Рішення

від 09.04.2012 по справі 8пд/5014/469/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.12                                                                                 Справа № 8пд/5014/469/2012.

За позовом Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1,                    м. Кремінна Луганської області,

до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль",                         м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про внесення змін до договору про постачання теплової енергії в гарячій  воді.

Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при помічнику судді  Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з‘явився;

від відповідача –ОСОБА_2 –начальник юридичного відділу, - довіреність                             № 12-01-152/1413 від 21.09.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

                                                                  в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- зобов‘язати відповідача внести зміни до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 685, укладеного між сторонами по справі 23.10.2011 року;

- вважати додаткову угоду № 1 від 12.12.2011 року до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 685 від 23.10.2011 року -  укладеною.

Позов мотивовано тим, що позивач встановив, що фактично він споживає теплову енергію не у обсязі 14 Гкал на рік, а 0,3612 Гкал на рік.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 12.03.12 року до 26.03.12 року –у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 26.03.12 року до 09.04.12 року –з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

12.03.12 року, поштою, позивач спрямував на адресу суду заяву, яка містить клопотання про розгляд спору за його відсутності (а.с.20).

З огляду на те, що клопотання не суперечить приписам частини 2 ст.22 ГПК України,  суд задовольнив його.

До початку судового засідання 09.04.12 року  відповідач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

До судового засідання, призначеного на 09.04.12 року, позивач не з'явився.

Відповідач  позов не визнав, пославшись на те, що він не обґрунтований належним чином (пояснення по справі від 26.03.12 за вих. № 12-03-301 (а.с.29); відзив на позовну заяву від 06.04.12 року за вих. № 12-03-312; доповнення до відзиву від 09.04.12 року за вих. № б/н).

Він не заперечив проти розгляду справи за відсутності позивача.

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

20.10.03 року між позивачем (споживач) та відповідачем (енергопостачальна організація) укладено договір № 685 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати  споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1).

Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання в період опалювального сезону, а за можливості -  на протязі року у нежитлове приміщення площею 64,9 м2, яке знаходиться у АДРЕСА_1 (п.2.1).

Сторони домовилися, що енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 23.10.11 року до 23.10.12 року теплову енергію в гарячій воді в межах Q = 14 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням ЕQ = 0,0086 Гкал/годину, у тому числі:

на опалення - Q = 0,0043 Гкал/годину;

на гаряче водопстачання (ГВП) Q = 0,0043 Гкал/годину;

на ГВП за середньогодинним тепловим навантаженням - Q = 0,0018 Гкал/годину (п.2.2).

Зі змісту договору вбачається, що сторони врегулювали усі інші істотні умови договору, у тому числі: можливість розірвання договору та внесення до нього змін (п.8.1); порядок вирішення спорів у разі недосягнення згоди (п.8.2); термін дії договору, а саме: з 23.10.11 року по 23.10.12 року (п.10.1), з можливістю  пролонгації терміну його дії на кожний наступний рік за умов, визначених у п.10.2 договору (а.с.6-9).

З обставин справи вбачається, що договір є чинним на час розгляду цього спору.

Позивач стверджує, що він був упевнений, що фактично споживає менші обсяги теплової енергії, ніж зазначено у договорі.

З цією метою він звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВК"" (далі –ТОВ "НВП "ТВК""), ідентифікаційний код №32269470, місцезнаходження: місто Сєвєродонецьк Луганської області, - яке на замовлення позивача надало Розрахунок теплового потоку через поверхню ізольованих трубопроводів нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (аптека № 3), відповідно до якого максимальна годинна тепловіддача стояків становить 0,00016791 Гкал/год, а середньорічні витрати тепла у вищезгаданому приміщенні становлять 0,3612 Гкал/рік (а.с.12).

Дослідження судом  згаданого Розрахунку показало, що він у текстовій частині не містить дати, місця складення, посилання на те, ким саме (яким підприємством, установою, закладом) його складено; чи має воно  право відповідно до чинного законодавства складати такий Розрахунок та який характер має останній (рекомендаційний, довідковий, обов'язковий); з яких правових підстав  його складено ТОВ "НВП "ТВК" (договір та т.і.); яким чином та у який спосіб  ТОВ "НВП "ТВК"" дійшло висновків, викладених у Розрахунку; чи вправі особи, які склали Розрахунок, складати його; та т.і.

Незважаючи на це, з наданих до справи доказів вбачається, що позивач 12.12.11 року спрямував на адресу відповідача 2 примірники додаткової угоди № 1 від 12.12.2011 року  до договору № 685 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.10.2011 року  та вищезгаданий Розрахунок (а.с.11;12-13), які відповідач отримав того ж дня (а.с.10).

