Рішення

від 03.04.2012 по справі 5024/204/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5024/204/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р.                                                     Справа №  5024/204/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Загной О. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паллада ТБ", м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Мол", м. Херсон,

про стягнення 184690 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача –не прибув;

від  відповідача - в засідання суду не прибув;

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Паллада ТБ" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Мол" (відповідач) про стягнення за договором купівлі-продажу № 05012С від 05.01.2011 року суми в розмірі 184690 грн. 92 коп.

          Позивач в засідання суду не прибув, направив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

          Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, клопотання про розгляд справи без його участі не направив. Ухвала про порушення справи від 10.02.2012 року, надіслана на адресу відповідача, зазначену в довідці з ЄДРПОУ: м.Херсон, вулиця Петренка, 85, кв.75, -  повернулась до суду з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин,  у відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пал лада ТБ»(позивач, покупець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест-Мол»(відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу №05012С від 05.01.2012 р. (далі –Договір), за умовами якого відповідач зобов»язався передати, а позивач прийняти та оплатити соєвий боб на загальну суму 341000,00 грн.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються   ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один  суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських  зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням №10 від 11.01.2012 р. 167750,00 грн. та платіжним дорученням №11 від 11.01.2012 р. 15250,00 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено строк поставки –протягом 10-ти банківських днів з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення умов договору товар не поставлено, грошові кошти, сплачені позивачем, не повернуто.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань за договором.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 183000,00 грн. боргу є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Пунктом 5.3. сторони передбачили, якщо поставка відбудеться пізніше строків, зазначених в п.2.1. договору, продавець зобов»язаний сплатить покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочки.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1690,92 грн. підлягають задоволенню.

          З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані  добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,  що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове  становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.ст.  49,  75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Мол»(73000, м.Херсон, вул..Петренка,85, кв.75, р/р 26008010169161 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767,  код ЄДРПОУ 34572208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллада ТБ»(49034, м.Дніпропетровськ, вул..Білостоцького, 116,  р/р 26006210124596 в ЗАТ «ПроКредитБанк», МФО 320984, код  ЄДРПОУ 35448640) 183000,00 грн. боргу, 1690,92 грн. пені, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору  3693,82 грн.

          3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

      Суддя                                                                          В. В. Людоговська

Повне рішення складено                                                                                    05.04.2012 р.