Рішення

від 21.03.2012 по справі 5011-24/720-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-24/720-2012

21.03.12

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп"

до                      товариства з обмеженою відповідальністю "ПДФ Вектор"

про                      стягнення 85 843, 60 грн.

Суддя  Д.В. Мандичев

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1 –пред. за довір №10-01/12 від 10.01.2012р.

від відповідача:           не з'явився.  

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПДФ Вектор" про стягнення 86 381, 63 грн. заборгованості, з яких 72 374, 60 грн. основний борг, 3 509, 67 грн. пеня та 10 497, 36 грн. штраф. З позовної заяви вбачається, що позивачем при виготовленні позову було зазначено ціна позову у розмірі 85 843, 60 грн., а згідно прохальної частини сума позову становить 86 381, 63 грн., оскільки позивачем було помилково вказано ціну позову, то суд розглядає вимогу позивача про стягнення з відповідача 86 381, 63 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012р. порушено провадження у справі №5011-24/720-2012 та призначено її розгляд на 13.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 01.03.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2012р. підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 20.01.2012р. та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 21.03.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

20.03.2012р. представник позивача надав через канцелярію суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2012р. надав суду усні додаткові пояснення по справі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за даними вказаними в позовній заяві, що підтверджується листами про поверненням із зазначенням причини "закінчений термін зберігання".

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.03.2012р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

17.02.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (далі –орендар, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПДВ Вектор" (далі –суборендар, відповідач) було укладено договір №1/А-0898 суборенди нежитлових приміщень (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (в суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 861,1 (вісімсот шістдесят одна ціла одна десята) квадратних метрів, які розміщені в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка, 10, та належить закритому акціонерному товариству "МебліСам" на праві власності.

На виконання умов даного договору між сторонами був підписаний акт прийому-передачі приміщення в суборенду від 17.02.2010р.

29.07.2010р.  між сторонами було  укладено додаткову угоду до договору суборенди нежитлових приміщень №1/А-0898 від 17.02.2010р., відповідно до якої  сторони погодило доповнити п. 1.1 договору п. 1.1.1 в наступній редакції:  орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування нежитлове складське приміщення  площею 304,4 кв.м, які розміщені на 2 поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка, 10, та належить закритому акціонерному товариству "МебліСам" на праві власності.

01.08.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі приміщень площею 304,4 кв.м, які розміщені на 2 поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Трутенка, 10.

Відповідно до п. 8. 2. договору щомісячна орендна плата за суборенду складає 25 грн.  з урахуванням ПДВ (20%) за один квадратний метр офісного приміщення та 1 800 грн. за 304,4 кв.м.  складського приміщення. Суборендну  плату відповідач  повинен був перерахована авансовим платежем відповідно до п. 8.6.1.5. не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата. Також у п. 8.7. договору передбачено, що суборендар повинен сплачувати суборендну плату не пізніше строку, зазначеного в договорі, незалежно від факту одержання ним рахунків про сплату.

Крім суборендної плати відповідач повинен був сплачувати  комунальні послуги: послуги з  теплопостачання, водопостачання, водовідводу, а також електроенергії.  Всі платежі згідно цього договору відповідач повинен був здійснити  протягом трьох робочих днів з дати отримання рахунку позивача (п. 8.8 договору).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість суборендних платежів та  компенсації комунальних послуг в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. перед позивачем в розмірі  69 982, 50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі  з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору в частині сплати суборенд них та комунальних платежів, а саме:

-          за липень 2011р. заборгованість по суборендній платі становить 23 327,50 грн.;

-          за серпень 2011р. заборгованість по суборендній платі становить 23 327,50 грн.;

-          за вересень 2011р. заборгованість по суборендній платі становить 23 327,50 грн.;

-          за червень 2011р. заборгованість по компенсації комунальних послуг становить 607,34 грн.;

-          за липень 2011р. заборгованість по компенсації комунальних послуг становить 998, 82 грн.;

-          за серпень 2011р. заборгованість по компенсації комунальних послуг становить 131, 54 грн.;

-          за вересень 2011р. заборгованість по компенсації комунальних послуг становить 654,18 грн.;

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 72 374, 60 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 Таким чином, матеріали справи свідчать, про те що станом на день звернення позивача з позовом до суду та розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 72 374, 60 грн.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу по орендній платі та комунальним послугам  в розмірі 72 374,60 грн. ( 69 682,50 грн. заборгованість по суборендній  платі, 2 391,88 грн. заборгованість по комунальним послугам.)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 72 374, 60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 10.1. договору передбачено, що у випадку  затримок з боку відповідача в перерахуванні будь –яких платежів, передбачених цим договором, на користь позивача, відповідач сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості, але в будь –якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті  суборендних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 10.1 договору, розмір якої, за розрахунком позивача, становить  3 509, 67 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 509, 67 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 10.1.1 договору сторони передбачили, що крім зазначеного в п. 10.1, якщо період прострочення становить 10 календарних днів, то відповідач зобов'язаний  сплатити позивачу штраф у розмірі 15% від простроченої суми грошового зобов'язання.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі  10 497, 36 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про те що позов товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” до товариства з обмеженою відповідальністю “ПДФ Вектор” підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 727, 63 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю “ПДФ Вектор” (01024, Київ, вул. Богомольця, 17/1, прим. 182, код ЄДРПОУ 36925801)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс Груп” (01004, м. Київ, Бессарабська площа, буд. 7, літера А, код ЄДРПОУ 34980420) 72 374, 60 грн. (сімдесят дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 60 коп. основного боргу, 3 509, 67 грн. (три тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 67 коп. пені, 10 497, 36 грн. (десять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 36 коп. штраф, 1 727, 63 грн.  (одну тисячу сімсот двадцять сім) грн. 63 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення виготовлено 26.03.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Суддя                                                                                                                 Д.В. Мандичев