Ухвала

від 03.04.2012 по справі 5020-267/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-267/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

03 квітня 2012 року справа № 5020-267/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Харченко І.А., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар» про вжиття заходів до забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційнийцентр «Болівар»до Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»про визнання  недійсним частини договору.

Представники сторін не викликались.

ВСТАНОВИВ:

15.03.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар» (далі –позивач) звернулось до господарського суду м.Севастополя                  (далі –суд) із позовом до Державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт»про визнання  недійсним частини договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.03.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 03.04.2012.

Ухвалою суду від 03.04.2012 розгляд справи відкладений на 24.04.2012.

03.04.2012 від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу на здійснення дій по виводу пасажирського катера «Григорій Овчинников»з роботи до ухвалення рішення по даній справі (вх.№3221/12). Заяву обґрунтовано тим, що на думку позивача, вивід вищезазначеного катера з роботи паралізує його господарську діяльність, що в результаті приведе до неотримання підприємством прибутку.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Водночас, статтею 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 № 3674-VI (що набрав чинності з 01.11.2011, далі –Закон) унормовано, що із заяв про вжиття заходів до забезпечення позову, поданих до господарського суду справляється судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Аналогічне положення містить і пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011                                 №01-061175/2011.

Проте, представник позивача не надав суду доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі. Вимоги щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору, що передбачено статтею 8 Закону, позивачем заявлено не було.

Оскільки забезпечення позову за своєю правовою природою має владний характер і ґрунтується на судовому акті, суд розглядає заяву про вжиття заходів до забезпечення позову як вимогу у межах позовної заяви, направлену на виконання майбутнього рішення господарського суду.

В контексті зазначеного, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 6 Закону у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Отже, невиконання позивачем наведеної вимоги Закону тягне за собою передбачені пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК наслідки у вигляді повернення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог або про пред'явлення нових позовних вимог, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; до такого звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог) (пункт 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 №01-061175/2011).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору.

З урахуванням вищезазначеного, суддя дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає поверненню без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар» про вжиття заходів до забезпечення позову, повернути без розгляду.

Суддя                                                                                                                      І.А. Харченко