментів на утримання їх спільних дітей – сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 – у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку до досягнення ними повноліття. У січні 2004 року ОСОБА_2 перестав сплачувати аліменти, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 30093,41 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на положення статті 196 СК України (а. с. 27-31).

ОСОБА_2 позов не визнав та повідомив, що він не працює, не має постійного доходу та не займається підприємницькою діяльністю, що свідчить про відсутність його вини у несплаті аліментів. Наголосив, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей від другого шлюбу та непрацездатного батька – інваліда першої групи. На думку відповідача, наведені обставини виключають можливість стягнення з нього неустойки за заборгованість зі сплати аліментів (а. с. 58-59).

У судове засідання, призначене на 30 березня 2012 року, особи, які беруть участь у справі, не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – під розписку (а. с. 76). ОСОБА_1 та головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АРК ОСОБА_5 спрямували на адресу суду заяву з клопотанням розглянути справу за їх відсутності.

За таких обставин, ураховуючи, що необхідності у заслуховуванні додаткових пояснень немає, суд на реалізацію частини другої ст. 197 ЦПК України визнав можливим вирішити спір на підставі письмових доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши надані сторонами докази, вивчивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено наступні фати та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох спільних дітей, які на час розгляду справи досягли повноліття, – Дмитра ІНФОРМАЦІЯ_3 та Аліну ІНФОРМАЦІЯ_4. Наведена обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії IV-АП № 341385 від 4 червня 1992 року та свідоцтвом про народження серії IV-АП № 365294 від 1 грудня 1993 року (а. с. 8, 9)

З довідки, наданої комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ремонтно-експлуатаційна організація № 2» від 12 січня 2012 року № 162, вбачається, що діти проживають з матір'ю (а. с. 7).

Рішенням Ялтинського міського суду від 31 січня 1994 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання обох дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку до досягнення ними повноліття. На реалізацію зазначеного рішення 1 лютого 1994 року видано виконавчий лист (а. с. 10).

Зі змісту розрахунку, здійсненого головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АРК ОСОБА_5, слідує, що станом на 11 листопада 2011 року (день досягнення повноліття молодшою дитиною) сума заборгованості відповідача за аліментами становила 30093,41 грн. (а. с. 19-21).

Визначаючи норми матеріального закону, які підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли у зв'язку з несплатою аліментів, суд враховує загальне правило дії законів у часі, яке сформульовано у частині першій ст. 58 Конституції України, та, взявши до уваги, що позивачка порушує питання про стягнення неустойки (пені) за заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла після 1 січня 2004 року, врегульовує спірні правовідносини положеннями Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (набрав чинності 1 січня 2004 року).

В силу статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 4 листопада 2010 року № 2677-VI) розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що з січня 2004 року по листопад 2011 року ОСОБА_2 не мав постійного місця роботи, а його дохід був нерегулярним (епізодичним) та мінливим.

Частинами третьою та четвертою ст. 195 СК України передбачено, що у випадку якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.

За відсутності доказів, які б надали можливість визначити розмір доходу боржника, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів із застосуванням розміру середньої заробітної плати по м. Ялта на підставі відомостей, наданих територіальним органом державної служби статистики.

Учасники виконавчого провадження розмір заборгованості та порядок її визначення не оспорили, що дає суду підстави взяти його за основу.

За правилами статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За своєю правовою природою пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Тобто пеня – це санкція (міра відповідальності), яка нараховується з моменту прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. За загальним правилом умовою застосування юридичної відповідальності є винна протиправна поведінка особи.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Надаючи рекомендації, Верховний Суд України зауважив, що на платника аліментів не можна покладати відповідальність у вигляді стягнення неустойки, якщо заборгованість зі сплати аліментів утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. До предмету доказування включаються факти матеріально-правового характеру. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору.

З урахуванням принципу змагальності цивільного судочинства, визначеного у статті 10 ЦПК України, у справах про стягнення неустойки (пені) за несплату (несвоєчасну сплату) аліментів на позивача покладається обов'язок довести факт існування заборгованості, а на відповідача – відсутність вини у її виникненні.

Існування заборгованості зі сплати аліментів позивачкою доведено у встановлений законом спосіб.

