Постанова

від 23.01.2012 по справі 2а-5445/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 січня 2012 року           2а-5445/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом          Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

до          Приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія»

про          стягнення коштів з рахунків платника, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області (надалі –позивач) з позовом до Приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія»(надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 1 634 297, 00 грн. з рахунків у банках обслуговуючих такого платника.

11 листопада 2011 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового  розгляду.

В судове засідання 23 січня 2012 року, повідомлені належним чином про розгляд справи, позивач та відповідач не з'явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 09.12.2011 № 20150 про проведення судового розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідач, повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі та про розгляд справи належним чином.

Однак, конверти № 0113312666552 та № 011331290885, яким позивачу направлялась ухвала суду та повістки суду повернулись до суду з відміткою пошти –«не повна адреса».

Ухвала суду та повістки суду направлялась відповідачу за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Водопійна, буд. 25-А.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.  

Зважаючи на вищезазначене, а також на ту обставину, що відповідач був належним чином повідомлений відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, однак не з'явився на судові засідання та на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне виробниче підприємство «Укрпромгеологія»зареєстроване як юридична особа Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області 13.02.2003.

На момент виникнення спірних правовідносин відповідач був зареєстрований як платник податку на додану вартість за № 100108426. 22.04.2010 свідоцтво було анульовано за ініціативою платника податку.

У червні 2007 року позивачем проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю  «Лідерторг-ТД»за період з 01.10.2004 по 31.05.2005.

За результатами перевірки складено акт від 27.06.2007 № 2049/23-2/32393882/194.

У ході перевірки встановлено порушення відповідачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(Закон, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, відповідачем у результаті укладення договорів з ТОВ «Лідерторг»занижено податок на додану вартість за період з жовтня 2004 по травень 2005 року на загальну суму 1 089 531,00 грн.

На підставі акта перевірки заступниками начальника Білоцерківської ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення рішення від 03.07.2007                                 № 000239232/0/2201, згідно з яким відповідачу нараховано податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1 634 297, 00 грн., з яких 544 766, 00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідач оскаржив його в порядку судового порядку.

Так, постановою Вищого адміністративного суду України, від 21.07.2011 у справі  № А4/336-07 було задоволено касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ Київської області на постанову Господарського суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини п'ятої статті 254, Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції  за  наслідками  перегляду, постанова Верховного Суду України  набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було  прийнято  за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через  п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 1634 297, 00 грн. є узгодженим з моменту набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України, тобто з 21.07.2011.

Оскільки, вказане податкове зобов'язання відповідачем не було погашено у добровільному порядку, відповідачем на адресу позивача надіслано податкову вимогу форми «Ю»№ 275 від 26.08.2011 на загальну суму 1 634 297,00 грн. Вказана податкова вимога була направлена на адресу відповідача на юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, позивачу повернувся конверт з відміткою пошти ф. 20 –«за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до норми п. п. 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У позовній заяві позивача просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 634 297,00 грн. з рахунків у банках обслуговуючих такого платника, а саме: з рахунку в російських рублях № 260036058 - Райфайзен банк Аваль, м. Біла Церква; : рахунку в російських рублях № 2600830116208 –ПАТ «Промінвестбанк»; рахунку в доларах США № 2600830116208  –ПАТ «Промінвестбанк»; рахунку в ЄВРО № 2600830116208 –ПАТ «Промінвестбанк»; рахунку в українських гривнях № 2600830116208 –ПАТ «Промінвестбанк»; рахунку в українських гривнях № 2604430916208 – ПАТ «Промінвестбанк»; рахунку в російських рублях № 26000010032634–АТ «Укрексімбанк»; рахунку в доларах США № 26000010032634 у банку –АТ»Укрексімбанк»; рахунку в ЄВРО № 26000010032634 у банку –АТ»Укрексімбанк»; рахунку в українських гривнях № 26000010032634 у банку – АТ «Укрексімбанк»; рахунку в українських гривнях                       № 26009010022490 у банку –ПАТ «ВТБ Банк».

Враховуючи наведено, суд зазначає наступне.

Згідно з  статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII відповідач, - є органом державної влади.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.  

Позивач по справі надав суду перелік відкритих банківських рахунків відповідача.

Однак, позивач не надав суду підтвердження того, що стягнення податкового боргу з усіх рахунків відповідача не перешкодить нормальним розрахункам відповідача при здійсненні господарської діяльності, як не навів доказів співрозмірності боргу та коштів на рахунках, з яких позивач просить здійснити стягнення.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що борг відповідача виник в українській гривні, в цій же валюті позивач просить стягнути борг з відповідача. В переліку рахунків, з яких відповідач поросить стягнути борг є і рахунки в іноземній валюті ( а.с.13).

Позивач ніяким чином не обґрунтував звернення стягнення боргу з рахунків в іноземній валюті, рівно як і не довів в суді недостатність коштів для звернення стягнення боргу на рахунках в українській валюті. Таким чином, суд не може встановити доцільність звернення стягнення заборгованості з валютних рахунків відповідача, оскільки вважає, що за відсутності належних доказів позивача щодо такої доцільності, таке стягнення може порушити законний інтерес відповідача щодо невтручання державних органів в господарські розрахунки відповідача за банківськими рахунками в іноземній валюті.

Отже, зважаючи на те, що позивач не довів в суді недостатність коштів на сплату заявленого позивачем боргу на основному рахунку відповідача, а також на те, що статтею 19 Господарського кодексу України закріплений принцип «поваги органів державної влади»до законних інтересів господарюючих суб'єктів, з якого слідує неможливість немотивованого втручання органів державної влади в господарську діяльність, зокрема у порядок здійснення розрахунків господарюючого суб'єкта, однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія» (код ЄДРПОУ 32393882, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Водопійна, буд. 25-А) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 1 634 297 (один мільйон шістсот тридцять чотири тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 00 коп. з рахунків обслуговуючих такого платника № 2604430916208 у банку ПАТ «Промівестбанк», МФО банку 300012 та рахунку № 26009010022490 у банку ПАТ «ВТБ Банк, МФО банку 321767.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Суддя                                                                                 Терлецька О.О.