Рішення

від 19.03.2012 по справі 5006/13/17/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.03.12 р.                                                                                 Справа № 5006/13/17/2012                               

  Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи                    за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Красна гора”, м. Донецьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фьюче ЛТД”, м. Запоріжжя

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроград Плюс”, м. Донецьк

про стягнення солідарно з відповідачів 1,2 суми боргу в розмірі 21600грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 09.02.2012р.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Красна гора”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фьюче ЛТД”, м. Запоріжжя (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроград Плюс”, м. Донецьк (далі Відповідач 2) суму боргу в розмірі 21600грн.00коп. та судового збору.

Ухвалою від 02.02.2012р. суд порушив провадження у справі, призначив до розгляду на 16.02.2012р., сторін зобов'язано надати документи та вчинити певні дії.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач 1 неналежним чином виконав свої зобов'язання, що виникли на підставі досягнутої між сторонами усної домовленості, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач 1 в свою чергу зобов'язався сплатити за вказаний товар кошти, внаслідок чого за видатковими накладними був поставлений товар. Однак продукція оплачена була лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 21600грн.00коп., яка і заявлена позивачем до стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2, як поручителя.

Відповідач 1 клопотанням № 19 від 10.02.2012р., яке надійшло до канцелярії господарського суду Донецької області 16.02.2012р. просив суд відкласти розгляд справи, призначений на 16.02.2012р. на іншу дату, через неможливість забезпечення участі свого представника в судовому засіданні.

13.02.2012р. Відповідач 2 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким визнав позовні вимоги лише частково в сумі 100грн.00коп., мотивуючи свою позицію п.1.2 договору поруки від 25.12.2011р. щодо часткового забезпечення виконання боржником зобов‘язань перед кредитором сумою в розмірі 100грн.00коп.

У зв'язку з неявкою відповідача 1, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 19.03.2012р., але відповідач 1 у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність відсутності суд не повідомлений. Факт обізнаності відповідача 1 про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення ухвали господарського суду відповідачу 1 та заявленим клопотанням про відкладення слухання справи.

У судовому засіданні 19.03.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

        Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників відповідача 1 та 2 істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час попереднього судового засідання представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Позивач у позові посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Красна гора”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фьюче ЛТД”, м. Запоріжжя (відповідач 1) на підставі досягнутої усної домовленості відбулися правовідносини з поставки цегли.

03.06.2010р. позивач виставив  відповідачу 1 рахунок – фактуру № СФ – 0000175, яким був визначений предмет поставки, а саме найменування товару, його кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість. Згідно зазначеного рахунку поставці підлягала цегла, загальною вартістю разом з ПДВ 40757грн.04коп.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов досягнутої домовленості згідно видаткових накладних № ТД – 0000492 від 05.06.2010р., № ТД – 0000517 від 08.06.2010р., № ТД – 0000482 від 03.06.2010р. було поставлено відповідачеві 1 товар, погоджений сторонами в рахунку – фактурі № СФ – 0000175 від 03.06.2010р., але в меншій кількості, на загальну суму 26659грн.44коп.

Однак, позивач посилається на те, що відповідач 1, отримавши товар, свої зобов'язання по оплаті товару виконав неналежним чином, оплативши лише частково вартість отриманого товару, внаслідок чого товар залишився неоплаченим в сумі 21600грн.00коп.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 по оплаті товару, що виникли на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем 1, згідно виставленого позивачем рахунку № СФ - 0000175 від 03.06.2010р., між Позивачем (кредитор) та Відповідачем 2 (поручитель) був укладений Договір поруки  від 25.12.2011р.

Відповідно до п. 1.1 договору поручитель (відповідач 2) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фьюче ЛТД» (боржник) своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару (цегли в асортименті) на підставі виставленого на адресу боржника рахунку № 175 від 03.06.2010р.