Відповідачу про існування заборгованості було достовірно відомо, що підтверджується його власноручним підписом на довідках-рахунках державного виконавця від 17 березня 2009 року № 377/л-10 та від 13 серпня 2009 року № 7376/л-10, листах начальника відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АРК від 10 січня 2011 року № 128/л-10 та від 21 червня 2011 року № 12921/л-10, а також на письмовому попередженні державного виконавця від 3 червня 2011 року № 11756 (а. с. 11, 12, 13, 64, 65).

Факт обізнаності ОСОБА_2 про існування виконавчого провадження зі стягнення аліментів підтверджується ухвалою Ялтинського міського суду АРК від 1 грудня 2009 року у справі № 6-233/2009, якою йому у задоволенні заяви про визнання дій державного виконавця неправомірними було відмовлено (а. с. 67).

Відповідач відсутність своєї вини у виникненні боргу не довів та жодного доказу на підтвердження неможливості своєчасно сплачувати аліменти не надав.

Наявність у відповідача інших дітей (сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньки Ірини ІНФОРМАЦІЯ_6) не є тією правовою підставою, з якою законодавець пов'язує можливість звільнення ОСОБА_2 від обов'язку сплачувати аліменти в односторонньому порядку.

Суд зауважує, що у разі виникнення дійсних (об'єктивних) труднощів при влаштуванні на роботу, відповідач мав підстави для використання механізму, передбаченого Законом України «Про зайнятість населення», положення якого надають право на звернення до територіального органу державної служби зайнятості з метою отримання статусу безробітного, одержання відповідної державної допомоги, проходження навчання (професійної перепідготовки або підвищення кваліфікації) та подальшого працевлаштування.

Обставини, пов'язані з відсутністю доходу від підприємницької діяльності, мали б підтверджуватися довідкою територіального органу державної податкової служби або довідкою-персоніфікацією територіального управління Пенсійного фонду України.

Між тим, зі змісту договору оренди нерухомого майна від 1 січня 2011 року вбачається, що, укладаючи зазначений договір, ОСОБА_2 діяв як підприємець (а. с. 16).

За змістом статті 50 ЦК України та ст.ст. 55, 128 ГК України фізична особа-підприємець є учасником господарських відносин, який реалізує господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків).

Укладання ОСОБА_2 відплатного договору свідчить про здійснення ним підприємницької діяльності, що призводить не тільки до виникнення обов'язку зі сплати податку (розмір якого визначається в залежності від обраної системи оподаткування) та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, але і обов'язку зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 не скористався механізмом, встановленим частиною першою ст. 192 СК України, яка надає платнику аліментів право на звернення до суду з позовом про зменшення їх розміру у передбачених законом випадках.

Таким чином, суд не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_2 від цивільно-правової відповідальності за несплату аліментів.

Визначаючи розмір неустойки (пені), суд виходив з наступного.

Аналіз частини першої ст. 196 СК України дає підстави стверджувати, що пеня за один місяць прострочення зі сплати аліментів становить один відсоток від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому допущено прострочення. При цьому, нарахування пені здійснюється без її накопичення в арифметичній прогресії.

Позивачкою поставлено питання щодо стягнення неустойки (пені) за період з 1 січня 2004 року (дата набрання чинності Сімейним кодексом України) по 7 листопада 2011 року (дата досягнення повноліття молодшою дитиною – донькою Аліною ІНФОРМАЦІЯ_2).

Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений у статті 11 ЦПК України, суд, здійснюючи перевірку правильності розрахунку розміру неустойки (пені), обмежується зазначеним періодом.

Суд бере до уваги, що 30 березня 2009 року ОСОБА_2 сплатив аліменти у розмірі 400,00 грн., 13 квітня 2009 року – 500,00 грн., 15 лютого 2011 року – 500,00 грн., 9 березня 2011 року – 200,00 грн., 5 квітня 2011 року – 200,00 грн. та 20 червня 2011 року – 5000,00 грн.

Суд також враховує, що 8 травня 2010 року старша дитина (син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1) досягла повноліття, що призвело до зменшення розміру аліментів удвічі.