Розглянувши зазначену угоду, відповідач її не підписав та будь-якої відповіді не надав, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Як визначено у частинах 1-2 ст. 714 Цивільного кодексу України, за  договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші  ресурси,  передбачені  договором, а споживач (абонент) зобов'язується  оплачувати   вартість   прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму  її  використання,  а також  забезпечити  безпечну  експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

           До договору постачання енергетичними та  іншими  ресурсами через  приєднану  мережу  застосовуються  загальні  положення  про купівлю-продаж,  положення про  договір  поставки,  якщо  інше  не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ст. 19 Закону України від 02.06.05 року № 2633 "Про теплопостачання", яка визначає основні принципи господарювання, теплогенеруюча організація   має  право  постачати  вироблену теплову  енергію  безпосередньо  споживачу  згідно  з  договором купівлі-продажу; теплотранспортуюча організація   не   має   права   відмовити споживачу теплової  енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних  можливостей  на  приєднання  споживача  до теплової мережі.

Виходячи з вищевикладеного,  необхідність встановлення договірних відносин між сторонами у справі пов'язана безпосередньо з тим, що згідно зі ст. 19  вказаного Закону України ринок теплопостачання створюється на підставі договору.

Такий договір належить до категорії господарських та був укладений між позивачем і відповідачем (№ 685 від 23.10.11 року).

          З обставин справи вбачається, що позивач дійшов висновку про необхідність внесення змиін до останнього.

          За загальним правилом (частини 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

           Зміни до договору вносяться у такій же формі, у якій укладено основний договір (ст. 654 ЦКУ).

           Правові наслідки зміни або розірвання договору визначені у частинах 1 та 3 ст. 653 ЦКУ, а саме: у  разі  зміни  договору  зобов'язання  сторін  змінюються відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків виконання тощо. У разі  зміни   або  розірвання  договору  зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості  про зміну або розірвання договору,  якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про  зміну  або розірвання договору законної сили.

          Порядок внесення змін до господарського договору та його розірвання  врегульовано статтею 188 Господарського кодексу України (далі –ГКУ).

Відповідно до частин 1-2 ст. 188 ГКУ зміна та розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускається,  якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором.

Частинами 3-4 статті 188 цього Кодексу встановлено, що сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У   разі,   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі  неодержання   відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач скористався цим правом.

З аналізу змісту статті 188 Господарського кодексу України вбачається, що вона не містить припису про обов'язкове дотримання 20-тиденного строку звернення з позовом до суду у разі недосягнення згоди щодо усіх умов додаткової угоди як форми та способу внесення змін до основного договору.

          Згідно ч. 5 цієї статті, якщо  судовим  рішенням  договір  змінено  або  розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним  рішенням,  якщо  іншого   строку   набрання   чинності   не встановлено за рішенням суду.

З огляду вищевикладене позивач дотримався приписів ст. 188 ГК України, але його позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, позивач на підтвердження своїх доводів не надав до справи доказів, які б відповідали приписам статей 32-34 ГПК України.

     Статтею 32 ГПК України визначено, що  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ці дані встановлюються такими засобами:

          письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

          поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі.

          При цьому в силу ст. 33 Кодексу  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

          Керуючись  ст. 34 ГПК України,  господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський  суд  оцінює  докази  за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що наданий позивачем Розрахунок ані за формою, ані за змістом не є висновком судової експертизи, при тому, що остання в рамках даної справи не призначалася; Розрахунок не містить будь-якого нормативного, технічного і фактичного обґрунтування та посилання на певні дослідження, керуючись ст.ст.32-34,41-43 ГПК України, суд не визнає в якості належного та допустимого доказу по даній справі.  Розрахунок теплового потоку через поверхню ізольованих трубопроводів нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (аптека № 3), складений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВК"" (а.с.12-13).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про спонукання відповідача укласти Додаткову угоду № 1 від 12.12.2011 року до основного договору № 685 від 23.10.2011 року у вищенаведеній  редакції позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,626,628-629,651,653,654,714 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,188 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України від 02.06.05 року № 2633 "Про теплопостачання", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,41-43,44,49, 82, 84 та  85 Господарського процесуального кодексу України, суд     

   в и р і ш и в :

           1.У задоволенні позову Фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"  про внесення змін до договору про постачання теплової енергії в гарячій  воді - відмовити.

          2.Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 09.04.12 року оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 квітня 2012 року.

Суддя                                                                                              А.П.Середа

Помічник судді                                                                      К.Л.Скокова