Згідно п. 1.2 договору у разі порушення боржником основних зобов'язань, зазначених в п. 2.1 даного договору, поручитель відповідає перед кредитором в межах суми, що дорівнює 100грн.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що під основним зобов'язанням в цьому договорі розуміють зобов'язання боржника по оплаті поставленого боржнику товару (цегли в асортименті) на підставі виставленого на його адресу рахунку № 175 від 03.06.2010р.

Згідно з п. 4.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

Позивач листами Вих. № 12/08-01 від 12.08.2011р., Вих. № 21/12-01 від 21.12.2011р. просив відповідача 1 погасити виниклу заборгованість за отриманий товар у розмірі 21600грн.00коп. Про обізнаність відповідача 1 з вимогами позивача свідчать докази надсилання листів – поштові квитанції та повідомлення про отримання рекомендованих поштових відправлень.

Позивач листом Вих. № 03/01-01 від 03.01.2012р. звернувся до Відповідача 2 з повідомленням про наявність у Відповідача 1 перед Позивачем основної заборгованості в розмірі 21600грн.00коп., що виникла в результаті не оплати поставленого позивачем згідно із рахунком № СФ - 0000175 від 03.06.2010р., товару, у зв'язку з чим просив Відповідача 2  виконати свої зобов'язання за договором поруки б/н від 25.12.2011р. та погасити впродовж семи днів після отримання цієї вимоги виниклу заборгованість. Зазначений лист було 03.01.2012р. отримано представником відповідача 2, про що свідчить підпис та відмітка про отримання останнього на листі.

У позові позивач посилається на те, що Відповідачі 1,2 не надали жодної відповіді на направлені вимоги, не вчинили жодних дій, спрямованих на врегулювання виниклого спору та погашення суми заборгованості, сума заборгованості у розмірі 21600грн.00коп. не погашена, що і стало підставою для звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення солідарно з відповідачів 1 та 2 суми заборгованості у розмірі 21600грн.00коп. за отриманий відповідачем 1 від позивача по видатковим накладним № ТД – 0000492 від 05.06.2010р., № ТД – 0000517 від 08.06.2010р., № ТД – 0000482 від 03.06.2010р. товар.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно з нормами ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Пропозиція позивача укласти договір викладена у формі рахунку – фактури № 175 від 03.06.2010р., адресованого відповідачу, в якому містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару та його загальна вартість.

Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір постачання на запропонованих умовах, а саме отримання товару шляхом підписання видаткових накладних № ТД – 0000492 від 05.06.2010р., № ТД – 0000517 від 08.06.2010р., № ТД – 0000482 від 03.06.2010р. Всього за вищевказаними накладними був поставлений товар загальною вартістю 26659грн.44коп.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо поставки товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу 1 товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

У відповідності з вимогами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається, із наявних в матеріалах справи доказів позивачем за видатковими накладними був поставлений відповідачу 1 товар загальною вартістю 26659грн.44коп.

У суду відсутні сумніви щодо отримання поставленого за спірними видатковими накладними товару відповідачем 1, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність № 407-Б від 03.06.2010р., якою відповідач 1 уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача за рахунком – фактурою № 175 від 03.06.2010р.

В свою чергу відповідач 1 свої зобов'язання по оплаті товару виконав не в повному обсязі, вартість отриманого товару сплатив лише частково в розмірі 5059грн.44коп., зазначаючи в призначенні здійснених оплат рахунок № 175 від 03.06.2010р., про що свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії банківських виписок від 02.07.2010р. та 12.10.2010р. Отже, товар залишився неоплачений у розмірі 21600грн. 00коп.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст. 530 ЦК України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Сторонами не узгоджений конкретний термін оплати товару, тому позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу 1 вимогу вих. № 12/08-01 від 12.08.2011р. про погашення заборгованості у розмірі 21600грн. 00коп., яка отримана останнім 18.08.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

        Відповідач 1 повинен був оплатити отриманий товар до 25.08.2011р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено.

Крім того, позивач повторно листом Вих. № 21/12-01 від 21.12.2011р., який був відповідачем 1 отриманий 26.12.2011р., про що свідчить наявна в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, просив відповідача 1 погасити виниклу заборгованість впродовж 7 днів після отримання зазначеної вимоги.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникла у позивача зі спливом 7-денного строку визначеного ст. 530 ЦК України, тобто на час розгляду справи вже значиться прострочення виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати отриманого товару.

