Рішення

від 04.04.2012 по справі 5011-5/2541-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-5/2541-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-5/2541-2012

04.04.12

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг»

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»

про                     стягнення 1 625,11 грн.

     Суддя  Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:     не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг»(далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»(далі –відповідач) про стягнення 1 625,11 грн., а саме: 1 395,11 грн. –основного боргу, 1,20 грн. –збитків від інфляції, 172,99 грн. –пені, 55,81 грн. –5% річних. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті товару та нарахованих на його суму пені, збитків від інфляції та 5 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/2541-2012, розгляд справи призначено на 22.03.2012 р.

В судовому засіданні 22.03.2012 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.03.2012 р. про порушення провадження у справі                          № 5011-5/2541-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.04.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2012 р. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України                № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та витягом з ЄДРПОУ, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 04.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

06.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг»(далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»(далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 604/11 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним Договором вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна на товари, що поставляються за даним Договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Згідно з п. 6.2 Договору, оплата залишкової суми товару здійснюється Покупцем не пізніше 12 календарних днів з дати передачі товару Покупцю.

Пунктом 9.1 Договору сторонами погоджено, що він набирає силу з моменту його підписання (06.04.2011 р.)  і діє протягом одного року, а в часині зобов'язань –до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму       1 395,11 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Б0000000689 від 14.04.2011 р. на суму 915,92 грн., № Б0000000806 від 28.04.2011 р. на суму 479,19 грн.

У свою чергу відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 395,11 грн.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що Покупець зобов'язаний оплачувати вартість товару не пізніше 12 календарних днів з дати передачі товару Покупцю.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 1 395,11 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 395,11 грн. заборгованості за поставлений товар.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач, на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 172,99 грн. –пені.

Згідно з п. 7.2 Договору, у випадку прострочення розрахунків за продані товари Покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням –простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України                  № 01-8/344 від 11.04.2005 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем завищено її розмір оскільки кінцевою датою такого нарахування визначено 27.02.2012 р. та при цьому не враховано приписів п. 6 ст. 232 ГК України стосовно шестимісячного строку, зі спливом якого припиняється нарахування штрафних санкцій, оскільки Договором інший період такого нарахування не встановлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 108,62 грн. –пені.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові              № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 1,20 грн. –збитків від інфляції та 55,81 грн. –5% річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

При цьому, п. 7.2 Договору сторонами погоджений розмір відсотків річних –5% річних

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення збитків від інфляції та 5% річних визнається судом обґрунтованою, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С.-Груп»на користь позивача підлягає стягненню 1,20 грн. –збитків від інфляції та 55,81 грн. –5% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, збитків від інфляції та 5% річних.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп" (02068,               м. Київ, вул. Анни Ахматової, б. 5; код ЄДРПОУ 36824654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, б. 5; код ЄДРПОУ 33634137) 1 395 (одну тисячу триста дев'яносто п'ять) грн. 11 коп. –основного боргу, 108 (сто вісім) грн. 62 коп. –пені, 1 (одну) грн. 20 коп. –збитків від інфляції, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 81 коп. –5% річних, 1 545 (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) грн. 75 коп. –витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.04.2012 р.

Суддя                                                                                                                  В.С. Ломака