При цьому суд відхиляє розрахунок, здійснений позивачкою при поданні позову, оскільки в ньому невірно враховані грошові кошти, сплачені відповідачем 30 березня 2009 року, 13 квітня 2009 року, 15 лютого 2011 року, 9 березня 2011 року, 5 квітня 2011 року та 20 червня 2011 року, на часткове погашення заборгованості. Суд також не приймає до уваги розрахунок, наданий позивачкою безпосередньо у судовому засіданні, оскільки його зроблено станом на 27 березня 2012 року, в той час як у позові порушено питання щодо стягнення неустойки (пені) станом на 7 листопада 2011 року, а заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачка у встановлений процесуальним законом спосіб не подавала.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2004 року ОСОБА_2 був зобов'язаний сплатити аліменти у розмірі 196,16 грн. З 10 лютого 2004 року (з 10 числа місяця, наступного за звітним) на зазначену суму нараховується неустойка (пеня). 30 березня 2009 року він сплатив 400,00 грн. Отже, неустойка за цей період (з 10 лютого 2004 року по 30 березня 2009 року) становить 3678,00 грн. (196,16 грн. х 1% х 1875 днів).

Аналогічним чином визначається пеня за наступні місяці. Так пеня за лютий 2004 року становить 3621,11 грн. (сплачено 30 березня 2009 року), березень 2004 року – 3586,69 (3447,30 + 139,39) грн. (сплачено частинами 30 березня 2009 року та 13 квітня 2009 року), квітень 2004 року – 3528,92 грн. (сплачено 13 квітня 2009 року), травень 2004 року – 4011,89 (2039,56 + 1972,33) грн. (сплачено частинами 13 квітня 2009 року та 15 лютого 2011 року), червень 2004 року – 4729,42 грн. (сплачено 15 лютого 2011 року), липень 2004 року – 4668,61 грн. (сплачено 15 лютого 2011 року), серпень 2004 року – 4645,22 (631,41 грн. + 4013,61) грн. (сплачено частинами 15 лютого 2011 року та 9 березня 2011 року), вересень 2004 року – 4636,78 (719,16 + 3917,62 ) грн. (сплачено частинами 9 березня 2011 року та 5 квітня 2011 року), жовтень 2004 року – 4707,08 (807,67 грн. + 3899,41) грн. (сплачено частинами 5 квітня 2011 року та 20 червня 2011 року), листопад 2004 року – 4674,49 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), грудень 2004 року – 4613,68 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), усього за 2004 рік – 47423,89 грн.; січень 2005 року – 6122,10 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), лютий 2005 року – 6048,25 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), березень 2005 року – 5966,48 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), квітень 2005 року – 5887,35 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), травень 2005 року – 5805,58 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), червень 2005 року – 5726,45 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), липень 2005 року – 5644,68 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), серпень 2005 року – 5562,91 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), вересень 2005 року – 5483,78 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), жовтень 2005 року – 5402,01 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), листопад 2005 року – 5322,88 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), грудень 2005 року – 5241,11 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), усього за 2005 рік – 68213,58 грн.; січень 2006 року – 6566,10 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), лютий 2006 року – 6472,10 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), березень 2006 року – 6368,04 грн. (сплачено 20 червня 2011 року), квітень 2006 року – 6441,33 (5111,29 грн. + 1330,04) грн.; (сплачено частково 20 червня 2011 року), травень 2006 року – 6633,24 грн., червень 2006 року – 6532,53 грн., липень 2006 року – 6428,47 грн., серпень 2006 року – 6324,40 грн., вересень 2006 року – 6223,70 грн., жовтень 2006 року – 6119,63 грн., листопад 2006 року – 6018,92 грн., грудень 2006 року – 5914,86 грн., усього за 2006 рік – 76043,32 грн.; січень 2007 року – 7514,79 грн., лютий 2007 року – 7393,24 грн., березень 2007 року – 7258,66 грн., квітень 2007 року – 7128,42 грн., травень 2007 року – 6993,84 грн., червень 2007 року – 6863,60 грн., липень 2007 року – 6729,02 грн., серпень 2007 року – 6594,44 грн., вересень 2007 року – 6464,20 грн., жовтень 2007 року – 6329,62 грн., листопад 2007 року – 6199,38 грн., грудень 2007 року – 6064,80 грн., усього за 2007 рік – 81534,01 грн.; січень 2008 року – 7729,51 грн., лютий 2008 року – 7565,41 грн., березень 2008 року – 7390,00 грн., квітень 2008 року – 7220,24 грн., травень 2008 року – 7044,83 грн., червень 2008 року – 6875,08 грн., липень 2008 року – 6699,66 грн., серпень 2008 року – 6524,25 грн., вересень 2008 року – 6354,49 грн., жовтень 2008 року – 6179,08 грн., листопад 2008 року – 6009,33 грн., грудень 2008 року – 5833,91 грн., усього за 2008 рік – 81425,79 грн.; січень 2009 року – 5883,90 грн., лютий 2009 року – 5719,15 грн., березень 2009 року – 5536,78 грн., квітень 2009 року – 5360,23 грн., травень 2009 року – 5177,83 грн., червень 2009 року – 5001,31 грн., липень 2009 року – 4818,91 грн., серпень 2009 року – 4636,51 грн., вересень 2009 року – 4460,00 грн., жовтень 2009 року – 4277,60 грн., листопад 2009 року – 4101,08 грн., грудень 2009 року – 3918,68 грн., усього аз 2009 рік – 58891,98 грн.; січень 2010 року – 3802,57 грн., лютий 2010 року – 3634,90 грн., березень 2010 року – 3289,61 грн., квітень 2010 року – 3269,61 грн., травень 2010 року – 1938,61 грн. (795,57 грн. + 1143,04 грн.; з урахуванням досягнення однієї дитини повноліття), червень 2010 року – 1452,14 грн., липень 2010 року – 1359,32 грн., серпень 2010 року – 1266,50 грн., вересень 2010 року – 1176,68 грн., жовтень 2010 року – 1083,86 грн., листопад 2010 року – 994,04 грн., грудень 2010 року – 901,22 грн., усього за 2010 рік – 24169,06 грн.; січень 2011 року – 901,80 грн., лютий 2011 року – 808,28 грн., березень 2011 року – 704,74 грн., квітень 2011 року – 604,54 грн., травень 2011 року – 501,00 грн., червень 2011 року – 400,80 грн., липень 2011 року – 297,26 грн., серпень 2011 року – 193,72 грн., вересень 2011 року – 93,52 грн., усього за 2011 рік – 4505,66 грн. Станом на 7 листопада 2011 року (дата, якою обмежені позовні вимоги) період нарахування неустойки (пені) за несплату аліментів у жовтні 2011 року не настав, оскільки цей період розпочинається з 10 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, загальний розмір неустойки (пені) за заборгованість зі сплати аліментів за період з 1 січня 2004 року по 7 листопада 2011 року, становить 442207,29 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення неустойки (пені), суд бере до уваги зміст частини другої ст. 196 СК України, яка надає суду право на зменшення її розміру з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Установлено, що ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей від іншого шлюбу – сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньку Ірину ІНФОРМАЦІЯ_8. Наведена обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії АП № 293959 від 20 січня 1996 року та свідоцтвом про народження 1-АП № 281279 від 28 травня 2004 року (а. с. 60).

