Рішення

від 02.04.2012 по справі 190-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

190-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2012Справа №5002-17/190-2012

За позовом  Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України

до відповідача  ТОВ "СКТ-Консалтинг"          

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору Квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополь, ТОВ «Татарстан Буд», ТОВ «Будівельна компанія «Декор-люкс».

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

                                               Суддя В.І. Гайворонський

   П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від прокуратури: Рибкін О.Ю., помічник прокурора

        Сутність спору: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону  просить визнати право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди загальною вартістю 116 тис. 46 грн. літ. «И», «К», військового містечка № 215, розташовані по вул. Ангарській, 38-б в м. Сімферополі за державою Україна в особі Міністерства оборони України та витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «СКТ-Консалтинг» (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська 94-А, кв. 83, іден.код 35693435) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрянофлотський 6, ЄДРПОУ 00034022, МФО 820172, р/р 352003703192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва) нерухоме майно загальною вартістю 116 тис. 46 грн. - будівлі та споруди літ «И», «К» військового містечка № 215, розташовані по вул. Ангарській, 38 б в м. Сімферополі., у зв'язку з тим, що  право позивача на визнання  за ним права володіння, користування і розпорядження спірним майном, а також право вимагати його звільнення і повернення базується на визнанні  права власності абсолютним правом, яке не втрачається із незаконним вибуттям нерухомого майна з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.

        Заявник також просить з метою забезпечення позову заборонити будь-яким особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження чи зміни правового статусу спірного майна.

        Згідно ст. 84 ГПК України в описовій частині рішення суд вказує про заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині підстави з яких він їх відхиляє.

        Учасники процесу відзиви по справі не надали, про слухання справи сповіщені належним чином на відомі адреси, в тому числі на юридичні. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися  за своєю адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю  юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є, що також відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеної у Постанові Пленуму  Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 («Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

         Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

         По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

         Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 25 вересня 2007 року задоволено позов ТОВ БК «Декор-люкс» до Центрального спеціалізованого будівельного управління МО України, визнано дійсним договір викупу паю Міністерства оборони України в договорі про спільну діяльність, та за ТОВ БК «Декор-Люкс» право власності на об'єкти житлово-будівельного призначення, які розташовані на території військового містечка № 215 (м. Сімферополь, вул. Ангарська 38-б).

В подальшому  частина вказаного майна перейшла у володіння ТОВ «Татарстан Буд».

11 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Татарстан Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКТ-Консалтинг» укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5773, а саме: будівлі та споруди літ. «И», «К», військового містечка № 215, розташовані по вул. Ангарській, 38 б в м. Сімферополі.

        На цей час вищезазначене майно  перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «СКТ-Консалтинг», що підтверджується листом КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від  15.02.2012 року (вих.№1660/19).

        Зацікавленою особою  вказані відомості не спростовані, відповідних доказів суду не надано. Оскільки відповідні докази  не надані до прийняття судом рішення, не існує підстав залучати їх до справи після прийняття рішення по справі.

        Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Постановою Вищого господарського суду України від 12 червня 2008 року по справі № 2-13/14036-2007 скасовано рішення господарського суду АР Крим від 25 вересня 2007 року про визнання дійсним договору №13-б/3/6 від 23 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 13 березня 2006 року №13-6/3 про спільне будівництво (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Декор-Люкс” (Запорізька обл. м. Енергодар вул. Козацька, 14 кв. 88; ЗКПО 32440586) право власності на об'єкти житлово-цивільного призначення, які розташовані на території воєнного городка №215 (м. Сімферополь, вул. Ангарська 38 б) та справа була передана на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Зазначена постанова касаційної інстанції ґрунтувалася на порушенні порядку відчуження зазначеного майна, передбаченого Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», а саме відсутності рішення повноважного органу - Кабінету Міністрів України на відчуження цього майна.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 14.10.2008 року по справі № 2-25/8525.1-2008 (за позовом ТОВ “Будівельна компанія “Декор -  Люкс” до відповідача - Міністерства оборони України  в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового), про визнання договору № 13-б/3/6 від 23.03.2006 року  про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 13.03.2006 року № 13-б/3 про спільне будівництво (реконструкція) об'єктів житлово -  цивільного призначення, створення  інженерної інфраструктури для їх будівництва  (реконструкції) згідно розробленого та затвердженого у встановленому  порядку проекту шляхом пайової участі сторін – дійсним;  визнати право власності на об'єкти житлово –цивільного призначення, розташовані на території військового містечка № 215, м. Сімферополь, вул.. Ангарська, 38б, а саме: за ТОВ “Будівельна компанія “Декор –Люкс”.) у позові було відмовлене, у зв'язку з тим, що майно відчужено не вповноваженою юридичною особою, без належного дозволу вповноваженого органу державної влади та без дотримання процедури відчуження.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року по справі №2-25/8525.1-2008 рішення Господарського суду АР Крим від 14.10.2008 року по справі № 2-25/8525.1-2008 було залишене без змін.

          Згідно ч.1 ст.236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

   Згідно ст. 330 ЦК України якщо  майно  відчужене  особою,  яка  не мала на це права, добросовісний набувач  набуває  право  власності  на  нього,  якщо відповідно  до  статті  388  цього  Кодексу  майно  не  може  бути витребуване у нього.

   Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і  не  міг знати  (добросовісний  набувач),  власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи,  якій  він  передав майно у володіння, не з їхньої волі.

         Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №316 від 05.05.1995 року “Про управління майном, що є загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим ” нерухоме майно військового містечка №215, розташованого по вул. Ангарській, 38 б в м. Сімферополі, заснованого на загальнодержавній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України.

          Відповідно до ст. ст. 1, 3, 6 Закону України “Про правовий режим майна” , п.6 Положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил України, затвердженого Постановою Кабінету Міністерства України № 1919 від 28.12.200 року,  у Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо самовільного відчуження майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Такі повноваження відсутні і у особи, що уклала договір, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України представник може бути вповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Зазначені обставини свідчать про відсутність належної волі держави відчуження цього майна.

        У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року Верховний Суд висловив свою позицію з цього приводу, яка полягає в тому, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

       У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

        Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

        Оскільки щодо права власності відповідача є правоустановчі документи, дійсний власник вправі вимагати визнання за ним права власності.

         Таким чином, позовні вимоги законні та підлягають задоволенню.          

         Клопотання щодо забезпечення позову суд відхиляє, оскільки воно не конкретно та не обґрунтоване.

        Так, не вказано, яким конкретно способом та які конкретно дії необхідно заборонити.

        Судові витрати згідно ч. 3,5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню  відповідачем до бюджету в сумі  2320,92  грн.

       Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

        2 % ціни позову складає  2320,92  грн. (2 % від  116046 грн).

        Таким чином, з відповідача до бюджету підлягає стягненню  2320,92  грн. судового збору.

        На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

                                                              В И Р І Ш И В :

          Позов  задовольнити.

          Визнати право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди загальною вартістю 116 тис. 46 грн. літ. «И», «К», військового містечка № 215, розташовані по вул. Ангарській, 38 б в м. Сімферополі за державою Україна в особі Міністерства оборони України.

         Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «СКТ-Консалтинг» (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська 94-А, кв. 83, іден.код 35693435) на користь Держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрянофлотський 6, ЄДРПОУ 00034022, МФО 820172, р/р 352003703192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва) нерухоме майно загальною вартістю 116 тис. 46 грн. - будівлі та споруди літ «И», «К» військового містечка № 215, розташовані по вул. Ангарській, 38 б в м. Сімферополі.

        Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СКТ-Консалтинг" (95038, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська 94-А, кв. 83, ідентифікаційний  код: 35693435)  на користь бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Держказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судовий збір в сумі  2320,92  грн.

          Видати накази.

Рішення оформлене

і підписане

у повному обсязі:

09.04.2012  року       

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.