Вимоги позивача відповідачем 1 залишені без відповіді та задоволення.

         Відповідно до довідки Вих. № 09/02-01 від 09.02.2012р. за підписом В.о. директора та головного бухгалтера ТОВ „Торговий дім “Красна гора” грошові зобов'язання відповідача 1 перед позивачем не припинені жодним передбаченим діючим законодавством способом та становлять 21600грн.00коп.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази сплати відповідачем 1 суми заборгованості в розмірі 21600грн.00коп. суду не представлені.

З приводу позовних вимог про стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 суми боргу в розмірі 21600грн.00коп., слід зазначити наступне:

Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 по оплаті товару, що виникли на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем 1, згідно виставленого позивачем рахунку № 175 від 03.06.2010р., між Позивачем (кредитор) та Відповідачем 2 (поручитель) був укладений Договір поруки  від 25.12.2011р.

Згідно п. 1.2 договору у разі порушення боржником основних зобов'язань, зазначених в п. 2.1 даного договору, поручитель відповідає перед кредитором в межах суми, що дорівнює 100грн.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що під основним зобов'язанням в цьому договорі розуміють зобов'язання боржника по оплаті поставленого боржнику товару (цегли в асортименті) на підставі виставленого на його адресу рахунку № 175 від 03.06.2010р.

Згідно з п. 4.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

         Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу  України за   договором  поруки   поручитель   поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може   забезпечуватися   виконання   зобов'язання частково або у повному обсязі.   

          Згідно з ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

          Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого  порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи,   які   спільно  дали  поруку,  відповідають  перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, відповідач 2 на підставі договору поруки поручився перед Позивачем за виконання обов‘язку Відповідача 1 по оплаті поставленого товару на підставі виставленого рахунку № СФ - 0000175 від 03.06.2010р. в межах 100грн., у зв‘язку з чим Відповідач 2 відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником лише в межах суми, визначеної договором поруки.

На підставі викладеного, позивачем неправомірно заявлена до стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суми поруки в розмірі 21600грн.00коп., у зв'язку з чим, враховуючи умови договору поруки, суд вважає обґрунтованою вимогу щодо стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суму боргу в розмірі 100грн.00коп.

         Оскільки у договорі поруки відсутня дата з якої починається обчислення строку, протягом якого поручитель повинен виконати свій обов‘язок по договору поруки, то для встановлення строку виконання відповідачем 2 свого обов‘язку по договору поруки слід керуватись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.   

Виходячи зі ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Позивач направив на адресу відповідача 2 вимогу вих. № 03/01-01 від 03.01.2012р., у якій з посиланням на наявність у відповідача 1 на користь позивача заборгованості за поставлений за видатковими накладними товар в розмірі 21600грн.00коп., просив відповідача 2 погасити наявну заборгованість. Про отримання вимоги 03.01.2012р. свідчить підпис на самій вимозі, скріплений печаткою.

Доказів задоволення вимоги відповідачем 2 станом на час розгляду справи матеріали справи не містять.

Вимоги про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суми боргу в розмірі 100грн.00коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 553, 554, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Красна гора”, м. Донецьк про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фьюче ЛТД”, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроград Плюс”, м. Донецьк суми боргу в розмірі 21600грн.00коп. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фьюче ЛТД”, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроград Плюс”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Красна гора”, м. Донецьк суму у розмірі 100грн. 00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроград Плюс” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок 2А, код ЄДРПОУ 34582970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Красна гора” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок 27, код ЄДРПОУ 35204505) судовий збір у розмірі 7грн.45коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фьюче ЛТД” (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Миру, будинок 10, код ЄДРПОУ 22119167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Красна гора” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, бульвар Пушкіна, будинок 27, код ЄДРПОУ 35204505) суму в розмірі 21500грн.00коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1602грн.05коп.

        Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 19.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                           Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2012р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.