За змістом частини дев'ятої ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Зазначені принципи виражаються у встановленні рівних умов для всіх учасників сімейних відносин, а також у закріпленні можливості адекватного захисту порушеного права. Справедливість – це визначення нормою закону механізму реалізації прав та інтересів певного учасника сімейних правовідносин, а також визначення межі захисту, який має бути пропорційним ставленню особи до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно (без зловживань та перебільшень) захистити права та забезпечити виконання сімейних обов'язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання сімейних відносин з урахуванням інтересів усіх членів сім'ї (як теперішніх, так і колишніх).

У цьому аспекті суд дійшов висновку, що стягнення неустойки (пені) у повному обсязі призведе до істотного погіршення матеріального становища членів сім'ї відповідача (в тому числі неповнолітніх дітей). Настання таких правових наслідків буде суперечити засадам справедливості та розумності. З огляду на це, суд вважає правильним зменшити розмір неустойки (пені) та стягнути з відповідача суму у розмірі 42826,99 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 180, 195, 196 СК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 1 січня 2004 року по 7 листопада 2011 року у розмірі 42826,99 грн. (сорок дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень 99 коп.).

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 428,27 грн. (чотириста двадцять вісім гривень 27 коп.), отримувач коштів – УДКСУ у м. Ялті АРК (22030001), код отримувача за ЄДРПОУ – 38027563, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку отримувача (МФО) – 824026, рахунок отримувача – 31212206700039, код класифікації доходів бюджету – 22030001, призначення платежу – судовий збір, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим, код суду за ЄДРПОУ – 02897141.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

С у д д я –