Рішення

від 05.04.2012 по справі 492-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

492-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311     

РІШЕННЯ

Іменем України

05.04.2012Справа №5002-18/492-2012

за позовом -  Приватного підприємства "Вип-Торг", м. Донецьк (93007, м. Донецьк, вул. Єрьоменко, 15)

до відповідача - Приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання", м. Сімферополь (95015, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1)

про стягнення 31886,51 грн.   

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  не з'явився.  

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство "Вип-Торг" (далі - позивач) звернулося  до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь суму боргу у розмірі 29598,89 грн. та пеню у розмірі 2287,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.05.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 27-С, згідно якого позивач передав відповідачу у період з 16.12.2010 по 24.03.2011 партії товару на загальну суму 30373,72 грн.

Згідно п. 2.2 вищевказаного договору строк оплати товару – не пізніше 28 календарних днів.

Як вбачається з тексту позовної заяви, товар був сплачений частково, з чого створилася заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 20.03.2012 суд почав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 20.03.2012 представник позивача надав суду клопотання, в якому просить суд приєднати до матеріалів справи документи. Суд задовольнив таке клопотання та долучив надані позивачем документи до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 05.04.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Представник відповідача у судові засідання тричі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.05.2009 між Приватним підприємством "Вип-Торг" (продавець) та Приватним підприємством "Залізничне торгове об'єднання" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 27-с.

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукти харчування і алкогольні напої на умовах дійсного договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У виконання умов договору позивач продав відповідачеві за період з 16.12.2010 по 24.03.2011 за накладними товар на загальну суму 30373,72 грн., а саме:

№ 11197/01 від 16.12.2010 на суму 4768,73 грн., № 11200/01 від 16.12.2010 на суму 3130,44 грн., № 11201/01 від 16.12.2010 на суму 1060,65 грн., № 11209/01 від 16.12.2010 на суму 4020,46 грн., № 11226/01 від 17.12.2010 на суму 1284,95 грн., № 11231/01 від 17.12.2010 на суму 1235,89 грн., № 11232/01 від 17.12.2010 на суму 976,11 грн., № 11264/01 від 18.12.2010 на суму 1690,14 грн., № 11288/01 від 21.12.2010 на суму 87,00 грн., № 11307/01 від 21.12.2010 на суму 237,66 грн., № 11395/01 від 23.12.2010 на суму 719,99 грн., № 11613/01 від 30.12.2010 на суму 1253,33 грн., № 73/01 від 06.01.2011 на суму 747,15 грн., № 74/01 від 06.03.2011 на суму 193,70 грн., № 241/01 від 13.01.2011 на суму 145,80 грн., № 243/01 від 13.01.2011 на суму 327,28 грн., № 244/01 від 13.01.2011 на суму 2116,95 грн., № 246 від 13.01.2011 на суму 1949,01 грн., № 248/01 від 13.01.2011 на суму 789,63 грн., № 914/01 від 08.02.2011 на суму 706,43 грн., № 1050/01 від 09.02.2011 на суму 833,79 грн., № 1051/01 від 09.02.2011 на суму 6173,88 грн., № 1354/01 від 17.02.2011 на суму 529,63 грн., № 1435/01 від 19.02.2011 на суму 951,72 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та штампом на вказаних накладних.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.2 договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється у строк 28 календарних днів з моменту підписання товарних накладних

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар у сумі 3379,75 грн.

Доказів оплати коштів за отриманий товар у сумі 26993,97 грн. грн. (30373,72-3379,75), відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу у розмірі 26993,97 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у сумі лише 26993,97 грн. У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 2604,92 грн. суд у позові відмовляє у зв'язку з тим, що така сума документально не підтверджена.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2287,62 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 5.1 вищевказаного договору купівлі-продажу передбачено, що у разі прострочки оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача у частині нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Враховуючи, що ані позовна заява, ані додатки до неї не містять розгорнутого розрахунку суми пені, суд у судовому засіданні 20.03.2012 та ухвалою від 20.03.2012 зобов'язував позивача надати повний та обґрунтований розрахунок пені з конкретною вказівкою розміру облікової ставки НБУ та періоду нарахування такої пені по кожному із рахунків окремо, проте таки вимоги суду позивачем виконані не були.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені у загальній сумі 2287,62 грн. підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені судом у судовому засіданні 05.04.2012.

Повний текст  рішення складений та підписаний суддею 10.04.2012.

На підставі вищевикладеного та керуючись  ст.ст. 44, 49, 82 – 85, п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання", м. Сімферополь (95015, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1; код ЄДПРОУ 36228464) на користь Приватного підприємства "Вип-Торг", м. Донецьк (93007, м. Донецьк, вул. Єрьоменко, 15; код ЄДРПОУ 32152470) 26993,97 грн. заборгованості та судовий збір у сумі 1362,54 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині стягнення пені у розмірі 2287,62 грн. позовну вимогу залишити без розгляду.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.