Рішення

від 05.04.2012 по справі 5015/804/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/804/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.12                                                                                           Справа№ 5015/804/12

За позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю „Манускрипт”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства „Меріол”, смт. Івано –Франкове Яворівського району Львівської області

про: стягнення 13 531,49 грн.

                                                                                                              Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача:        не з'явився

від відповідача:    не з'явився

         Суть спору: ТзОВ „Манускрипт” (м. Львів) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Меріол” (смт. Івано –Франкове Яворівського району Львівської області) про стягнення 13 531,49 грн., з яких: 9 889,46 грн. –основний борг, 1036,77 грн. –пеня, 1 807,87 грн. –інфляційні втрати та 797,39 грн. –3% річних.

           Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 29.02.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 20.03.2012 р.

           В судове засідання 20.03.12 року позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній  заяві, вимоги ухвали суду від 29.02.2012 р. виконав.

           30.03.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання (вх. №6971/12) про розгляд справи в судовому засіданні 05.04.2012 р. без його участі в зв'язку із зайнятістю у розгляді іншої справи господарським судом Київської області. Суд задоволив наведене клопотання представника позивача.

           Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №7901406851179, яке знаходиться в матеріалах справи.

Ухвали суду надсилалась відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

          Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.           

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд  встановив наступне.

04.01.2008 р. між ТзОВ „Манускрипт” та ПП „Меріол” укладено договір №12, згідно умов якого сторони домовились, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) спеції (товар), а покупець зобов'язується приймати та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.  (п.1.1 договору).

Згідно п.11.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30.12.2011 р., але в будь –якому випадку не раніше проведення повних розрахунків між сторонами.

Пунктом 2.2 вказаного договору обумовлено, що вартість товару договірна, вказується в накладній на момент її підписання і зміні не підлягає.

У відповідності до п. 3.5 договору, обов'язки постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з дати передачі товару представнику покупця у місці за домовленістю сторін та з моменту підписання відповідної накладної.

Умовами договору передбачено, що оплата за кожну поставлену постачальником партію товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування вартості поставленого товару з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання партії товару. Датою отримання конкретної партії товару вважається дата виписки відповідної накладної. (п.п. 4.1, 4.2 договору).

На виконання умов договору, згідно видаткової накладної №РН-0000178 від 15.06.2009 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 9 889,48 грн.

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар  відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9 889,48 грн.

          Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.  

          Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання  повинні виконуватись  належним чином  відповідно  до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №12 від 04.01.2008 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

     У відповідності до ст. 712 ЦК України, за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у

встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Частиною 1 ст. 692 ЦК України  закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

         Матеріалами справи  підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №12 від 04.01.2008 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий згідно видаткової накладної №РН-0000178 від 15.06.2009 р. товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 9 889,46 грн.

           В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати товару, позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1036,77 грн. пені за період з 23.06.2009 р. по 23.12.2009 р.

           У відповідності до п. 8.3 договору, в разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

           Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

           Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

           Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230  ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

           В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

     У відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік  застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

           Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

           Оскільки заяви сторони про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені не поступило, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

           Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунками 3% річних у розмірі 797,39 грн., інфляційних –1 807,87 грн., наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

           Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

          Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

 1.           Позовні вимоги задоволити повністю.

             2. Стягнути з Приватного підприємства „Меріол” (81070, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано –Франкове, вул. Яворівська, буд. 3А, ідентифікаційний код 22400444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Манускрипт” (юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. Київська, 40/6, ідентифікаційний код 20774850) 9 889,46 грн. основного боргу, 1036,77 грн. пені, 1 807,87 грн. інфляційних втрат, 797,39 грн. –3% річних, 1609,5 грн. судового збору.

 3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Король М.Р.