Постанова

від 29.05.2007 по справі 2-а-855/2007

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-А-855/2007 р

Справа №

2-А-855/2007 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 травня 2007 року                    Мурованокуриловецький

районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді              Тучинської Н.В.

при секретарі                       Пилипчук В.П.

з участю представника

відповідача   Шевчук А.В. розглянувши у

відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за

адміністративним позовом     ОСОБА_1 до

Управління праці та соціального  захисту  населення Мурованокуриловецької

райдержадміністрації про стягнення разової щорічної допомоги, -

встановив:

Позивач у справі

має статус учасника війни і відповідно до ч. 5 п. 20 ст. 14 Закону України

№3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» їй щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова

допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Із 2006 року позивач має

статус члена сім'ї загиблого (померлого) інваліда війни і відповідно до ч. 5 п.

23 ст. 15 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту» їй щорічно до 5 травня має

виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за

віком. Оскільки позивачу у 2002-2004 роках допомога не виплачувалася взагалі, а

в 2005 і 2006 роках виплачувалася без врахування розміру мінімальної пенсії за

віком, з посиланням на закон про держбюджет, яким занижено розмір допомоги, за

цих п'ять років їй недоплачено всього 3172 гривні 15 копійок щорічної разової

грошової допомоги. За захистом прав ОСОБА_1 з позовом про стягнення

недоплаченої суми щорічної разової допомоги прокурор в її інтересах звернувся

до суду.

В судове

засідання позивач не з' явилася, подавши попередньо заяву про слухання справи в

її відсутність (ас. 8).

Представник

відповідача позов не визнала і суду пояснила: Виплата допомоги щорічно до 5 травня учасникам війни здійснюється за рахунок

коштів Державного бюджету, розпорядником яких є Кабінет Міністрів

України. Управління ж є лише розпорядником коштів і бере на себе зобов'язання

та проводить видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Вважає, що за цим

позовом мають відповідати Міністерство фінансів та Кабінет Міністрів України.

Крім того, Законами України про держбюджет на 2002-2004 роки взагалі не

передбачалося виплат щорічної одноразової допомоги учасникам війни. Просить

відмовити в позові.

Розглянувши

справу в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до

задоволення, виходячи зі слідуючого:

ОСОБА_1 має

статус учасника війни, а із 2006 року, крім того, - статус члена сім'ї

загиблого (померлого) інваліда війни (а.с. 5) і має право на пільги,

передбачені Законом України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, ч. 5 п. 20 ст. 14 Закону

України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» їй як учаснику війни щорічно до 5 травня має виплачуватися

разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, а

відповідно до ч. 5 п. 23 ст. 15 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - як члену сім'ї

загиблого (померлого) інваліда війни, щорічно до 5 травня має виплачуватися

разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до

постанови Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.02 р. мінімальна пенсія за

віком станом на 05 травня 2002 року складала 47 гривень 30 копійок; відповідно

до постанови Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.02 р. мінімальна пенсія

за віком у 2003 році складала 47 гривень 30 копійок; відповідно до Закону

України №1058-1У від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне

страхування» мінімальна пенсія за віком у 2004 році складала 92 гривні 45

копійок; відповідно до Закону України № 2291-1У від 23.12.2004 року «Про

внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування»

та Закону України № 2505-1У від 25.03.2005

року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005

рік» мінімальна пенсія за віком у 2005 році складала 332 гривні; відповідно

до Закону України «Про державний бюджет

України на 2006 рік» мінімальна пенсія за віком у 2006 році складала

359гривень.

Таким чином, з урахуванням цих розмірів мінімальних

пенсій за віком та ч. 5 п. 20 ст. 14

2

Закону України № 3551-ХП

від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту», ОСОБА_1 мало б бути виплачено щорічної грошової допомоги: у 2002 році

- 141 гривня 90 копійок (47,30 грн. х 3), 2003 році - 141 гривня 90 копійок

(47,30 грн. х 3), 2004 році - 277 гривень 35 копійок (92,45 грн. х 3), у 2005

році - 996 гривень (332 грн. х 3), у 2006 році - 1795 гривень (359 грн. х 5), а

всього за 2002-2006 роки 3352   гривні 15

копійок.

Відповідно до

довідки відповідача № 01-4/1241 від 20.03.07 р. (а.с. 6) позивачу виплачено

щорічної грошової допомоги до Дня перемоги за 2005 рік 50 гривень, за 2006 рік

- 130 гривень. Отже, недоплачена сума щорічної допомоги ОСОБА_1 за 2002 - 2006

роки складає 3172 гривні 15 копійок (3352,15 грн. - 180 грн.).

Суд не приймає

до уваги пояснення представника відповідача в тій частині, що головним Законом,

яким керується в своїй роботі Управління праці та соціального захисту

населення, є закони про держбюджет на відповідні роки, а цими законами

визначені конкретні зменшені розміри щорічної допомоги учасникам війни, або

зовсім не передбачені ними. Основним Законом України є Конституція України, про що записано у преамбулі до неї та зафіксовано

у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції

України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не

допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, з

врахуванням цих положень Конституції України, рішення Конституційного Суду №

20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, яким визнано неконституційними положення

ст.44 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» про встановлення

розміру щорічної разової допомоги, а також відповідно до ст. 17 Закону України

«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», де

зафіксовано, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір заробітної плати та

мінімальний розмір пенсії за віком, суд прийшов до висновку про

необхідність задоволення вимоги позивача.

Заперечення

представника відповідача щодо належності його до цього статусу не відповідає і

суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 11.04.2002

року «Про забезпечення виплати у 2002 році разової грошової допомоги,

передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту», постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 31.03.2003 року «Про

забезпечення виплати у 2003 році разової грошової допомоги, передбаченої

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту», якими встановлено, що виплату разової грошової допомоги здійснює

орган праці та соціального захисту населення. Суд, враховуючи вік та стан

здоров" я позивача, вважає, що слід задоволити клопотання про поновлення

строку звернення до суду з цим позовом (а.с. 7). Крім того, відповідно до ч. 2

ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають

зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за

свою діяльність, забезпечення прав є головним

обов'язком держави. Таким чином, відмовивши в поновленні строку позовної

давності, суд обмежить гарантовані державою Україна соціальні гарантії

учаснику війни. Отже, суд вважає поважною

причину пропуску позивачем строку для звернення до суду з адміністративним

позовом, а тому на підставі ч. 2 ст. 100 КАС України задовільняє

клопотання про його поновлення.

На підставі

викладеного та керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 2, 14, 15,

17-1, 22 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України №1058-1У від

09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне страхування», Законом України

№ 2291-1У від 23.12.2004 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» та

Законом України № 2505-1У від 25.03.2005

року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005

рік», Закону України №3235-1У від 20.12.2005 року «Про державний бюджет

України на 2006 рік», рішенням

Конституційного Суду № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, ст.ст. 9, 10, 11,

100, 102, 159, 161, 163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задоволити. Поновити позивачу

строк звернення з цим позовом до суду. Стягнути із Управління праці та

соціального захисту населення Мурованокуриловецької

райдержадміністрації (МФО-802015, код-03191839, р/р

35215011000379) на користь ОСОБА_1 недоплачені суми щорічної разової грошової

допомоги як до 5 травня за 2002 - 2006 роки 3172

(три тисячі сто сімдесят дві) гривні 15 копійок. Заяву про апеляційне

оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її

проголошення. Протягом двадцяти днів після подання заяви про    апеляційне оскарження

сторони можуть подати апеляційну

скаргу на постанову суду.