Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а-5395/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 року           2а-5395/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом                    Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

          Київської області

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Купідон»

про          стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Купідон» про стягнення податкового боргу у сумі                          1 510,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг зі сплати сум податкового зобов'язання у сумі 1 510,02 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.   

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, у разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження, надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

Відповідач, повідомлений про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі.

Однак, конверт № 0113312704608, яким відповідачу направлялась ухвала суду повернувся до суду з довідкою поштового відділення ф. 20 –«за зазначеною адресою не проживає».

Ухвала суду направлялась відповідачу за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: Київська область, м. Біла Церква, вул. Нова, буд. 23 Б.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларікс»правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ Купідон» зареєстроване 19.11.2004 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

Як платник податків відповідач перебуває на обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області за № 182 від 02.12.2004, що підтверджується Довідкою виданою Білоцерківською ОДПІ Київської області від 13.10.2011.

05.05.2009 головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Білоцерківської ОДПІ Київської області складено акт щодо своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 року, в результаті чого встановлено, що відповідачем не подано декларацію з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 року, у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 05.05.2009 № 233/153/558 на суму 510,00 грн.

02.12.2009 посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ Купідон»податкової звітності, за результатами якої складено акт № 4027/151-024/588.

Згідно даного акта, податковим органом встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 16.4 статті 16 та пункту 22.13 статті 22 Закону України від 28.12.1994                № 334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств», а саме –не подано декларації з податку на прибуток підприємства.

На підставі акта перевірки від 02.12.2009 № 4027/151-024/588 Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2010 № 000003151/0/9, згідно з яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 020,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були розміщені податковим органом на дошці оголошень.

У зв'язку з тим, що відповідачем сума нарахованого податкового зобов'язання у добровільному порядку сплачена не була позивач виставив відповідачу першу податкову вимогу форми «Ю1»від 07.10.2008 № 1/317 та другу податку вимогу форми «Ю2»від 03.12.2008 №2/485.

Вказані податкові вимоги надіслані відповідачу, однак позивачу повернулись конверти, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмету позову в даній справі, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як вбачається з пункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21.12.2000             № 2181-III податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 5.2.2. пункту 5.2 статті 5  Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі.

Згідно підпункту 5.2.5. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000                            № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 17.1.1 пункту 17.1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини;

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 14, 51, 69, 70, 71, 158-163, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Купідон» (Київська область, м. Біла Церква, вул. Нова, 23 Б, ідентифікаційний код 33223400) до Державного бюджету України податковий борг у сумі 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 02 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду

Суддя                                                                                 Терлецька О.О.