Постанова

від 09.10.2006 по справі 4/1892-3/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

09.10.06                                                                                          

Справа№ 4/1892-3/112

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Сеник розглянула

матеріали справи  

За позовом :

Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

До 

відповідача : Фермерське господарство „ Явір”,

с.Дідилів

Про 

стягнення 50 111,86 грн.

За участю представників:

Від 

позивача: 

ОСОБА_2-пред-к

Від 

відповідача: 

не з”явився

          Представнику позивача роз'яснено  права та обов'язки , передбачені ст.ст. 20,

22 ГПК України.

          Суть спору: Приватним

підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1  подано

позов до Фермерського господарства „Явір”, с.Дідилів про  стягнення  

50111,86 грн. основного боргу з врахуванням інфляційних, трьох відсотків

річних,  пені та судових витрат.

В судовому засіданні позивач

подав  заяву про уточнення позовних вимог

в зв”язку з перерахуванням розміру пені відповідно до облікової ставки НБУ,

просив задоволити  позовні  вимоги 

в частині стягнення 39266,75 грн. основного боргу з врахуванням збитків

від інфляції, 3000,70 грн. пені, 2301,65 грн. -три відсотки річних, 501,11 грн.

державного мита та 118 грн. вартості 

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2000,00 грн.

-витрат на правову допомогу і 700,00 грн. витрат, пов”язаних з явкою до суду.

          Відповідач в жодне із судових

засідань не з”явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений

про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому

рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин

суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути

розглянута за відсутності відповідача.

          Повний текст рішення

виготовлений  , підписаний  та оголошений 09.10.2006 року.

           Суд заслухавши пояснення

представника позивача, дослідивши 

матеріали  справи, та

оцінивши  докази в їх сукупності ,

встановив наступне:

10.02.2004 року між ПП ОСОБА_1,

АДРЕСА_1  та ФГ „ Явір”, с.Дідилів  було укладено договір НОМЕР_1 купівлі-продажу

саджанців яблунь. На виконання  умов

договору згідно накладної НОМЕР_1 через 

ОСОБА_3 (доручення НОМЕР_2 ) позивач 

передав відповідачу  саджанці

яблунь в кількості 4500 штук на загальну суму 31500,00 грн. за які відповідач

зобов”язувався розрахуватися в  термін до

01.11.2004 року, що підтверджується гарантійним листом, однак своїх договірних

зобов”язань не виконав.

Станом на день звернення з позовом  заборгованість відповідача за отримані по

договору саджанці яблунь складала 31500,00 грн.

На підставі п.4.2 Договору НОМЕР_1

за прострочення оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано

пеню,  яка не перевищує розміру подвійної

облікової ставки НБУ і, згідно уточненого розрахунку, складає 3000,70 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України

позивачем нараховано три відсотки річних (від простроченої суми боргу), що

складає: 2301,65 грн., та інфляційні в розмірі 7766,75 грн.

Крім того, позивачем заявлено до

стягнення 2000,00 грн. витрат пов”язаних з оплатою правової допомоги фахівця і

700,00 грн. витрат, пов”язаних із явкою до суду.

25.05.2006 року позивачем була

виставлена претензія, яку відповідач залишив без відповіді і задоволення.

Проаналізувавши всі обставини та

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до

висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

При 

прийнятті  рішення,  суд 

виходив  з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного

кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов 

договору  та  вимог 

закону,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи,

10.02.2004 року  по накладній НОМЕР_2

відповідач отримав від позивача саджанці яблунь в кількості 4500 штук на

загальну суму 31500,00 грн., які зобов”язувався оплатити  до 01.11.2004 року, що підтверджується

гарантійним листом  відповідача.

Станом на день розгляду справи борг

в сумі 31500,00 грн. за отримані по договору НОМЕР_1  саджанці залишився непогашеним.

Нормами ст.625 ЦК України

передбачена відповідальність за порушення грошового зобов”язання, а саме:

сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та

трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання

договірних зобов”язань нараховані позивачем інфляційні та три відсотки річних

підлягають до сплати згідно з нормами ст..625 ЦК України.

Крім того, на підставі умов

Договору в зв”язку з прострочкою оплати вартості отриманих садженців позивачем

за дванадцять місяців було нараховано пеню в розмірі 5843,46 грн., що не

перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.6 ст.232

Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов”язання , якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Розмір пені, що підлягає до стягнення за шість місяців складає 3000,70 грн.

згідно уточненого розрахунку.

Відповідно до п.3 ст.267 ЦК України

позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою

до винесення рішення. Відповідач жодних заяв про застосування скорочених

строків позовної давності для стягнення пені не подавав.

Як вбачається з матеріалів справи

згідно видаткового касового ордера НОМЕР_2 позивач оплатив ОСОБА_2  вартість юридичних послуг в розмірі 2000,00

грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 48

Господарського процесуального кодексу України 

витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у

порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”, дія якого поширюється

тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом

наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, котра зазначає, що

адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж

роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років,

склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44

Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як

судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам,

а не будь-яким представникам.

Як вбачається з матеріалів справи,

довіреність від 22.09.2006 року на представлення інтересів позивача в суді була

видана громадянину ОСОБА_2, який немає адвокатського посвідчення, а отже

вартість наданих юридичних послуг не підлягає відшкодуванню в порядку ст..44

ГПК України.

Що стосується позовних вимог про

відшкодування позивачу 700,00 грн. витрат на переїзд в інший населений пункт та

наймання житла, то дана сума витрат не підтверджена жодними доказами і не може

бути віднесена до судових витрат згідно ст..44 ГПК України.

Згідно статті 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. Відповідач 

позов не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав.

З огляду на викладене, суд  прийшов до висновку, що позовні вимоги

обґрунтовані і підлягають до задоволення в частині стягнення основного боргу з

врахуванням інфляційних, трьох відсотків річних, пені,  та 

судових витрат.

Враховуючи уточнені позовні вимоги,

щодо стягнення  2842,76 грн. пені

провадження у справі слід припинити.

Позовні вимоги щодо стягнення 2000,00

грн. витрат на юридичні послуги та 700,00 грн. витрат пов”язаних із явкою в

судове засідання  не підлягають до

задоволення.

Судові витрати слід віднести на

відповідача відповідно до задоволених позовних вимог в сумі 445,69 грн.

державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 75,80 п.4,82-85 ГПК

України, суд, -

В И Р І Ш И

В:

1.Позовні вимоги задоволити

частково.

2.Стягнути з Фермерського

господарства „ Явір” (що знаходиться за адресою : Львівська область,

Кам”янка-Бузький район, с.Дідилів код ЄДРПОУ 20827115) на користь Приватного

підприємця ОСОБА_1 ( що знаходиться за адресою: 

АДРЕСА_2)  -39266,75 грн.

основного боргу з врахуванням інфляційних; 2301,65 грн. -три відсотки річних;

3000,70 грн. пені;  445,69 грн.

-державного мита та  118,00 грн. - витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 2842,76 грн.

пені провадження у справі припинити.

4.В частині стягнення 2000,00 грн.

витрат на юридичні послуги та 700,00 грн. витрат пов”язаних із явкою в судове

засідання  в позові відмовити.

5.Рішення суду може бути оскаржено

протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Накази видати у відповідності до

ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                      

Березяк Н.Є.